Ухвала суду № 80794617, 28.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1098/19

2-з/0203/32/2019

УХВАЛА

28 березня 2019 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права проживання та користування квартирою, зобов’язання вчинити певні дії.

Одночасно з позовною заявою представником позивачки було подано заяву про забезпечення даного позову, шляхом накладення заборони на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до роз’яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову визначені в ст.150 ЦПК України.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, а також підстави пред’явлення останнього та заявлені позовні вимоги, додані до заяви письмові докази, суд враховує наступне.

В своєму позові позивачка просила визнати за нею право проживання та користування квартирою №60 по пр.Олександра Поля,76 в м.Дніпрі, посилаючись на набуття такого права у передбаченому законом порядку.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивачки посилався на те, що на сайті Дніпровської міської ради розміщено проект рішення про виділення спірної квартири в користування іншим особам. А тому, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо розпорядження цією квартирою, оскільки невжиття відповідних заходів утруднить виконання рішення та відновлення прав позивачки.

Поряд з цим, суд враховує, що виходячи із доданого до заяви проекту рішення міської ради, останнє стосується передачі квартири в користування особам, які до участі у розгляді справи позивачкою згідно пред’явленого позову не залучені.

А тому вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до порушення прав вказаних осіб, що не є учасниками справи.

Також суд враховує, що ухвалою суду від 28.03.2019 року позовну заяву було залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України. А тому суд позбавлений можливості на даній стадії вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, на права та інтереси яких може вплинути рішення по справі.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст.136,149,150,152,153,258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ю.Казак