Рішення № 80794734, 29.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 р. № 400/592/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018 до відповідача:Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною та скасування постанови від 14.02.2019 року № 58231756,Інгульське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі – Фонд або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби (надалі – Управління або відповідач) Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 від 14.02.2019, винесену в межах виконавчого провадження № 58231756, про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фонд вказав, що у відповідача не було фактичних підстав для накладення штрафу, оскільки не підтверджено існування (у сукупності) двох умов – невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання.

На виконання ухвали суду позивач подав інформацію щодо сум, які підлягали виплаті за рішенням суду, та сум, що були фактично виплачені, та відповідні докази (арк. спр. 43-50).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 51-52) Управління вказало на те, що позивач, по-перше, повідомив про причини невиконання рішення суду після спливу строку, передбаченого частиною шостою статті 26 ОСОБА_2 України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404), а по-друге, вказані Фондом причини невиконання рішення суду в частині проведення індексації пенсії існували на момент прийняття цього рішення. На думку відповідача, оскільки рішення суду «… не містить будь-яких умов чи термінів проведення індексації пенсії … та повинно виконуватися без будь-яких умов, відтермінувань та застережень …», державний виконавець, при винесенні постанови про накладення штрафу діяв в межах наданих йому повноважень.

На підставі частини третьої статті 194 статті суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 18.06.2018 у справі № 814/1033/18 (надалі – Рішення суду, арк. спр. 11-13) Миколаївський окружний адміністративний суд, зокрема, зобов’язав Фонд поновити виплату пенсії ОСОБА_3 з 25.10.2017 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, та здійснити її перерахунок з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходу.

29.01.2019 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ОСОБА_4 (надалі – головний державний виконавець) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 58231756 з виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 19.07.2018 у справі № 814/1033/18 (арк. спр. 24). Визначений державним виконавцем строк добровільного виконання боржником Рішення суду складав 10 робочих днів, і останній день цього строку було 13.02.2019.

Листом від 11.02.2019 № 3009/11 (арк. спр. 25-26) Фонд повідомив державного виконавця про виконання Рішення суду в повному обсязі. Так, у цьому листі позивач вказав, що «… Управлінням у повному обсязі виконано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та поновлено виплату пенсії ОСОБА_3 з 25.10.2017 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та здійснено її перерахунок з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходу …», що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Листом від 13.02.2019 № 3370/11 (арк. спр. 27) Фонд додатково проінформував державного виконавця про таке: «… відповідно до статті 2 ОСОБА_2 України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. ОСОБА_2 України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі – Закон № 2148) статтю 2 ОСОБА_2 № 1282 доповнено новою частиною, відповідно до якої індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Абзацом 2 пункту 4-4 ОСОБА_2 № 2148 внесено зміни до частини 2 статті 42 ОСОБА_2 України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) та викладено у наступній редакції: у 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Отже, ОСОБА_2 № 2148 було скасовано індексацію пенсій відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення і до статті 42 ОСОБА_2 № 1058 введено норму щодо щорічної індексації пенсій починаючи з 2019 року. Станом на дату набрання чинності рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 Кабінетом Міністрів України рішення що визначає механізм та порядок реалізації частини 2 статті 42 ОСОБА_2 № 1058 не прийнято. Відтак, після врегулювання даного питання Кабінетом Міністрів України, буде проведено індексацію пенсійної виплати ОСОБА_5 До того ж, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 набрало законної сили 19.07.2018, а здійснення індексації пенсії передбачено починаючи з 2019 року …».

Постановою від 14.02.2019 головний державний виконавець, з посиланням на статті 63, 75 ОСОБА_2 № 1404, виніс постанову про накладення на Фонд за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн. (надалі – Постанова, арк. спр. 29).

Згідно з викладеним у Постанові, «… Інгульським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області рішення суду виконано не в повному обсязі, а саме згідно наданого листа від 13.02.2019 за вих.№3370/11, перерахунок пенсії ОСОБА_5 здійснено без проведення індексації …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 63 ОСОБА_2 № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього ОСОБА_2, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та міститься попередження про кримінальну відповідальність.

Розмір штрафу визначений частиною першою статті 75 ОСОБА_2 № 1404.

У позовній заяві Фонд підтвердив, що індексацію пенсії проведено не було з тих підстав, що викладені у листі від 13.02.2019 № 3370/11. Таким чином, факт невиконання у відповідній частині Рішення суду є встановленим.

Виходячи з доводів позовної заяви, державний виконавець був зобов’язаний визнати повідомлену Фондом інформацію поважними причинами невиконання Рішення суду.

На думку суду, доводи позивача є хибними.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає виконанню. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вказано у частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справі здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом є, зокрема, Закон № 1404.

ОСОБА_2 № 1404 не дозволяють державному виконавцю тлумачити рішення суду або на свій розсуд визначати, чи в повному обсязі це рішення підлягає виконанню. Також до компетенції державного виконавця не віднесений обов’язок перевірки відповідності рішення суду вимогам законів, зокрема, ОСОБА_2 № 1058.

Фактично у листі від 13.02.2019 № 3370/11 та у позовній заяві Фонд навів підстави, з яких він вважає, що Рішення суду у відповідній частині не може бути виконано.

В зв’язку з цим, суд зазначає, що статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, яким чином надається відстрочення або розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Оскільки відповідні заходи судом у справі № 814/1033/18 не були вжиті, обов’язком державного виконавця, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 18 ОСОБА_2 № 1404, було здійснення заходів примусового виконання Рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим ОСОБА_2.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність доводів позивача про недотримання відповідачем вимог ОСОБА_2 № 1404 та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 77, 194, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) ОСОБА_1 від 14.02.2019, винесеної в межах виконавчого провадження № 58231756, про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн., відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна