Рішення № 80793182, 27.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2019 року Справа № 280/4506/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі Серебрянниковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29 - А, код ЄДРПОУ 34155997)

до відповідача – Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (далі по тексту – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним зарахування відповідачем коштів, сплачених платіжними дорученнями №439 від 17.05.2018, №394 від 10.05.2018, №474 від 24.05.2018, №514 від 20.06.2018, №523 від 23.06.2018 та переплати з інших податків в сумі 151667,69 грн., в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/2464/17,

- визначити порядок і спосіб виконання судового рішення – шляхом внесення до картки особового рахунку позивача зміни по сторнуванню здійсненного зарахування і спрямування коштів, сплачених платіжними дорученнями №439 від 17.05.2018, №394 від 10.05.2018, №474 від 24.05.2018, №514 від 20.06.2018, №523 від 23.06.2018, №664 від 27.07.2018 та переплати з інших податків, за вказаним в платіжних дорученнях призначенням,

- визначити строк виконання судового рішення – триденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, у серпні 2018 року позивач отримав лист ГУ ДФС у Запорізькій області № 23423/10/08-01-17-01-10 від 03.08.2018, яким повідомлялось що станом на 30.07.2018 згідно ІС "Податковий блок" за позивачем обліковується податковий борг у сумі 3040.6 тис. грн, який виник в т.р. з податкових декларацій № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4. Позивач вважає, що податковий борг, який був предметом розгляду по справі № 808/2464/17 у розмірі задоволених позовних вимог про скасування суми податкового боргу у розмірі 2 649 463,68 грн., не був вилучений контролюючим органом, а погашався поточними коштами платника податків ТОВ «Технохімреагент» згідно із хронологічної черговості його виникнення у відповідності до норм п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.10.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 30.10.2018.

Ухвалою суду від 30.11.18 відкрито загальне позовне провадження по справі №280/4506/18 та призначено підготовче засідання на 22.12.18 об 12 год. 00 хв.

19.12.2018 через канцелярію суду (вх. №41815) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив наступне. Згідно даних інтегрованих карток ІС «Податковий блок» ТОВ «Технохімреагент», у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, сума податкового боргу підприємства станом на 01.01.2018 становила 2 678,1 тис. грн. Головне управління ДФС у Запорізькій області 16.10.2018 виконано в повному обсязі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 № 808/2464/17. На даний час заборгованість в ІКП ТОВ «Технохімреагент» відсутня. На даному етапі ІКП платника приведена у відповідність, сплачені у 2018 році кошти зараховані в погашення задекларованих у поточному році зобов'язань, заборгованість по податковим деклараціям відсутня.

Ухвалою суду від 22.12.2018 відкладено підготовче засідання суду на 28.01.2019 о/об 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2019 о/об 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.02.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.03.2019 о/об 16 год 00 хв.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем надавались до контролюючого органу податкові декларації.

17.05.2018 платіжним дорученням № 439 позивач сплатив 105270,31 грн. та 22.02.2018 зарахував з переплати інших податків 151667,69 грн (всього 256938,00 грн.), податок на прибуток підприємств за 1 квартал 2018 року який визначено в розмірі 256938,00 грн. у податковій декларації № НОМЕР_1.

10.05.2018 платіжним дорученням № 394 та 24.05.2018 (560000,00 грн) платіжним дорученням № 474 (525128,00 грн) позивач сплатив податок на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 085 128,00 грн., який визначено у податковій декларації № НОМЕР_2. За невідомих позивачу підстав відповідач у листі № 23423/10/08-01-17-01-10 зазначив, що нібито за вказаною декларацією податок визначено у сумі 147009,47 грн.

20.06.2018 платіжним дорученням № 514 позивач сплатив податок на додану вартість за травень 2018 року в сумі 478399,00 грн., який визначено у податковій декларації № НОМЕР_3.

23.06.2018 платіжним дорученням № 523 (113000,00) та 27.07.2018 платіжним дорученням № 664 (307941,00) позивач сплатив податок на додану вартість за червень 2018 року в сумі 420941,00 грн., який визначено у податковій декларації № НОМЕР_4.

У серпні 2018 р. позивач отримав лист ГУ ДФС у Запорізькій області № 23423/10/08-01-17-01-10 від 03.08.2018, яким повідомлялось що станом на 30.07.2018 згідно ІС "Податковий блок" обліковується податковий борг у сумі 3040.6 тис. грн, який виник в т.р. з податкових декларацій № НОМЕР_1, №9095894601, №9122937813, №9148150798.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2464/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825. Скасувано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області. Постанова набрала законної сили 21.03.2018.

Вважаючи дії відповідача щодо зарахування коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями №439, №394, №474, №514, №523, №664 та переплати з інших податків у сумі 151667,69 грн. в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішення у справі №808/2464/17 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим кодексом України закріплено, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, і такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання наведених вище положень, позивачем до податкового органу подавалися відповідні податкові декларації, в яких самостійно визначалися суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в тому числі з податку на прибуток приватного підприємства та податку на додану вартість.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №1588) стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Норма, яка міститься у пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов’язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі по тексту - Порядок №422).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №422, органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП). Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду. Органу ДФС, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

З огляду на викладене, для повного та всебічного з'ясування обставин по даній справі, обов'язковому дослідженню підлягають: інтегровані картки платника податків - позивача, складені станом на дату його звернення до суду з позовом у цій справі; з перевіркою наявності або відсутності обліковано в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби, податкового боргу позивача, як платника податків, зборів (обов'язкових платежів), скасованого судовим рішення у справі №808/2464/17.

