Рішення № 80793278, 18.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. справа № 0940/1822/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

спеціаліста - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"

до Західного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, викладене у формі вимоги про усунення виявлених порушень № 09-06-14-14/7403 від 26.10.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (надалі, також – позивач, ТзОВ "СТЕК") 05.10.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Західного офісу Держаудитслужби, Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (відокремлений підрозділ) (надалі, також - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, викладене у формі вимоги про усунення виявлених порушень №09-06-14/7403 від 26.10.2015.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав, що оскаржувана вимога є безпідставною, прийнята відповідачем незаконно, із порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема, вимог Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затвердженим Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 - Додаток №1. На переконання позивача, з огляду на те, що витрати газу на власні потреби котельні та коефіцієнт корисної дії пов'язані із безпосереднім виробництвом теплової енергії, яка в подальшому є складовою послуги з централізованого опалення для населення, то позивачем правомірно включено такі витрати, пропорційно реалізованої теплової енергії населенню до складу заборгованості з різниці в тарифах. Разом з цим, позивач переконаний у відсутності підстав для застосування при визначенні відпущеної теплової енергії КТМ 244-94, з огляду на межі застосування КТМ, передбачені пунктом 1.1. Стосовно розрахунку суми добових витрат на відрядження, позивач зауважив, що враховуючи те, що ТзОВ "СТЕК" є підприємством приватної форми власності та не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то при розрахунках добових витрат на відрядження та проживання слід керуватись вимогами абзацу 6 підпункту 170.9.1 пункту 170. 9. статті 170 Податкового кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, а не вимогами постанови Кабінет Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", на які вказує відповідач.

Враховуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 залишено позовну заяву позивача без руху та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору в розмірі 27 738 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 18 копійок (том 1, а.с.89-91).

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі, шляхом надання платіжних доручень №7453 від 18.10.2018 та №7156 від 06.09.2018 про сплату судового збору у розмірі 25 976,18 грн, та 1 762, 00 грн, відповідно (том 1, а.с.4, 5, 95, 96).

Разом із позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відповідно до змісту якої строк, встановлений статтею 122 КАС України позивачем пропущено з об'єктивних та незалежних від нього причин (том 1, а.с.17-19). Суд, дослідивши подану заяву та інші матеріали, долучені до позовної заяви, дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду із даною позовною заявою.

Відтак, з урахуванням усунених недоліків позовної заяви, та наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, ухвалою від 24.10.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на "21" листопада 2018 р. о 10:00 год. (а.с.1-3).

На адресу суду 13.11.2018 відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 09.11.2018 №13-09-13-14/4279, з огляду на пропущений позивачем строк звернення до суду та відзив на позовну заяву (том 1, а.с.104-108, 117-126).

У відзиві відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився, вказав на те, що за результатами проведеної ревізії позивача, встановлено, що загальні витрати теплової енергії складають 24589,1 Гкал або 35,47%, що на 22,47% більше, ніж передбачено пунктом 3.1.8 КТМ-204 244-94. Також, відповідач вказав, що залученим до проведення ревізії спеціалістом здійснено розрахунки щодо правильності визначення в розрахунку з різниці в тарифах вартості природного газу, за результатами яких встановлено, що для виробництва теплової енергії для населення 34035,19 Гкал необхідно природного газу в розмірі 4554640 м.куб. на суму 4969112,24 грн, а не на суму 6706472 грн, яка зазначена позивачем в розрахунку з різниці в тарифах. Враховуючи наведене, на переконання відповідача, позивачем у розрахунку з обсягу заборгованості за 2012 рік з різниці в тарифах зайво включено 1737360 грн, що призвело до збитків державному бюджету. Щодо включення в розрахунок повної собівартості послуг виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню на 2012, 2013 та 2014 роки, статті "Інші Витрати" а саме "Витрати на відрядження" відповідач зазначив, що враховуючи одержування ТзОВ "СТЕК" коштів субвенції з державного бюджету, внаслідок включення в розрахунок різниці в тарифах витрат на відрядження в розмірах вищих, ніж передбачено Додатком 1 до Постанови №98, завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги, що надаються населенню на 2012, 2013 та 2014 роки на загальну суму 101848,31 грн.

З огляду на вищезазначене, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ТзОВ "СТЕК" відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні, що відбулось 21.11.2018, з огляду на необхідність ознайомленням представниками позивача із клопотанням відповідача від 09.11.2018 №13-09-13-14/4279 про залишення позовної заяви без розгляду, підготовки письмових пояснень та відповіді на відзив, судом оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 28.11.2018 о 10:00 год (том 1, а.с.146).

Позивачем 26.11.2018 подано до суду відповідь на відзив за №01/2732 від 26.11.2018 (том 1, а.с.153-160). Позивач вказав на наявність правових підстав для оскарження вимоги відповідача, з огляду на положення статті 55 Конституції України та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Стосовно законності включення фактичних витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у розрахунок заборгованості з різниці в тарифах позивач зазначив, що обсяг такої заборгованості визначається як різниця між фактичними витратами на виробництво теплової енергії і фактичними нарахуваннями, згідно тарифів. Перевищення нормативних втрат теплової енергії фактичними, пояснив тривалою експлуатацією теплових мереж, їх зношенням, пошкодженням ізоляції та втратою теплоізоляційних властивостей. Разом з цим, позивач вказав, що при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік, враховувалися фактична вартість природного газу згідно із підписаними з НАК "Нафтогаз України" актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, оформлення яких передбачено відповідними договорами. Враховуючи наведене позивач переконаний, що розрахунок заборгованості з різниці в тарифах проведено виключно у спосіб, передбачений чинним законодавством, і такий розрахунок підтверджує фактичні витрати газу для виробництва теплової енергії по категорії "населення".

