Рішення № 80795401, 15.03.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1820/17

Провадження № 2/177/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

секретаря судового засідання Маракуца І. В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Негода», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішення про речове право,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому уточнюючи позовні вимоги, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння Фермерським господарством «Негода», належну йому земельну ділянку, площею 4,503 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221887700:05:001:0709, та зобов'язати відповідача передати позивачу вказану ділянку; скасувати державну реєстрацію - рішення № 29877124 від 02.06.2016, номер запису про інше речове право 14788263, договору оренди земельної ділянки, площею 4,503 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221887700:05:001:0709, укладеного між позивачем та Фермерським господарством «Негода».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, загальною площею 4,503 га.

Після реєстрації права власності, аби використовувати вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням, позивач звернувся до певного фермерського господарства із наміром укласти договір оренди земельної ділянки.

Однак, згодом позивачу стало відомо, що дана земельна ділянка вже знаходиться у користуванні (в оренді) у ФГ «Негода».

Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та копію договору оренди, позивачу, стало відомо, що нібито між ним та відповідачем укладався договір оренди земельної ділянки від 22.04.2016, строком на 25 років.

Даний договір підлягав державній реєстрації, та був зареєстрований Криворізькою районною державною адміністрацією 02.06.2016.

Неодноразово позивач звертався до відповідача із проханням пояснити йому дану ситуацію, однак, керівник ФГ у наданні позивачу будь-яких пояснень відмовився.

Відповідач допомагав позивачу лише у виготовленні технічної документації на зазначену земельну ділянку та після отриманої технічної документації, ОСОБА_3 мав засвідчити своїм підписом деякі документи, серед яких, виявляється, був той самий договір оренди. Тобто, шляхом введення позивача в оману, відповідач незаконно заволодів його земельною ділянкою.

Жодної орендної плати, за користування ФГ «Негода» земельною ділянкою позивачем не отримувалось.

Підписуючи договір оренди, позивач не мав на меті настання правових наслідків, у вигляді передання земельної ділянки в оренду.

Крім того, отримавши копію акта приймання-передачі земельної ділянки, позивач звернув увагу, що в зазначеному акті стоїть не його підпис, тобто зазначений акт підписувався іншою особою, позивач вважає, що державна реєстрація вказаного договору є незаконною, так як договір підлягає реєстрації в сукупності з доданим до нього актом приймання-передачі, тому за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду.

Враховуючи відсутність у сторін договору оренди, підписання якого заперечує позивач, останній вказує на користування його земельної ділянкою без будь-якої правової підстави, в зв’язку з чим земельна ділянка має бути витребувана з чужого незаконного володінні відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Представник третьої особи Криворізької РДА в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому при винесенні рішення покладався на розсуд суду (а.с. 90).

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.04.2016 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ФГ «Негода», укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,503 га, кадастровий номер 1221887700:05:001:0709, розташованої на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, наданої для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, строком на 25 років, який був зареєстрований 25.04.2016 року державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с. 10-14, 15-16).

В своїй позовній заяві, позивач посилається на те, що вказаний правочин є нікчемним з огляду на те, що відповідач шляхом введення позивача в оману, заволодів земельною ділянкою належної йому на праві власності, без будь-якорї правової підстави.

Загальні положення про правочин визначені главою 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки (а.с. 10-14), орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 4,503 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 136117,90.

Відповідно п.8 Договору термін його дії складає 25 років. Той факт, що позивач передав на умовах оренди земельну ділянку ФГ «Негода» підтверджується також актом прийому-передачі земельної ділянки від (а.с. 17). Відповідно п. 10, 13 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується щорічно не пізніше, як у термін від 01 серпня по 30 грудня кожного року.

Як видно з матеріалів справи, позивач отримав орендну плату за 2016 рік в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується його підписом на видатковому касовому ордері від 10 серпня 2016 року (а.с.83), орендну плату за 2017 рік в сумі 10117,60 грн., що підтверджується квитанцією з електронного переказу на ім’я «Христусь» від 20.12.2017 (а.с.84), та орендну плату за 2018 рік, про що свідчить поштовий витяг про переказ коштів на ім’я ОСОБА_3, в розмірі 10000,00 грн. (а.с.85).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Статями 1 та 2 ЗУ «Про оренду землі» (на час укладання договору оренди землі) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

П. 43 договору оренди земельної ділянки від 22.04.2016 передбачено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 14).

Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України (на час укладання договору) вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, виходячи з наведеного суд вважає, що договір оренди який знаходиться в матеріалах справи є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.

В той же час суд вважає не доведеними посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що відповідач у відповідності до вимог закону та на підставі договору оренди землі між сторонами по справі набув право оренди земельної ділянки, що належать позивачу, зазначений договір ніким не оскаржений та є чинним.

У договорі оренди вказані і погоджені між сторонами всі істотні умови договору оренди землі, визначені в ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою за наявності належних правових підстав - зареєстрованого договору оренди

Відповідно до вимог ст.34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Позивачем у позові не ставилася вимога про припинення, визнання недійсним, розірвання договору оренди землі, без чого витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є безпідставним. Договір оренди пройшов державну реєстрацію (а.с. 95-117), та є укладеним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позивачем позовних вимог, та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Негода», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації рішення про речове право – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.03.2019.

Суддя: