Рішення № 80794095, 29.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/630/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – відповідач, управління у Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо відновлення з 01 грудня 2014 року позивачу нарахування та виплати страхових виплат – протиправною;

- зобов’язати відповідача відновити з 01 грудня 2014 року позивачу нарахування та виплату страхових виплат, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 грудня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є отримувачем страхових виплат, що підтверджується копіями витягу з акту огляду МСЕК, довідки МСЕК та повідомлення про хронічне професійне захворювання. Зазначає, що 01.12.2014 виплату страхових виплат було припинено. Як внутрішнє переміщена особа позивач був зареєстрований 13.10.2016, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішнє переміщеної особи. Вказує, що звернувся з листом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській з проханням відновити виплати та надав копії всіх необхідних документів для поновлення страхових виплат. У своєму листі від 23.05.2018 № 2121/03-01 Відповідач відмовив у поновленні страхових виплат. Позивач вважає бездіяльність Управління виконавчої дирекції ФССУ щодо відновлення з 01.12.2014 нарахування та виплати страхових виплат протиправною, такою, що не відповідає законодавству України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п’яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: обґрунтоване клопотання про відстрочення сплати судового збору з доказами скрутного майнового стану або документ про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн (а.с. 21-22).

28 лютого 2019 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (а.с. 24-25).

Ухвалою суду від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, поновлено строк звернення із позовом до суду та відстрочено сплату судового збору (а.с. 1-3).

Відповідач позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 30-32), в якому зазначено, що позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганськ (далі - Відділення в м. Луганськ з 01.04.2001. Зазначив, що Відділенням в м. Луганськ не здійснено дій, передбачених Постановою № 595, щодо переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. У зв’язку з цим, було припинено видатки на забезпечення діяльності Відділення в м. Луганськ та відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей). Особова справа позивача залишилась у Відділенні в м. Луганськ. 17.05.2018 ОСОБА_1 надіслав лист до Управління Фонду, в якому просив поновити щомісячні страхові виплати.

Зазначає, що на звернення позивача 23.05.2018 надав відповідь № 2121/03-1, згідно з якою ОСОБА_1 не відмовлялося у продовженні страхових виплат, як зазначається Позивачем у позовній заяві, а пропонувалося звернутися за належністю до Кремінського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області із відповідною заявою.

На думку відповідача, згідно із нормами діючого законодавства України, внутрішньо переміщені особи перебувають на обліку та отримують страхові виплати у відділеннях управління за фактичним місцем проживання (перебування), яке зазначено в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Оскільки Позивач, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, то згідно зі структурою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, ОСОБА_1 повинен був звернутися із відповідною заявою про продовження виплат страхових коштів до Кремінського відділення, про що було повідомлено у листі Управління Фонду від 23.05.2018 № 2121/03-1.

Вказує, що на даний час Позивач не звертався до Кремінського відділення.

Відповідач зазначає, що для продовження раніше призначених страхових виплат позивачу необхідно було звернутися до Кремінського відділення із заявою та документами, зазначеними в п. 3.1 розділу III «Продовження раніше призначених страхових виплат» Постанови КМУ № 27.

На думку відповідача, лист ОСОБА_1 від 17.05.2018 без надання документів, перелічених в п.3.1. Постанови №27, до Управління Фонду не може бути підставою для продовження раніше призначених страхових виплат.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є громадянином України, пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України (а.с. 10), довідці про присвоєння ідентифікаційного коду (а.с. 11), пенсійному посвідчені від 06.02.2006 (а.с. 15), довідці від 13.10.2016 № 915020122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 16).

Відповідно до інформації, зазначеної в повідомленні про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 01.10.1996 № 844, довідці серії МСЕ № 0097066 від 08.11.2004, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 25.08.2004 внаслідок професійного захворювання (а.с. 13, 14).

17.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою б/н, в якій зазначив, що він є отримувачем страхових виплат у зв'язку з частковою втратою працездатності. У 2014 році виплати було припинено у зв'язку з початком бойових дій у місті Луганську. З 13.10.2016 позивач був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у м. Кремінна Луганської області. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області припинені страхові виплати в порушення вимог частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач зазначив, що вважає, що припинення страхових виплат є не законним та порушує його конституційні права. Просив, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Луганської області, поновити виплату щомісячної страхової виплати у зв'язку з втратою працездатністю, виплатити та перерахувати недотримані страхові виплати (а.с. 33).