Що стосується позиції відповідача про необхідність включення до розрахованої різниці в тарифах обсягу газу, який іде на втрати теплової енергії не більше нормативного значення втрат теплової енергії в межах 13%, згідно вимог КТМ 244-94, позивач вказав на пункт 1.1 КТМ, яким встановлено межі їх застосування, і зауважив, що з огляду на наявність у позивача лічильника теплової енергії, який фіксує фактичний обсяг відпущеної теплової енергії котельнею та лічильник газу, який фіксує фактичний обсяг спожитого природного газу, а також, враховуючи відсутність сформованих позивачем заявок на паливо, підстав для застосування при визначенні відпущеної теплової енергії положень КТМ 244-94 позивач не вбачає.

Водночас, позивач заперечив висновки відповідача про те, що відсутність проведеного енергетичного аудиту є підставою для встановлення факту неправомірності проведеного розрахунку заборгованості з різниці в тарифах. На думку позивача, вказівки на необхідність використання даних енергетичного аудиту при визначенні заборгованості з різниці в тарифах не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а тому, такі доводи відповідача слід відхилити.

Не погоджуючись із висновком відповідача щодо незаконності включення суми добових витрат на відрядження та проживання на суму 101848,31 грн у розрахунок заборгованості з різниці в тарифах, позивач зазначив, що відповідачем помилково прирівняно субвенції, що надаються з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах до поняття «повного чи часткового фінансування з державного бюджету», що не відповідає положенням чинних правових норм.

Представником позивача 27.11.2018 подано до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (том 1, а.с.163-166), у яких із заявленим клопотанням позивач не погодився, вказав на те, що у зв’язку із відсутністю мотивованої відмови контролюючого органу на подане 25.11.2018 начальнику Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області звернення, позивач дійшов висновку про те, що подані заперечення прийнято органом контролю, а зобов’язання щодо виконання вимоги припинено, як безпідставне та незаконне. Окрім цього, відповідачем, всупереч нормам чинного законодавства не здійснювалися будь-які заходи щодо стягнення заборгованості. Так, із позовними заявами до суду щодо доведення фактів порушення законодавства і стягнення збитків, завданих вказаними порушеннями відповідач не звертався, будь-яких звернень до позивача не направляв. Про порушення своїх прав позивач дізнався лише з листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 08.06.2018 №13-09-13-14/2157. Відтак, позивач погодився із рішенням суду про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та просив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

У підготовчому судовому засіданні 28.11.2018 судом розглянуто клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заперечення на клопотання, а також, пояснення представника відповідача стосовно того, що Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області не є належним відповідачем по справі, оскільки не наділений статусом юридичної особи, а є лише структурним підрозділом Західного офісу Держаудитслужби. (том 1, а.с.176-178).

За результатом проведення підготовчого судового засідання, судом постановлено ухвалу від 28.11.2018, якою у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено та визначено належним відповідачем у справі Західний офіс Держаудитслужби (том 1, а.с.171-175). Також, ухвалою суду від 28.11.2018 відповідно до приписів частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 о 10 год 00 хв (том 1, а.с.179).

Окрім зазначеного, з огляду на необхідність дослідження матеріалів проведеної судово-економічної експертизи, в рамках кримінального провадження №42017091010000008, відкритого за результатами проведеної ревізії ТзОВ "СТЕК", ухвалою суду від 28.11.2018 витребувано у старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області копії матеріалів вказаної експертизи (том 1, а.с.180-182).

Копії витребуваних документів надійшли на адресу суду 18.12.2018 (том 1, а.с.190-198).

Під час судового розгляду справи 10.01.2019 представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи спеціаліста №01/59 від 10.01.2019 (том 1, а.с.202-203). Клопотання мотивоване необхідністю допиту ОСОБА_4 – начальника виробничо-технічного відділу ТзОВ "СТЕК", на якого відповідно до посадової інструкції №68 від 18.12.2013 покладено обов’язок здійснювати розрахунок втрат теплової енергії при її транспортуванні.

Судом заявлене клопотання задоволено та ухвалено викликати у наступне судове засідання спеціаліста - ОСОБА_4.

Також, 10.01.2019 судом допитано свідка – ОСОБА_5, начальника виробничо-технічного відділу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", який в судовому засіданні підтримав наявні в матеріалах справи письмові розрахунки фактичної собівартості наданих послуг по теплопостачанню для населення ТзОВ "СТЕК" за 2012 рік (том 1, а.с.130). Додатково зазначив, що проведений в 2007 році енергетичний аудит мереж системи централізованого теплопостачання, в тому числі теплових мереж котельні на вул.Індустріальна, 34 станом на 2012 рік вже не діяв. Враховуючи, що в звіті з енергетичного аудиту за 2012 рік вказана котельна не була зазначена, а самостійно позивач енергетичний аудит в 2012 році не проводив, ним в розрахунок з різниці в тарифах за 2012 рік зайво включено витрати по природному газу на суму 1737360,00 грн.

У зв’язку із витребуванням додаткових доказів та викликом спеціаліста, у судовому розгляді справи оголошено перерву, наступне судове засідання призначено судом на 23.01.2019 о 10:00 год.

На адресу суду 23.01.2019 надійшло клопотання представника позивача за №01/153 від 23.01.2019 про відкладення розгляду справи, з огляду на участь представника в іншому судовому засіданні у Галицькому районному суді Івано-Франківської області (том 1, а.с.221-222).

Під час проведення судового засідання 23.01.2019 судом подане представником позивача клопотання задоволено та розгляд справи відкладено на 14.02.2019 (том 1, а.с.225).

Від представника відповідача на адресу суду 11.02.2019 надійшли додаткові пояснення по справі за №13-09-13-14/565-2019 від 08.02.2019 (том 1, а.с.231-232). У поданих поясненнях відповідач вказав, що відповідно до пункту 2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.08.2012 №516 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення" при наданні послуг з теплопостачання для населення дозволено ТзОВ "СТЕК" керуватись тарифами, що встановлені рішеннями виконавчого комітету міської ради, якими встановлено тарифи на послуги з теплопостачання для ДМП "Івано-Франківськтеплокомуенерго". Разом з тим, відповідач вказав, що оскільки у 2012 році випробування з визначення теплових втрат котельні по вул. Індустріальна, 34, у м. Івано-Франківську ТзОВ "СТЕК" не проводилися, позивач при визначенні втрат теплоенергії в теплових мережах повинен керуватись вимогами КТМ 204 Україна 244-94.

Представником позивача 13.02.2019 подано до суду додаткові пояснення по справі за №01/280 від 08.02.2019 (том 2, а.с.4-10). Так, стосовно виконання позивачем пункту 3 вимоги про усунення виявлених порушень №09-06-14/7403 від 26.10.2015 представник зазначив, що вимоги стосовно усунення порушення, що полягало у завищенні кредиторської заборгованості у сумі 38 990,85 грн та заниження кредиторської заборгованості у сумі 27 851,68 грн, виконано позивачем ще протягом звітного періоду 2015 року.

Окрім цього, на переконання позивача, та обставина, що житлові будинки, які обслуговуються від котельні по вул. Індустріальна, 34 в період жовтень - грудень 2012 року були лише частково обладнані будинковими приладами обліку теплової енергії, ніяким чином не впливає на обсяг спожитого природного газу для виробництва теплової енергії споживачам.

Щодо включення при розрахунку з різниці в тарифах фактичних втрат в теплових мережах, представник позивача вказав на пункт 4.2. Галузевої методики нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства КТМ 204 Україна 246-99, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17.12.1998 року № 290, відповідно до змісту якого, реальні втрати тепла в теплових мережах враховуються за результатами енергетичного (аудиторського) обстеження. До проведення такого обстеження/допускається приймати величину цих втрат в межах що склалися протягом останніх 3-х років. Водночас представник зазначив, що у період з 2009 по 2011 рік (протягом останніх 3-х років до створення ТзОВ "СТЕК") котельню на вул. Індустріальна, 34 експлуатувало ДМП "Івано- Франківськтеплокомуненерго". Відповідно, середньозважені втрати за період 2009-2011 років становили 28,9 %.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, на переконання позивача, останній наділений правом при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за 2012 рік приймати величину втрат теплової енергії на рівні 28,9 %, тобто втрати в межах що склалися протягом останніх 3-х років.

Разом з цим, представник вказав, що викладена у оскарженій вимозі позиція відповідача про те, що в різницю тарифів має бути включений обсяг газу, який іде на втрати теплової енергії не більше нормативного значення втрат теплової енергії в мережах 13% (згідно Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року) у зв’язку з відсутністю у 2012 році в позивача енергетичного аудиту теплових мереж є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, представник повторно зазначив про те, що чинним законодавством не встановлено обов’язку у позивача подання енергетичного аудиту на підтвердження нормативних даних позивача.

Додатково, стосовно включення розміру інших витрат в частині відряджень в розрахунок з різниці в тарифах за 2012 рік, представник зазначив, що за рахунок коштів, отриманих з державного бюджету, позивач проводить розрахунки з погашення кредиторської заборгованості виключно за спожиті енергоносії на підставі відповідних договорів про організацію взаєморозрахунків, а не проводить фінансування працівників товариства, які направляються у відрядження, а тому, вважає хибним та необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо зайво включених витрат на відрядження у суму заборгованості по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

До суду 13.02.2019 представником позивача подано заяву про визнання показань свідка та висновку експертів неналежними доказами у даній справі за №01/281 від 08.02.2019 (том 2, а.с.37-40). Показання свідка представник вважає упередженими, необґрунтованими, та такими, що не слід брати до уваги. Вказав на конфліктність стосунків позивача та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", що додатково ставить під сумнів об’єктивність висновків ОСОБА_5 – працівника ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", стосовно перевірки розрахунків обсягу споживання природного газу за 2012-2014 роки позивачем.

Також, представник звернув увагу суду на те, що допитаним свідком та відповідачем при проведенні розрахунків необґрунтовано застосовано Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року (надалі, також - КТМ 244-94), а не Галузеву методику нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства КТМ 204 Україна 246-99, затверджену Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17.12.1998 року № 290 (надалі, також - КТМ 246-99).

