Постанова № 80794626, 01.03.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа 333/6888/18

Провадження 3/333/102/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, р.н.о.к.п.п. в матеріалах справи відсутній, не працюючого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 05.12.2018 року, о 02 год. 15 хв., по вул. О. Говорухи у м. Запоріжжі керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. На пропозицію інспектора поліції ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння в установленому чинним законодавством порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У судові засідання, призначені на 17.01.2019 року, 05.02.2019 року та 01.03.2019 року ОСОБА_1 не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Під час огляду відеозапису з нагрудної камери DSJX300 162_АР0162 працівника поліції, долученого до матеріалів адміністративної справи поліції вбачається, що ОСОБА_1 повідомляється, що відносно нього складається протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП. Також, з відеозапису «20181205084139000258» вбачається, що працівник поліції роз’яснює ОСОБА_1, що адміністративна справа відносно нього буде розглядатися в Комунарському районному суді м. Запоріжжя. ОСОБА_1 працівнику поліції задає питання про порядок його виклику до суду, на що працівник поліції відповідає, що повістки будуть надходити на адресу, зазначену у протоколі: АДРЕСА_1. Таким чином, вважаю, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо складання відносно нього протоколу, а також порядок виклику його до суду.

Судові повістки, направлені на зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу повернулися до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформація про місце реєстрації ОСОБА_1, відсутня.

Таким чином, ОСОБА_1, знаючи про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення, не з'являвся на поштове відділення для отримання поштової кореспонденції суду, рівно як і особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду. З боку останнього суду не надано жодних належних та допустимих доказів (висновку спеціаліста, довідки медичної установи тощо), які б спростовували факт наявності у останнього ознак наркотичного сп’яніння та підтверджували б вмотивовану відмову останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння.

Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявка у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки розгляду справи, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1

Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов’язковою.

До суду адміністративна справа надійшла за скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП. Водночас, диспозицією ч.3 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою ст. 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями ст.6 ч.1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 9 червня 2011 р. по справі «Лучанінова проти України», від 30 травня 2013 р. по справі «Малофєєва проти Росії», від 20 вересня 2016 р. по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

В порушення вимог ст.256 КУпАП у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення (при викладенні суті адміністративного правопорушення) не зазначено, що ОСОБА_1 є особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що порушення, допущене працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має важливе значення в контексті реалізації права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, за вказаних обставин у судді відсутні підстави розглядати дану справу за ч.3 ст.130 КУпАП. Водночас, вважаю за можливе розглянути справу за ч.1 ст.130 КУпАП, так як в такому випадку не буде погіршено становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і саме за вказаною частиною ст. 130 КУпАП сформульована суть адміністративного правопорушення у відповідному протоколі.

Свідки по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 01.03.2019 не з’явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. До суду з адрес свідків, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, повернулися конверти із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на думку суду, підтверджується наступними, дослідженими у судовому засіданні доказами:

- даними, встановленими протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №078082 від 05.12.2018 року, згідно яких встановлено час, дату та місце скоєння адміністративного правопорушення (а.с.1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.12.2018 року, згідно з яким огляд не проводився у зв’язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду. Підставою для проведення огляду став факт встановлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп’яніння: тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло поведінка, що не відповідає дійсності (а. с. 7);

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 05.12.2018 року, згідно з якими останні були запрошені працівниками поліції в якості свідків, та в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння у медичному закладі (а.с. 8,9);

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського DSJX300 162_АР0162, оглянутому у судовому засіданні, з яких вбачається, що водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було зупинено у зв’язку з порушенням правил дорожнього руху, а саме: керування транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншим предметом (решіткою). В ході бесіди поліцейського з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки сп’яніння. В результаті чого водію було роз’яснено права, та запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння у медичному закладі у присутності двох свідків. На що ОСОБА_1 відмовився, поліцейським було роз’яснено останньому, що за відмову на нього буде складено протокол за ст.130 КупАП.

Оцінюючи вказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Порушень з боку патрульних поліцейських по оформленню адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1, суд не вбачає.

Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

Пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, передбачено, що огляд на стан сп’яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров’я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів» вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також положення п.28 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, згідно яких позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове КУпАП не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Відповідно до довідки УПП в Запорізькій області, а також долученої до матеріалів справи постанови, на ОСОБА_1 за порушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП, рішенням судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2018 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. і позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 10 років, тобто останній позбавлений права керувати транспортними засобами на максимальний термін, передбачений законодавцем за цей вид адміністративного правопорушення. Тому, на думку судді, до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, а саме: штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обставин, що пом’якшують відповідальність ОСОБА_1, суддя не вбачає. Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1, відповідно до п.2 ст.35 КУпАП є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень (р/р №31119149008001, код бюджетної класифікації доходів 21081300, ЄДРПОУ 37941997; МФО 899998, отримувач: ГУК у Запорізькій області/Зап. обл./21081300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) без права позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір у розмірі 384 гривні 20 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України; Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір за постановою суду про накладення адміністративного стягнення, Комунарський районний суд м. Запоріжжя).

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк (не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод