Рішення № 80795896, 29.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2019 р. № 520/1553/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови,

встановив :

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП №57680138 від 31.01.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. 00 коп. за невиконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державним виконавцем при прийнятті постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. 00 коп. за невиконання рішення суду не враховано усіх обставин справи та надано неналежну оцінку поданим позивачем на виконання рішення суду документам. Отже, на думку позивача, така постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, що в силу приписів ст.ст.205, 229, ч.3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1М, до ГУПФ України в Харківській області, в т.ч.: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року без відстрочення та прив'язки до періодів, які встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".

За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом встановлено, що позивачем за вказаним рішенням отримано виконавчі листи та постановою виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 26.11.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57680138.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що державним виконавцем вказану постанову про відкриття виконавчого провадження направлено до позивача разом із супровідним листом та отримано останнім 26.12.2018 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 02.01.2019 року повідомлено відповідача про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №2040/6756/18 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 13865,61 грн. та нарахована компенсація. Також вказано, що за період з 23.04.2016 року по 31.12.2017 року нараховано різницю в пенсії, яка склала 37474.61 грн. та буде виплачена в Порядку, визначеному постановою КМУ № 103.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем 31.01.2019 винесено постанову ВП № 57680138 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на підставі виконавчого листа №2040/6756/18, виданого 07.11.2018 року.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1,2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”).

Отже штраф є заходом впливу на особу, яка не виконує рішення суду без поважних причин.

Суд погоджується з твердженням позивача по справі, що відсутність бюджетного фінансування ускладнює належне та своєчасне виконання рішення суд. Проте суд зазначає, що положення ст.1291 конституції України, ст.14 КАС України визначають, що рішення суду яке набуло законної сили є обов’язковим для виконання, а отже, обтяжують боржника обов’язком вчинити певні активні дії на його виконання.

У спірних правовідносинах такими заходами буде здійснення виплати перерахованої пенсії чи вчинення дій щодо збільшення асигнування, в тому числі на виконання конкретного рішення суду, у випадку відсутності належного фінансування.

Позивачем в судове засідання доказів сплати перерахованої пенсії або звернення до відповідних органів з вимогою виділення асигнувань на виконання рішення суду не надано, а отже, суд приходить до висновку, що позивачем по справі не виконано рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1

Суд зауважує, що виплата компенсації позивачеві проведена у лютому 2019 року тобто після винесення оскаржуваного рішення. В листі від 02.01.2019 року № 119/14-20 зазначено, що виплата перерахованої пенсії буде проведена у відповідності до приписів п.3 постанови КМУ № 103, тоді як рішенням суду відповідача зобов’язано виплатити суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року без відстрочення та прив'язки до періодів, які встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року.

Щодо посилань позивача на приписи постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р., то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки рішенням у справі 2040/6756/18 від 11.09.2018 року судом обрано належний спосіб захисту права громадянина, який має бути реалізований позивачем шляхом виплати коштів.

Стосовно посилань представника позивача на практику Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Верховним Судом в ухвалі від 16.07.2018 по справі № 811/1469/18 зазначено, що ВСУкраїни у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, як вказано позивачем, Верховний суд України в своїх рішеннях виходив з того, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Однак, матеріали справи не містять та судом самостійно в рамках офіційного з'ясування обставин у справі не з'ясовано обставин подання позивачем або до відповідача, або до суду доказів відсутності відповідного фінансового забезпечення та коштів для виплати пенсійних виплат на виконання рішення суду від 11.09.2018 року у справі № 2040/6756/18. Отже, вказані доводи позивача не можуть вважатися судом належними.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем рішення суду в адміністративній справі 2040/6756/18 в повному обсязі не виконано, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.