Окрім цього, представник позивача заперечив щодо врахування судом висновків експертів від 29.03.2018 №1334/17-22 Тернопільського відділення Київського-науково дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи в рамках кримінального провадження №342017091010000008. Звернув увагу на те, що предметом заявленого у даній справі позову є оскарження вимоги з підстав неправомірності висновку відповідача про наявність самого порушення законодавства при визначенні потреби в бюджетних коштах, оспорюється наявність самого порушення та обов’язок застосовувати КТМ 244-94 при розрахунках різниці в тарифах, а не сума збитків, що визначена відповідачем та висновком експертизи.

Вказаною експертизою не досліджувалось питання правомірності застосування КТМ 244-94 при розрахунку різниці в тарифах, відтак, висновки експертизи не містять інформації щодо предмета доказування у даній справі, а тому, не є належним доказом.

У судовому засіданні 14.02.2019 спеціаліст ОСОБА_4, надав роз'яснення щодо обсягів втрат позивачем теплової енергії в 2012 році вказавши, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, рішенням від 07.08.2012 року №516 дозволено ТзОВ "СТЕК" при наданні послуг теплопостачання для населення (централізоване опалення, підігрів води) керуватися тарифами, що встановлені рішенням виконавчого комітету міської ради від 08.02.2011 №81 "Про тарифи на послуги теплопостачання для населення" та, зокрема, рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.07.2007 №384 "Про затвердження норм гарячого водопостачання, витрат теплоти і розміру втрат теплоенергії", згідно з Додатком №1 якого, затверджений обсяг втрат теплової енергії, що становить 192000 Гкал. В даний обсяг втрат включено обсяг втрат при транспортуванні теплової енергії мережами від котельні на вул.Індустріальна, 34, який становить 93986,30 Гкал згідно "Звіту з енергетичного аудиту мереж системи централізованого теплопостачання м.Івано-Франківська". А відтак, обсяг втрат теплової енергії, врахованих при розрахунку обсягу заборгованості за 2012 рік з різниці в тарифах на постачання теплової енергії не перевищує розмір втрат теплоенергії, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.07.2007 №384 (том 1 а.с.233-244).

У зв’язку із витребуванням додаткових доказів, судом оголошено перерву у судовому розгляді до 26.02.2019.

На адресу суду 22.02.2019 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі за №01/425 від 22.02.2019, у яких зазначено про те, що у травні 2014 року, після підписання актів приймання-передачі природного газу, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, за 2012 рік в редакції НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 5 834 630,91 грн, проведено коригування вартості природного газу з 6 706 472 грн до 5 834 630,91 грн, а саме зменшено на суму 871 841 грн.

Також, у поданих поясненнях представник позивача навів розрахунок втрат теплової енергії, відповідно до якого, середньозважений відсоток втрат теплової енергії в теплових мережах за 2009-2011 роки становить 28,89%, а тому, згідно із галузевою методикою до проведення енергоаудиту, допускається приймати величину втрат теплової енергії на рівні 28,89%. Відсоток втрат теплової енергії в теплових мережах стосовно відпущеної з котельні теплової енергії за 2012 рік, відповідно до наведених представником розрахунків становить 25,9%, тобто не перевищує встановлену величину.

Від представника відповідача 25.02.2019 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за №13-09-13-14/810-2019 від 25.02.2019, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника у судовому засіданні (том 2, а.с.77-78).

У судовому засіданні 26.02.2019 судом подане представником відповідача клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 18.03.2019.

На адресу суду 15.03.2019 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі за №13-09-13-14/1025-2019 від 14.03.2019 (том 2, а.с.91-94), згідно з якими представник відповідача не погоджується із доводами позивача стосовно правомірності застосування у спірних правовідносинах КТМ 246-99. Вказав на необхідність застосування саме положень КТМ 244-94, що відповідає роз’ясненням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

У судовому засіданні 18.03.2019 представник позивача позовні вимоги та позицію, викладену у відповіді на відзив, додаткових поясненнях по справі підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. У свою чергу, представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях та просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, свідка, спеціаліста, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області з 11.08.2015 по 29.09.2015 у ТзОВ "СТЕК" проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та поставлялися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та погоджуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування в товариства за період з 01.01.2014 по 01.08.2015.

За результатами проведення ревізії складено акт №06-21/12 від 05.10.2015 (том 1, а.с.20-41). У вказаному акті Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області описано порушення позивача встановлені, зокрема, перевіркою розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і послуг з підігріву води та перевіркою достовірності включення витрат при розрахунку різниці в тарифах на теплову енергію, що постачались населенню. Так, за наслідком проведеної ревізії встановлено, що в розрахунок з різниці в тарифах позивачем включено втрати, що перевищують встановлений пунктом 3.1.8 розділу 3 КТМ 204 України 244-94 норматив, який становить 13 відсотків теплових втрат. Контролюючим органом виявлено, що в розрахунок з різниці в тарифах за 2012 рік позивачем включено використання газу для населення на суму 6 706 472 грн. Виходячи із вищенаведеного, залученим спеціалістом (начальником виробничо-технічного відділу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") ОСОБА_5 в ході ревізії проведено розрахунки щодо правильності визначення в розрахунку з різниці в тарифах вартості природного газу за результатами якої встановлено, що для виробництва теплової енергії для населення 34 035,19 Гкал, яка зазначена в звіті 1-ТЕП (2012) необхідно природного газу 4 554 640 м.куб на суму 4 969 112,24 грн, а не на суму 6 706 472 грн, яка зазначена в розрахунку з різниці в тарифах позивачем. Таким чином, у розрахунок обсягу заборгованості за 2012 рік з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надається населенню ТзОВ "СТЕК" зайво включено суму 1 737 360 грн, що призвело до збитків державному бюджету та є порушенням пункту 5 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 (надалі, також – Порядок №30) та статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім наведеного, ревізією щодо правильності включення у розрахунок повної собівартості послуг виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню на 2012, 2013 та 2014 роки, статті "Інші Витрати", а саме: "Витрати на відрядження" встановлено, що в порушення вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження, державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 №98 (надалі, також – Постанова №98), де Додатком 1 передбачено, що сума добових до відшкодування становить 30 грн на добу, проживання – 250 грн на добу, до розрахунку відшкодування різниці в тарифах на послуги включалися фактично сплачені підприємством витрати без застосування вищезазначених обмежень. Враховуючи те, що позивач є одержувачем коштів субвенції, внаслідок включення в розрахунок різниці в тарифах витрат на відрядження в розмірах вищих ніж передбачено Додатком 1 до Постанови №98, завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на загальну суму 103 178,21 грн, що є порушенням вимог пункту 1 Порядку №30 та статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак, внаслідок завищення розрахунків витрат для отримання дотацій та відшкодувань з бюджету на 18760,68 грн, позивачем завдано збитків державному бюджету на суму 84417,53 грн.

Не погоджуючись із окремими висновками, викладеними у акті та оцінкою використання позивачем коштів, передбачених субвенцією, позивач до Державної фінансової інспекції Івано-Франківської області подав заперечення до акта за №11/3411 від 13.10.2015 (том 1, а.с.42-44).

Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області на адресу ТзОВ "СТЕК" направлено висновки на заперечення, подані позивачем за №11/3411 від 13.10.2015 та вимогу про усунення виявлених в ході проведення ревізії порушень за №09-06-14-14/7403 від 26.10.2015 (том 1, а.с.45-59).

Не погоджуючись із поданою відповідачем вимогою, позивач направив Державній фінансовій інспекції в Івано-Франківській області листа за №13/4215 від 25.11.2015 у якому проти усунення виявлених порушень та виконання обов'язків, покладених вимогою заперечив, з підстав їх протиправності (том 1, а.с.60-62).

У зв'язку із ненаданням Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області відповіді на вищевказаний лист із запереченнями позивача, останній звернувся до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби України в Івано-Франківській області як правонаступника Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області із листом про скасування акта ревізії та вимоги про усунення порушень за №01/1200 від 24.05.2018 (том 1, а.с.63-71).

За наслідком розгляду вказаного листа, Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби України в Івано-Франківській області направлено позивачу листа за №13-09-13-14/2157 від 28.06.2018, відповідно до якого, позивачу роз'яснено про те, що оскаржена вимога про усунення виявлених порушень є чинною та підлягає обов'язковому виконанню позивачем, а підстав щодо її скасування або скасування результатів проведеної ревізії, в тому числі і акта від 05.10.2015 №06-21/12 Управління не вбачає (том 1, а.с.72-75).

Вважаючи таке рішення Управління Західного офісу Державної аудиторської служби України в Івано-Франківській області протиправним, позивач звернувся із листом від 06.06.2018 за №13/1299 до Державної аудиторської служби України, у якому просив з урахуванням наведених заперечень прийняти рішення про скасування акта ревізії у частині встановлення фактів порушення законодавства про нарахування різниці в тарифах та добових працівникам ТзОВ "СТЕК", а також вимоги про усунення виявлених порушень (том 1, а.с.76-83).

У відповідь, позивачу направлено листа за №13/1299 від 06.06.2018, у якому зазначено про те, що чинним законодавством не визначено порядку скасування актів ревізій, а вимоги про усунення порушень слід оскаржувати у судовому порядку. Також вказано про те, що за матеріалами ревізії Івано-Франківською місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42017091000008 (том 1, а.с.85-86).

Відтак, не погоджуючись і висновками контролюючого органу та з метою відновлення порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області №09-06-14/7403 від 26.10.2015, позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Конституцією України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» від 20 квітня 2006 р. № 550, Порядком та умовами надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, Постановою Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження, державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 №98, Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затвердженими Держкомунгоспом України від 14.12.1993, Галузевою методикою нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства КТМ 204 Україна 246-99, введеною в дію з 01.03.1999 Наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 17.12.1998 №290, погодженою з Державним комітетом з енергозбереження, наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2013 № 707, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23 серпня 2013р за № 1467/23999 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фінансовій інспекції України та її територіальних органах», а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є встановлення правомірності вимоги від 26.10.2015 №09-06-14-14/7403 Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, складеної за наслідком проведення ревізії, в частині усунення виявлених порушень, стосовно зайвого включення позивачем у розрахунок обсягу заборгованості за 2012 рік різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надається населенню у розмірі 1737360грн, а також висновків, стосовно протиправності включення позивачем до розрахунку різниці в тарифах витрат на відрядження в розмірах вищих, ніж передбачено Додатком 1 до Постанови №98.

