Рішення № 80795717, 29.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2019 р. № 520/1772/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61064, іпн.2303816907) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41248278) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії з липня 2018 року по вересень 2018 року включно; зобов’язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з липня 2018 року;

стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок протиправних дій відповідача виплата пенсії була зупинена, внаслідок чого кошти за період з липня по вересень 2018 року нею не отримані.

Ухвалою суду від 22.02.2019 року у справі відкрито провадження та надано відповідачеві строк для надання відзиву на адміністративний позов.

21.03.2019 року відповідач, надав суду відзив, у якому просив позовні вимоги залишити без задоволення, з тих підстав, що рішення про припинення пенсійних виплат прийнято внаслідок не підтвердження постійного проживання пенсіонера на території України, де безперешкодно функціонують органи державної влади України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення/дії відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, з липня по вересень 2018 р. припинив одержувати пенсію, з жовтня 2018 р. нарахування та виплату пенсії поновлено (а.с.9, 22, 32).

Правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Підстави припинення виплат пенсії, визначені ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що припинення пенсійних виплат здійснюється на підставі рішення суду або рішення територіального органу ПФ України, за умови: призначення пенсії за недостовірними документами; смерті особи; неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом. Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів про прийняття рішення відносно припинення нарахування пенсії або скасування рішення про призначення пенсії з підстав , визначених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тоді як приписи постанови КМ України від 08.06.2016 року № 365 “Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, не можуть змінювати приписів закону України.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії позивачкою (а.с.32) встановлено, що їй призначено пенсію за період липень-серпень 2018 року, проте фактично вказана сума не виплачена та як зазначено у відзиві на адміністративний позов- виплата доплати за минулий період буде проводитися окремим порядком, після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Щодо посилань відповідача на окремий порядок при виплаті пенсій за минулий період, визначений Кабінетом Міністрів України, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, такий порядок не прийнято, тоді як право особи на виплату пенсійних виплат не може бути поставлено в залежність від наявності такого порядку, в силу норм прямої дії ст.ст.19,22,46 Конституції України.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком виплатити позивачу пенсію за період липень-вересень 2018 року.

Вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати раніше призупиненої соціальної виплати та зобов'язання здійснити нарахування цих виплат, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачці пенсія за липень-вересень 2018 року нарахована, а вимога про визнання бездіяльності протиправною поглинається вимогою про зобов'язання відповідача здійснити виплату нарахованих сум, яка є більш ефективним способом поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір за вимогою про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Між тим, текст позову не містить доводів, а матеріали справи не містять жодних доказів настання у позивача у спірних правовідносинах моральної шкоди. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позову у цій частині.

Відповідно до ст. ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41248278) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61064, іпн.2303816907) пенсію за період з 01.07.2018 р. по 30.09.2018 р.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.