Відповідач на звернення позивача листом від 23.05.2018 № 2121/03-1 повідомив, що особова справа позивача про страхові виплати знаходиться у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську, що зараз знаходиться на тимчасово окупованій території. Нарахування та виплату страхових виплат у відділенні припинено з 01.12.2014. Зазначив, що відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов, які передбачають порядок призначення та продовження страхових виплат громадянам України, які змушені були залишити своє місце проживання. Позивачу роз’яснено, що враховуючи наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, для вирішення питання по виплаті сум страхових виплат позивачу необхідно звернутись до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання (перебування), а саме: Кремінського відділення управління із відповідного заявою (а.с. 34).

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці від 19.03.2019 № 1385/03-3 (а.с. 52), потерпілий ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з 01.04.2001 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (далі - відділення). Справа про страхові виплати потерпілого ОСОБА_1 знаходиться у відділенні, яке зараз знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням не здійснено переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділенні припинено з 01.12.2014. Сума страхових виплат потерпілого ОСОБА_1 станом на 01.12.2014 складала 1464.28 грн. Всі особові справи потерпілих (членів їх сімей) залишились у відділенні на тимчасово окупованій території. Для відновлення щомісячних страхових виплат з 01.12.2014 ОСОБА_1 до відділень управління Луганської області не звертався. Станом на 19.03.2019 сума заборгованості перед потерпілим ОСОБА_1 відсутня. На обліку в управлінні Луганської області ОСОБА_1 не перебуває.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до вимог статті 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 1 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105-XIV).

На час призначення ОСОБА_1 страхових виплат у 2001 році частиною першою статті 21, статтею 28 Закону № 1105-XIV передбачалось, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, а також щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються в тому числі із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого.

Відповідно до частини третьої Розділ VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV визначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право (пункт 1.18 зазначеного Порядку).

01 жовтня 2014 року КМУ прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою (у редакції постанови КМУ від 08 липня 2015 року № 471) установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, ? робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року КМУ прийнято постанову № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно з якою (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами КМУ від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок) та зобов’язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суд зазначає, що 06 серпня 2014 року Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правлінням Національного банку України постановлено: 1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. 2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Суд звертає увагу позивача на те, що право на страхові виплати здійснюється не тільки шляхом їх нарахування, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи та небанківських установ на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не було порушено вимог Конституції України та Закону № 1105-ХІV під час зупинення виплати йому страхових виплат, оскільки на даний час відсутній порядок страхових виплат без використання банківської системи України.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську не перемістилось з тимчасово неконтрольованої території на територію, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 28.03.2019 № НОМЕР_2 (а.с. 53-54).

11 грудня 2014 року правління Фонду на виконання постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 531 прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509, відповідно до Закону № 1706-VII.

Таким чином, постановами КМУ № 531, 637 та 595, а також постановою Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Позивач – ОСОБА_1, перемістився з району проведення АТО тобто є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується інформацією, зазначеною в довідці від 13.10.2016 № 915020122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 16), відповідно до якої позивач перемістився з м. Луганська до м. Кремінна Луганської області.

Зазначене підтверджує і сам позивач в позовній заяві (а.с. 4) та своїй заяві довідповідача від 17.05.2018 (а.с. 33).

Таким чином, оскільки позивач взятий на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, то на нього розповсюджується дія постанов КМУ № 531, 637, 595 та постанови Правління Фонду № 20.

Відповідно до пункту 1.6 Положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24.01.2018 № 38-ОД, відповідач здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через відділення в районах і містах обласного значення (а.с. 44 зв.).

Оскільки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську не перемістилось територію, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, особові справи залишились на тимчасово окупованій території м. Луганська, суд вважає, що позивач має звернутись до відповідача з заявою про продовження страхових виплат, надавши територіальному відділенню управління в Луганській області необхідні документи та відомості, які дозволять останньому здійснити нарахування та виплату пенсії страхових виплат.

Судом встановлено, що позивач не звертався до територіального відділення управління в Луганській області із заявою у відповідності до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції.

Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача, оскільки, як вже зазначено, відповідна заява по суті не подавалася та не розглядалася.

Таким чином, відповідачем не відмовлено позивачу у відновлені виплати страхових виплат, оскільки позивачем не використано право на звернення до територіального відділення управління в Луганській області із відповідною заявою.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимог та їх відповідність діючому законодавству.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлені права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у відновленні виплати страхових виплат.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути з ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: 91000АДРЕСА_1 років ЖовтняАДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місце знаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 30, код ЄДРПОУ 41313100) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2