Водночас, що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються або у добровільному порядку, або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Так, у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо самостійно стягнути, виявлені в ході перевірки, збитки.

Разом з тим, правильність обчислення збитків, щодо наявності яких зроблено висновок Держфінінспекцією, перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Враховуючи наведені обставини, суд не надає правової оцінки правильності проведеного відповідачем розрахунку та встановленню розміру збитків, завданих державному бюджету позивачем.

Така позиція суду не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 30.01.2018 по справі №814/3964/15, від 20.02.2018 по справі №822/2087/17, від 22.05.2018 по справі №826/18946/14 та від 25.05.2018 по справі №810/4712/14, з огляду на таке.

У вищенаведених рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що Акт ревізії, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжують правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не є предметом оскарження із таких мотивів. Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації. Крім цього, Верховний Суд зазначив, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача, а оскільки позовні вимоги, з урахуванням уточнень, а також доводи касаційної скарги стосувалися виключно визнання неправомірними та скасування акту ревізії, документів, складених за наслідками перевірки, які не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

В даній адміністративній справі позивач оскаржує Вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 26.10.2015 №09-06-14-14/7403 в частині усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Вимога про усунення виявлених порушень, в силу приписів пункту сьомого частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», в редакції на момент її прийняття, є обов’язковою до виконання в частині усунення порушень, а відтак безпосередньо впливає на права та обов’язки позивача.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, відповідач не вживав заходів, передбачених частиною 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних з порушенням вимог законодавства, натомість, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, передав матеріали ревізії до Івано-Франківської місцевої прокуратури на підставі яких, стосовно позивача порушено кримінальне провадження №42017091010000008 від 18.01.2017 (том 1 а.с.170).

Відповідно до приписів частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження листом від 10.07.2018 №06-14/551 Державної аудиторської служби України позивача повідомлено, що Вимога про усунення порушень оскаржується у порядку адміністративного судочинства (том 1 а.с.86).

Відповідно до частини 1 Розділу ІV «Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фінансовій інспекції України та її територіальних органах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2013 № 707, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23 серпня 2013 р, за № 1467/23999 (надалі – Порядок №707) чинний на момент виникнення спірних правовідносин, розгляду та вирішення даної адміністративної справи, передбачено, що рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб контролюючого органу можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб територіальних органів Держфінінспекції розглядаються і вирішуються начальниками цих територіальних органів. Скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Держфінінспекції та начальників територіальних органів Держфінінспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розглядаються та вирішуються Головою Держфінінспекції.

Пунктом 5, частини 2 Порядку №707 серед рішень, які можуть бути оскаржені віднесено - вимоги про усунення порушень, які надсилаються за результатами ревізій.

Відповідно до вимог статей 6 та 13 Протоколу першого «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950, № ETS №005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, відповідно, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що вимога про усунення порушень, яка надсилається за результатами ревізії є рішенням суб’єкта владних повноважень, і в частині усунення виявлених порушень підлягає оскарженню в судовому порядку, в іншому випадку позивач позбавляється гарантованого Конституцією України права на судовий захист.

Оцінюючи доводи сторін стосовно правомірності включення ТзОВ "СТЕК" фактичних витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у розрахунок заборгованості з різниці в тарифах, суд зважає на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам за період з 01.01.2014 по 01.08.2015.

Так, механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (надалі, також - субвенція) встановлено Порядком №30.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку встановлено, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (надалі, - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (надалі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Згідно із пунктами 4 та 5 вказаного Порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості. Обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів:

1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою;

2) копія рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема:

з надання послуг з теплопостачання (за формою № 1С-теплопостачання);

з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою № 1С-водопостачання, водовідведення);

4) звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою № 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою № 1-каналізація);

5) звіт про виконання інвестиційної програми (за формою № 2-інвестиції);

6) довідка про повернення щомісяця основної суми кредиту та інших витрат, передбачених графіком повернення кредиту згідно з кредитним договором, кошти якого залучалися для виконання інвестиційних програм.

Пунктом 6 Порядку №30 встановлено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов’язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (надалі, також – Постанова №869).

Разом з цим, положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-IV передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради рішенням від 07.08.2012 №516 дозволив ТзОВ "СТЕК" при наданні послуг теплопостачання для населення керуватись тарифами, що встановлені рішенням виконкому від 08.02.2011 №81, від 21.12.2008 №503 "Про тарифи на послуги теплопостачання та підігріву води" та від 19.07.2007 №384 "Про затвердження норм гарячого водопостачання, витрат теплоти і розміру втрат теплоенергії". Вказаними рішеннями встановлено тарифи на послуги з теплопостачання для ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Так, пунктом 2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.07.2007 №384 (том 1, а.с.235-236) затверджено розмір втрат тепла в теплових мережах ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", що визначені за результатом проведення енергетичного аудиту.

Відповідно до тверджень позивача, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, згідно із положеннями пункту 4.2 КТМ 204 Україна 246-99 від 1999 року, реальні втрати тепла в теплових мережах враховуються за результатами енергетичного (аудиторського) обстеження, а до проведення такого обстеження допускається приймати величину цих втрат в межах, що склалися протягом останніх трьох років.

