Постанова № 80793846, 28.03.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2-а/331/21/2019

Справа № 331/4056/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря Постарнак М.М.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Міністерства оборони України (адреса місцезнаходження: м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, буд. ;6), третя особа - Запорізький обласний військовий комісаріат (адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, пров. Тихий, б.7), про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги, –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа – Запорізький обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги, в якому просив :

?визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у разі ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням ним обов»язків військової служби, відповідно до статті 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців,, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочна) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у зв»язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 15—кратного прожиткового мінімуму;

?зобов»язати Міністерство оборони України призначити та виплатити його одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням ним обов»язків військової служби, відповідно до Порядку № 975.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді старшого ординатора хірургічного відділення 710 військового польового шпиталю 40 Загальновійськової армії з 30 травня 1987 року по 04 серпня 1988 року на території Демократичної Республіки Афганістан.

З 10 вересня 2012 року ОСОБА_3 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби (а.с. 6).

Відповідно до змісту витягу з протоколу №1227 від 24 червня 2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1988 року), тулубу, обох верхніх кінцівок, лівої нижньої кінцівки, що призвели до наслідків встановлених висновком спеціаліста у галузу судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи №1165/ж від 18 червня 2014 року є пораненнями, контузією, захворюванням, які – так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії.

07 жовтня 2014 року позивачу повторно безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, захворювання пов’язаних з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.

У жовтні 2014 року позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, відповідно до витягу з протоколу засідання від 29 травня 2015 року №15, відмовлено у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги, як особі у якої відбулася зміна причинного зв’язку інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення.

Також, 03 лютого 2016 року ОСОБА_3 повторно звернувся до військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 88).

У лютому 2016 року Запорізький обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву позивача та документи для встановлення можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з витягом з протоколу засідання від 08 липня 2016 року №53, комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, ОСОБА_3 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1993 року №975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи до суду від нього не надходило.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. (т. 1, а.с. 143-148)

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним протокол № 53 від 8.07.2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, інвалідність якої настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов»язано Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_4 грошову допомогу в зв»язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 975, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (т. 1, а.с. 182-184)

Не погодившись з зазначеною постановою апеляційного суду, та користуючись своїми процесуальними правами, Міністерство оборони України оскаржило постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року до касаційної інстанції (т. 1, а.с. 194-196).

Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т. 1, а.с. 218-226)

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20 листопада 2018 року справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г. (т. 1, а.с. 232).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2018 року справу прийнято в провадження судді Скользнєвої Н.Г. та призначено у відкрите содове засідання (т.1, а.с. 233-234).

Приймаючи до уваги заяву позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи та докази, надані сторонами суд приходить до наступних висновків.

Частиною п’ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та і інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді старшого ординатора хірургічного відділення 710 військового польового шпиталю 40 Загальновійськової армії з 30 травня 1987 року по 04 серпня 1988 року на території Демократичної Республіки Афганістан (т. 1, а.с. 9).

З 10 вересня 2012 року ОСОБА_3 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби (т. 1, а.с. 6).

Відповідно до змісту витягу з протоколу №1227 від 24 червня 2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1988 року), тулубу, обох верхніх кінцівок, лівої нижньої кінцівки, що призвели до наслідків встановлених висновком спеціаліста у галузу судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи №1165/ж від 18 червня 2014 року є пораненнями, контузією, захворюванням, які – так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії (т. 1, а.с. 10, 11).

07 жовтня 2014 року позивачу повторно безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, захворювання пов’язаних з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії (т. 1, а.с. 8).

У жовтні 2014 року позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги (т. 1, а.с. 96).

Комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, відповідно до витягу з протоколу засідання від 29 травня 2015 року №15, відмовлено у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги, як особі у якої відбулася зміна причинного зв’язку інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення (т. 1, а.с.115).

Також, 03 лютого 2016 року ОСОБА_3 повторно звернувся до військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 88).

У лютому 2016 року Запорізький обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву позивача та документи для встановлення можливості виплати одноразової грошової допомоги (т. 1, а.с. 99).

Згідно з витягом з протоколу засідання від 08 липня 2016 року №53, комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, ОСОБА_3 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1993 року №975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі (т. 1, а.с. 110).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби та датою звернення за такою, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому нова редакція (з 01 січня 2007 року) Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” поширюється і на позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року № 21-135а15, від 10 березня 2015 року № 21-563а14.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Аналогічні положення закріплені в пункті 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року (далі – Порядок), за змістом якого, зокрема, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Згідно з пунктом 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 8 Порядку встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи наведене та фактичні обставини справи у 2014 році позивачу було змінено раніше встановлений причинний зв'язок інвалідності – а саме: поранення, захворювання пов’язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.

З огляду на вказане, дія зазначеного Порядку поширюється на позивача, оскільки встановлення іншої причини інвалідності відбулося під час повторного огляду після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом другим Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499), передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності 10 вересня 2012 року.

Також, при новому розгляді справи судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача, що ОСОБА_4 проходив військову службу з 30 травня 1987 року по 04 серпня 1988 року на території Демократичної Республіки Афганістан, як кадровий офіцер.

Відмова відповідача в призначенні та виплаті одноразової допомоги, не ґрунтується на положеннях законодавства України, порушує права позивача на соціальний захист, гарантовані Конституцією України, та права на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, тому є протиправною.

Отже, позивач у зв'язку із зміною причини інвалідності при повторному огляді, що пов’язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, має право на одноразову грошову допомогу, а відтак протокол №53 від 08 липня 2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, інвалідність якої настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим позовні вимоги в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги суд знаходить необґрунтованими станом на березень 2019 року, оскільки 18 травня 2018 року відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року ОСОБА_4 виплачена грошова допомога у розмірі 182700,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1542 від 17 травня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.. 2, 9, 78, 139, 241-243, 254-263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) задовольнити частково.

Визнати протиправним протокол №53 від 08 липня 2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, інвалідність якої настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 28 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду в 30-денний строк з дня його проголошення..

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

28.03.2019 .