Рішення № 80793461, 28.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року № 320/359/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м.Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", в якому просить суд стягнути податковий борг у сумі 7055331,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно облікової картки платника податку на додану вартість за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 7 055 331,48 грн, який утворився у зв'язку із несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань. Наголошено, що контролюючим органом здійснено всі заходи, спрямовані на погашення ТОВ "Білоцерківвода" податкової заборгованості, однак такі дії не призвели о повного погашення боргу.

Відповідач з позовом не погодився, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у своєму відзиві, зазначив про те, що ТОВ «Білоцерківвода» у період з 2013 по 2015 роки понесло збитки, оскільки розмір встановлених комунальних тарифів з водопостачання та водовідведення не покривали виробничі витрати товариства. Зауважив, що стягнення з ТОВ «Білоцерківвода» податкового боргу з податку на додану вартість в межах даної справи є недоцільним, оскільки сума податкового боргу буде врахована в суму субвенції, що має бути перерахована відповідачу в рамках договору про організацію взаєморозрахунків.

У судове засідання, призначене на 19.03.2019 прибув представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату час та місце, не з`явився.

На підставі приписів статті 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" зареєстровано в якості юридичної особи з 28.02.2012, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як убачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується борг з податку на додану вартість на суму 7 055 331,48 грн, який виник за наступних обставин.

Так, відповідачем було подано до податкового органу наступну податкову звітність з податку на додану вартість:

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.07.2018 №9150045153 (за червень 2018 року) на суму 1 499 097,00 грн (а.с. 14);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 27.07.2018 №9175618696 (за липень 2018 року) на суму 1 208 593,00 грн (а.с. 15);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2018 №9202401723 (за серпень 2018 року) на суму 850 947, 00 грн (а.с. 16);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 22.10.2018 №9230261901 (за вересень 2018 року) на суму 1 947 864,00 грн (а.с. 17);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 16.1.2018 №9255721522 (за жовтень 2018 року) на суму 1 162 867,00 грн (а.с. 18).

Відповідно до зворотнього боку інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ "Білоцерківводоканал " станом на 16.01.2019 загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість становить 22 077 274,73 грн, з них податковий борг заявлений в матеріалах справи №320/359/19 становить 7 055 331,48 грн (а.с.21).

Однак, у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на додану вартість не було сплачено, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1) п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 202.1 ст.202 ПК України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України).

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 ПК України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.

Відтак, п.49.2 ст.49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

З матеріалів справи встановлюється, що відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7 055 331,48 грн.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції чинній на момент нарахування пені за прострочення погашення податкового зобов'язання) передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; (абзац 2 підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Згідно з пунктом 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що загальна сума самостійно визначених відповідачем зобов`язань у деклараціях з ПДВ за червень - жовтень 2018 року складає 6 669 368,00 грн. При цьому, за період прострочення погашення податкового боргу з ПДВ за вказаний період ТОВ "Білоцерківвода" нарахована пеня у сумі 385 963,48 грн.

Отже, загальна сума податкового боргу ТОВ «Білоцерківвода» з податку на додану вартість становить 7 055 331,48 грн, з яких: 6 669 368,00 грн - основний борг та 385 963,48 грн - пеня.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

На виконання вимог статті 59 ПК України податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 01.09.2014 №687-25, в якій було визначено суму податкового боргу, яка підлягає до сплати у розмірі 2981802,70 грн. (а.с.26). Вказана податкова вимога була отримана представником відповідача, що підтверджується підписом представника на корінці вимоги про отримання 01.09.2014 (а.с.13).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що ТОВ «Білоцерківвода» у період з 2013 по 2015 роки несло збитки, оскільки розмір встановлених комунальних тарифів з водопостачання та водовідведення не покривали виробничі витрати товариства. Також висловив думку, що стягнення з ТОВ «Білоцерківвода» податкового боргу з податку на додану вартість в межах даної справи є недоцільним, оскільки сума податкового боргу буде врахована в суму субвенції, що має бути перерахована відповідачу в рамках договору про організацію взаєморозрахунків.

Проте, суд не приймає до уваги вказані посилання відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.051.2017 №332, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Це означає, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг, та відповідними тарифами.

А тому, право підприємства на отримання субвенції не вливає на обов'язок платника податків здійснити сплату самостійно визначених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний період та нарахування пені.

Між тим, суд звертає увагу, що відповідачем не спростовувався факт виникнення та наявності у нього податкового боргу у розмірі 7 055 331,48 грн, а у ході судового засідання останній лише послався на відсутність коштів для його погашення.

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Аналізуючи у сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути до Державного бюджету України з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (код ЄДРПОУ 38010130) - 7 055 331,48 грн (сім мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч триста тридцять одну) грн 48 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.