Як зазначено позивачем, протягом 2009-2011 років, котельня, розташована по вул. Індустріальна, 34 в м. Івано-Франківську, перебувала в експлуатації ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Для отримання інформації про фактичні витрати теплової енергії в теплових мережах зазначеної котельні, представник позивача – адвокат ОСОБА_1 звернулась із адвокатським запитом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (том 2, а.с.74).

З відповіді на запит та наведених представником позивача розрахунків вбачається, що середньозважений відсоток втрат теплової енергії в теплових мережах за 2009-2011 роки ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" становить 28,89% (том 2, а.с.55, 75).

Враховуючи наведене, позивач дійшов висновку про те, ТзОВ "СТЕК" наділений правом при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за 2012 рік приймати величину втрат теплової енергії на рівні 28,89%.

На переконання суду, такі твердження позивача є вірними, та у повному обсязі відповідають вимогам чинних правових норм.

Так, обґрунтовуючи власну позицію, відповідач посилається на порушення позивачем вимог пункту 3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94, відповідно до змісту якого, при неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань, тимчасово до їх проведення допускається приймати величину згаданих втрат в частках від відпущеної теплоти, зокрема, при протяжності теплотраси понад 1000 м – 0,6% на кожні 100 м теплотраси після 1000 м, але не більше 13% на всю довжину.

Вказані КТМ 244-94 призначені для планування потреб в теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби; для формування заявок на паливо теплопостачальними організаціями та визначення необхідної кількості палива для реалізації населенню.

Разом з цим, позивач, заперечуючи висновки відповідача, викладені в оскарженій вимозі, вказав на приписи КТМ 204 Україна 246-99 від 1999 року. Вказана Галузева методика служить керівним технічним матеріалом, призначена для всіх теплопостачальних підприємств і об’єднань, які забезпечують опалення і гаряче водопостачання житлово-комунального сектору та адміністративно-культурних закладів при розрахунках норм витрат палива на виробництво та відпуск теплоти. Пунктом 4.2 розділу "Інженерна методика розрахунків прогресивних норм витрат палива" вказаних КТМ встановлено, що реальні витрати тепла в теплових мережах враховуються за результатами енергетичного (аудиторського) обстеження. До проведення такого обстеження допускається приймати величину цих втрат в межах, що склалися протягом останніх 3-х років.

Вищезазначені КТМ 244-94 та КТМ 246-99 станом на момент розгляду даної адміністративної справи є чинними, врегульовують однотипні правовідносини, однак, містять розбіжності стосовно застосування обмежень при визначенні величини тепловтрат. Суд зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Обгрунтовуючи необхідність врахування позивачем вимог встановлених саме КТМ 244-94 відповідач вказав на пункт 14 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869. Згідно зі змістом вказаного пункту Порядку, нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

Разом з цим, відповідач також посилається на роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, на пункт 1.2 Довідки про визначення основних показників, які використовуються для розрахунку економічно обгрунтованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання за категоріями споживачів за вимогами Порядку формування тарифів №869 від 01.06.2011, яким передбачено, що розрахунок нормативних втрат теплової енергії в мережах проводиться за вимогами КТМ 204 України 244-94.

Однак, суд зазначає, що вказана довідка не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер, на відміну від вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, положеннями пункту 14 якої не встановлено конкретного вичерпного переліку чи точних вказівок стосовно використання будь-яких нормативних документів при нормуванні втрат теплової енергії в мережах теплопостачання.

Окрім зазначеного, з матеріалів справи судом встановлено і те, що на момент розгляду справи, а також на момент виникнення спірних правовідносин ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" розрахунки втрат теплоенергії здійснювались із врахуванням положень саме КТМ 204 України 246-99 (том 2, а.с.73).

Разом з цим, представником відповідача у судових засіданнях та письмових поясненнях не обгрунтовано належним чином відсутність підстав для врахування позивачем положень КТМ 204 України 246-99, як і не підтверджено обов'язковість застосування відсоткових обмежень, визначених пунктом 3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання про правомірність врахування позивачем приписів саме пункту 4.2 вищезазначених КТМ 246-99.

Відповідно до тверджень позивача наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012, 2013 та 2014 роки враховувалась фактична вартість природного газу, згідно із підписаними НАК "Нафтогаз України" актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, з урахуванням коригування вартості природного газу, проведеного у 2014 році (том 2, а.с.62-71). Згідно із вказаними актами, позивачем фактично отримано у 2012 році 5 347 966 м.куб. природного газу для населення на суму 5 834 630,92 грн.

У наданих представником позивача додаткових поясненнях по справі №01/425 від 22.02.2019 (том 2, а.с.52-57) наведено розрахунок відсотку втрат теплової енергії врахованого при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за 2012 рік після коригування обсягу газу, відповідно до якого, обсяг виробленої теплової енергії населенню в 2012 році становить 39973,3 Гкал, враховуючи витрати на власні потреби котельні (2,2%), обсяг відпущеної теплової енергії котельні складає 39093,9 Гкал, з огляду на обсяг відпущеної теплової енергії з котельні та корисний відпуск (реалізацію) теплової енергії населенню, втрати теплової енергії в теплових мережах складають 10134,71 Гкал. Таким чином, відсоток втрат теплової енергії в теплових мережах відносно відпущеної з котельні теплової енергії становить 25,9% ((10134,71/39093,9)*100).

