Рішення № 80795564, 26.03.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/72/19

26 березня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-1780-52 від 21 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 №1780-52 в сумі 15699,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.11.2018 позивачем отримано поштовим зв`язком вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1780-52 від 12.11.2018 зі сплати єдиного внеску, яка становить 15699,84 грн. Позивач зазначає, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 у справі №819/2162/14-а припинено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, проте держаним реєстратором не внесені відомості про припинення підприємницької діяльності до реєстраційної картки позивача. Зазначив, що невиконання даного рішення суду мало місце не з вини позивача. Таким чином, вважає вимогу відповідача про безпідставно нарахований єдиний внесок як платнику єдиного податку незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач 31.01.2019 подав відзив на позовну заяву (аркуш справи 23-25), у якому зазначив, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.12.2018 по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відсутні дані про реєстраційну дію - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством. Оскільки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не відбулася, то у позивача наявна заборгованість по сплаті єдиного внеску, яка станом на 31.10.2018 складає 15699,84 грн., а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної вимоги. Крім того зазначено, що державну реєстрацію припинення - проведено 29.11.2018, рішення про припинення № 26380060004000741, за власним рішенням позивача.

Позивач 26.02.2019 подав відповідь на відзив (аркуш справи 49-50).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 (ІНОКПП - НОМЕР_1) 30.11.2006 був зареєстрований як фізична особо-підприємець та перебував на обліку в Кременецькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (Лановецьке відділення).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 справа №819/2162/14-а адміністративний позов Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено та припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (аркуш справи 14).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державну реєстрацію припинення - проведено 29.11.2018, рішення про припинення № 26380060004000741, за власним рішенням (аркуш справи 28-30).

Відповідачем винесено вимогу від 12.11.2018 №Ф-1780-52 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 15699,84 грн. (аркуш справи 11).

Позивач 30.11.2018 звернувся до Головного управління ДФС у Тернопільській області із скаргою щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату недоїмки з єдиного внеску від 12.11.2018 №Ф-1780-52.

Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 17.12.2018 №16/19-00-10-01-06/26550 залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 від 30.11.2018, з підстав, що дана скарга має бути подана до органу доходів і зборів вищого рівня (ДФС України) до 20.11.2018 та не підлягає розгляд ОСОБА_4 управлінням ДФС у Тернопільській області (аркуш справи 12-13).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018.

Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4. 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону (в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування особи), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону № 2464).

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

Судом встановлено, що 12.11.2018 ОСОБА_4 управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 в загальній сумі 15699,84 грн.

Щодо процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Розділом VI Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, згідно з п. 1, до платників, які не виконали визначені Законом №2464 обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пункту 1 розділу VI Інструкції N 449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Суд погоджується із твердженням представника позивача, про порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала. Вказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Щодо припинення підприємницької діяльності позивача за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у редакції, що діяла на момент набрання чинності Постановою ТОАС від 29.10.2014 по справі №819/2162/14-а (далі - Закон №755), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 1 статті 49 Закону №755 визначено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Відповідно до частини 3 статті 49 Закону №755 державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

У Постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 по справі №819/2162/14-а зазначено, що копію постанови направити учасникам адміністративного процесу та Державному реєстратору (за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця) для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця на виконання вимог, встановлених статтею 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Проте, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.12.2018 №1004768392 по фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відсутні дані про реєстраційну дію - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з її банкрутством (аркуш справи 28-30).

Також, як випливає із дослідженої в судовому засіданні копії реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка надана Лановецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, а саме, в реєстраційній картці відсутні дані про реєстраційну дію - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.

Суд зазначає, що державний реєстратор зобов'язаний був внести відомості щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання Постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 державним реєстратором відбулося не з вини позивача, оскільки чинним законодавством не передбачено вчинення жодних дій фізичної особи-підприємця після винесення судом рішення про припинення його підприємницької діяльності.

Поряд з тим, суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що у Журналі оброки відомостей Єдиного державного реєстру наявні відомості від 29.11.2018 щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за його рішенням, оскільки даний факт не пов'язаний із порушеним правом позивача щодо безпідставної вимоги про сплату боргу.

ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, «Онер'їлдіз проти Туреччини» ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08 від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, від 25 листопада 2008 року).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 управлінням ДФС в Тернопільській області не доведено наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а відтак, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) у сумі 15699,84 гривень підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України. Так, згідно з вказаними нормами при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню судові витати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-1780-52 від 21 листопада 2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп. сплачений згідно квитанції №12 від 28.12.2018.

Реквізити сторін:

- позивач ОСОБА_1: 47420, Тернопільська область, Лановецький район, с. Якимиівці, вул. Колгоспна, 16, РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач ОСОБА_4 управління ДФС у Тернопільській області: 46003, м.Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.