Рішення № 80794959, 29.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 520/821/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01 січня 2018 року протиправними; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплачувати її без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач протиправно обмежив виплату призначеної йому пенсії за вислугу років максимальним розміром десятикратного прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність. На переконання ініціатора звернення, оскільки пенсія йому призначена ще в грудні 2010 року на підставі Закону України № 2262-ХІІ, то положення пізніше прийнятого Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не поширюються на правовідносини щодо перерахунку його пенсійного забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

25 лютого 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді, справу передано для визначення Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ складу суду в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням голови Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року справу № 520/821/19 передано для подальшого розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду, як адміністративного суду, який найбільш територіально наближений до Харківського окружного адміністративного суду та має спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Справа № 520/821/19 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 11 березня 2019 року, що підтверджується даними реєстрації вхідної кореспонденції та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями передана до провадження судді Чеснокової А.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідача витребувано додаткові докази у справі.

У відзиві на позов від 19 лютого 2019 року відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, діяли положення Закону України № 3668 від 08 липня 2011 року та Закону України № 1774 від 06 грудня 2016 року, які передбачали, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тому при проведенні перерахунку пенсії позивача застосоване її обмеження десятьма прожитковими мінімумами /а.с. 22-24/.

20 березня 2019 року судом отримано клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи судової практики в аналогічних спорах.

22 березня 2019 року на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року відповідачем надано довідку № 1935 від 19 березня 2019 року про розмір пенсії позивача станом на 01 грудня 2017 року, 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року. Інших документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на вимогу суду не надано, про об'єктивну неможливість їх подання суду не повідомлено.

В силу частини п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач є військовим пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з грудня 2010 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що відповідачем не заперечується.

Позивач, встановивши, що з 01 січня 2018 року пенсія за вислугу років йому виплачується із застосуванням обмеження її максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, звернувся до відповідача із заявою про її перерахунок без такого обмеження /а.с. 18/.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вищевказане звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області залишене без відповіді.

Разом із тим, наявними в матеріалах справи довідками відповідача підтверджено, що в результаті здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року застосовано обмеження максимального її розміру, передбачене Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи" № 3668-VI. Відповідно, максимальний розмір пенсії позивача з 01 січня 2018 року визначено на рівні 1370,00 грн., а з 01 січня 2019 року - 14970,00 грн. /а.с. 14-17, 66/.

Позивач не погодився з правомірністю дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті йому пенсії за вислугу років, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII (у редакції, чинній станом на 01 січня 2018 року) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (чинна з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом із тим, буквальне розуміння змін внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Окрім цього, відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, в редакції Закону № 1774-VIII, чинній станом на дату проведення перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

З огляду на приписи вказаних вище норм та враховуючи неконституційність частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII і призначення позивачу пенсії за вислугу років до набрання чинності Законом № 3668-VI, суд дійшов висновку, що відповідач, обмежуючи при перерахунку з 01 січня 2018 року розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачу з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2018 року та необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату недоплаченої її частини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми випливає, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача в частині нарахування та виплати йому пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, на час розгляду цієї справи не порушені; доказів того, що відповідач у подальшому буде нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з допущенням порушень вимог чинного пенсійного законодавства не надано, - то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, у дослідженому судом випадку, не довів правомірності проведення виплати пенсії позивачу з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2018 року.

При прийнятті цього рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17.

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61174, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61174, рнокпп НОМЕР_1) без обмеження її максимальним десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61174, рнокпп НОМЕР_1) недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61174, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2