З огляду на вищенаведене, враховуючи висновок суду про правомірність застосування ТзОВ "СТЕК" при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за 2012 рік величину втрат теплової енергії на рівні 28,89%, що є середньозваженим відсотком втрат теплової енергії в теплових мережах за 2009-2011 роки, та відповідає вимогам пункту 4.2 КТМ 204 Україна 246-99, твердження відповідача стосовно включення позивачем до розрахунку з різниці в тарифах витрати, які перевищують встановлений КТМ 204 Україна 244-94 норматив у розмірі 13% є помилковими.

Також, суд погоджується і з позицією позивача стосовно відсутності необхідності проведення енергетичного аудиту, як обов'язкової ознаки правомірності проведених розрахунків заборгованості з різниці в тарифах.

Так, відповідно до положень Порядку №30, Кабінетом Міністрів України не встановлено вимоги використання даних саме енергетичного аудиту при визначенні заборгованості. Окрім цього, КТМ 204 України 246-99 передбачено врахування середньої величини теплових втрат в межах, що склалися за останні 3 роки, у випадку не проведення енергетичного аудиту. Відтак, на переконання суду, відсутність проведеного позивачем енергоаудиту не може бути єдиною підставою для встановлення факту неправомірності проведеного розрахунку заборгованості з різниці в тарифах, за умови дотримання при такому розрахунку усіх інших вимог чинного законодавства.

Стосовно висновків відповідача про допущені позивачем порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 №98 (надалі, також - Постанова №98), суд зазначає таке.

Згідно із позицією відповідача, наведеною у відзиві на позов та додаткових поясненнях по справі, включення позивачем в розрахунок повної собівартості послуг виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню на 2012, 2013 та 2014 роки, статті "Інші витрати", а саме "Витрати на відрядження" свідчить про порушення ТзОВ "СТЕК" вимог пункту 1 Постанови №98 та Додатку 1 до вказаної Постанови.

Так, додатком 1 встановлено, що сума добових витрат до відшкодування становить 30 грн за добу, проживання - 250 грн на добу. Натомість, згідно з твердженнями представника відповідача, позивачем до розрахунку відшкодування різниці в тарифах на послуги включено фактично сплачені підприємством витрати без застосування вказаних обмежень.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на те, що зазначеною Постановою затверджено суми витрат на відрядження виключно для працівників установ, підприємств та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Натомість, ТзОВ "СТЕК" - підприємство приватної форми власності, за рахунок бюджетних коштів не фінансується, а фактичне утотожнення відповідачем субвенцій, що надаються з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах до фінансування за рахунок коштів державного бюджету суперечить положенням чинного законодавства та є помилковим.

Відтак, на думку суду, при розрахунках добових витрат на відрядження позивачем правомірно враховано вимоги Податкового кодексу України, та встановлено норми добових витрат, відповідно до наказів ТзОВ "СТЕК" від 11.01.2014 №5, від 16.12.2015 №160, від 06.12.2012 №124, від 27.06.2012 №11 (том 2, а.с.28-33), а заперечення відповідача з даного приводу є необгрунтованими, та доводів позивача не спростовують.

Окрім зазначеного, оскаржена позивачем вимога №09-06-14-14/7403 від 26.10.2015 містить висновки про виявлені в ході ревізії завищення позивачем кредиторської заборгованості в сумі 38 990,85 грн та заниження Кт заборгованості в сумі 27 851,68 грн, що свідчить про порушення ТзОВ "СТЕК" вимог пункту 5 Положення (стандарту( бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У додаткових поясненнях по справі №01/280 від 08.02.2019 (том 2, а.с.4-10), представником позивача зазначено про те, що виявлені під час ревізії невідповідності кредиторської заборгованості та дебіторської заборгованості у 2015 році позивачем усунено протягом звітного періоду, що підтверджується даними відображеними у бухгалтерському обліку та звітності за 2015 рік.

Усунення вказаних порушень не заперечив і представник відповідача, а тому, в суду відсутні підстави для встановлення правомірності пункту 3 вимоги у зв’язку із відсутністю предмета спору в цій частині.

Підсумовуючи усе вищенаведене, враховуючи неправомірність висновків відповідача стосовно включення позивачем в розрахунок з різниці в тарифах витрат, що перевищують встановлений відсотковий норматив, а також щодо необхідності здійснення розрахунку добових витрат на відрядження відповідно до Постанови №98, та відсутність спору в частині оскарження пункту 3 вимоги, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, із Західного офісу Держаудитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" слід стягнути частину судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 18 492 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 12 копійок, сплата якого підтверджується платіжними дорученнями від 18.10.2018 №7453 та від 06.09.2018 №7156 (а.с.4-5).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Західного офісу Держаудитслужби №09-06-14-14/7403 від 26.10.2015 в частині усунення виявлених порушень законодавства стосовно:

- зайво включеної у розрахунок обсягу заборгованості за 2012 рік різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надається населенню, у розмірі 1 737 360 грн;

- включення в розрахунок різниці в тарифах витрат на відрядження, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню на 2012, 2013 та 2014 роки на загальну суму 103 178, 21 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ - 40479801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (код ЄДРПОУ - 38162272) судові витрати в розмірі 18 492 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 12 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", адреса: вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ - 38162272.

Відповідач: Західний офіс Держаудитслужби, адреса: вул. Костюшка, буд. 8, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ - 40479801;

Рішення складене в повному обсязі 28 березня 2019 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6