Ухвала суду № 80795313, 29.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 березня 2019 р. Справа № 480/490/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання недійсними рахунків, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

11.02.2019 р. позивач звернувся суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якій просить визнати недійсними рахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.01.2019 р. № 8782 та № 008765, та визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області щодо виписки для оплати ОСОБА_1 таких рахунків. Позовні вимоги мотивує тим, що 27.03.2018 р. та 28.08.2018 р. між ним та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно було укладено договори найму (оренди) транспортних засобів строком на три роки. Мета орендного користування за договорами полягала у використанні третіми особами транспортних засобів у господарській діяльності для здійснення перевезень. Отже, в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" вони є перевізниками.

09.01.2019 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області на підставі актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів виписано 2 рахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 360,45 євро кожний. У вказаних рахунках фігурують транспортні засоби, які знаходяться у володінні й користуванні третіх осіб, при цьому платником за цими рахунками визначено позивача.

Відповідно до п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником, яким у даному випадку позивач не є, відповідно, відповідач протиправно поклав на ОСОБА_1 обов’язок з оплати оскаржуваних рахунків.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що 09.01.2019 р. на а/д Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин, 154 км+800 м, проведено документальний габаритно-ваговий контроль вантажних транспортних засобів, у ході якого встановлено, що транспортні засоби позивача перевищують нормативні вагові параметри, встановлені Правилами дорожнього руху. На підставі актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів позивачу виписано рахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 360,45 євро кожний. Такі дії відповідача повністю узгоджуються з нормами Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок здійснення відповідачем документального габаритно-вагового контролю вантажних транспортних засобів та складення за його наслідками розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 статті 2 КАС України, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п.п. 1, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов'язковою ознакою індивідуального акта є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Як вбачається з матеріалів позову, предметом спору в даній справі є розрахунки плати за проїзд, які позивач просить скасувати.

Однак такий розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Таким чином, пред’явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже не підпадають під судову юрисдикцію.

У даному випадку, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, оформивши розрахунок плати за проїзд, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Кожен зі спірних рахунків не є актом індивідуальної дії, відповідно, жодним чином не порушує прав позивача та не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства. Крім того, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, спір про визнання недійсними рахунків плати за проїзд та визнання протиправними дій відповідача щодо виписки для оплати ОСОБА_1 таких рахунків не є публічно-правовим, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, тому у суду відсутні підстави розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства.

Дана позиція суду узгоджується з позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 293-295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання недійсними рахунків, визнання дій протиправними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя Л.М. Опімах