Податковим кодексом встановлено, що виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

В разі не сплати платником податків узгодженого грошового зобов’язання у встановлений Податковим кодексом строк (в даному спірному випадку – самостійно задекларованого), таке грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності і з нарахуванням пені) згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається податковим боргом.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2464/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825. Скасувано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області. Постанова набрала законної сили 21.03.2018. У зазначеній постанові судом було встановлено, що «позивачем на протязі 2015 року самостійно визначено податкові зобов’язання в розмірі 4 367 473,00 грн., сплачено – 4 367 483,00 грн., проте, зараховано до бюджету 3 723 397,00 грн., у зв’язку з неперерахуванням коштів за платіжними дорученнями №372 та №383. Позивачем на протязі 2016 року подавались податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за лютий 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за березень 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за квітень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 605486,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №276 на суму 13000,00 грн., №290 – 134000,00 грн., №299 – 350000,00 грн., №309 – 300000,00 грн. Переплачено – 201693,00 грн., повернуто у звітному періоді митним органом 10179,00 грн.;

за травень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 972498,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №309 на суму 201693,00 грн. (переплата з квітня), №315 – 150000,00 грн., №317 – 100000,00 грн., №320 – 120000,00 грн., №332 – 400805,00 грн.;

за червень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 298429,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №437 на суму 298429,00 грн.;

за липень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 374576,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №1061 на суму 100000,00 грн., №1098 – 100000,00 грн., №1110 – 150000,00 грн., №1114 – 35000,00 грн. Переплата – 10424,00 грн.;

за серпень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 263065,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №1114 на суму 10424,00 грн. (переплата); №1159 – 15000,00 грн., №548 – 237641,00 грн.;

за вересня 2016 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за жовтень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 506798,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №596 на суму 150000,00 грн., №609 – 70000,00 грн., №616 – 390000,00 грн. Переплата – 103202,00 грн.;

за листопад 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 164387,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №616 на суму 103202,00 грн. (переплата з жовтня); №696 – 61185,00 грн.;

за грудень 2016 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 945242,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №703 на суму 175000,00 грн., №1 – 171000,00 грн., №5 – 110000,00 грн., №6 – 205000,00 грн., №7 – 46000,00 грн., №9 – 238242,00 грн.

Отже, протягом 2016 року позивачем самостійно визначено податкові зобов’язання в розмірі 4 130 481,00 грн., сплачено – 4 130 481,00 грн.

Протягом 2017 року позивачем до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

за січень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 72069,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №25 на суму 90000,00 грн. Переплата – 17931,00 грн.

за лютий 2017 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за березень 2017 року, позивачем до органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, в якій задекларовано до сплати від’ємне значення;

за квітень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 367305,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №25 на суму 17931,00 грн. (переплата з січня); №425 – 349374,00 грн.;

за травень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 744708,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №450 на суму 135000,00 грн., №485 – 145000,00 грн., №515 – 464708,00 грн.;

за червень 2017 року, в якій позивачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов’язання в розмірі 170996,00 грн., грошове зобов’язання сплачено платіжним дорученням №507 на суму 265000,00 грн., переплата 94004,00 грн.

Отже, період січень-червень 2017 року позивачем самостійно визначено податкові зобов’язання в розмірі 1 355 078,00 грн., сплачено – 1 355 078,00 грн.»

Сам факт прийняття Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №808/2464/17 постанови від 29.11.2017 може свідчити про обов’язок податкового органу внести до картки особового рахунку позивача зміни по зменшенню податкового боргу позивача з податку прибуток приватного підприємства на суму 2649463,68 грн.

Таким чином, після набрання 21.03.2018 законної сили судовим рішення по справі №808/2464/17 про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, відповідач зобов’язаний був на виконання судового рішення самостійно відкоригувати дані в інтегрованій картці позивача, що останнім здійснено не було.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що контролюючим органом 16.10.2018 виконано в повному обсязі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 № 808/2464/17.

На даний час заборгованість в ІКП ТОВ «Технохімреагент» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відсутня.

На даному етапі ІКП платника приведена у відповідність, сплачені у 2018 році кошти зараховані в погашення задекларованих у поточному році зобов'язань, заборгованість по податковим деклараціям відсутня. Даний факт підтверджується ІКП позивача, наданий відповідачем.

За таких обставин, станом на дату розгляду справи, контролюючим органом інтегрована картка позивача приведена у відповідність з рішенням суду по справі №808/2464/17, тому вимога щодо визнання протиправним зарахування відповідачем коштів, сплачених платіжними дорученнями №439 від 17.05.2018, №394 від 10.05.2018, №474 від 24.05.2018, №514 від 20.06.2018, №523 від 23.06.2018, №664 від 27.07.2018 та переплати з інших податків в сумі 151667,69 грн., в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/2464/17 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визначення порядку і спосібу виконання судового рішення – шляхом внесення до картки особового рахунку позивача зміни по сторнуванню здійсненного зарахування і спрямування коштів, сплачених платіжними дорученнями №439 від 17.05.2018, №394 від 10.05.2018, №474 від 24.05.2018, №514 від 20.06.2018, №523 від 23.06.2018, №664 від 27.07.2018 та переплати з інших податків, за вказаним в платіжних дорученнях призначенням, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише у виняткових випадках: за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим та за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Дана позовна вимога є похідною від першої вимоги та не належить до задоволення, оскільки відсутні ознаки протиправності дій відповідача.

Щодо позовної вимоги визначити строк виконання судового рішення з дня набрання судовим рішенням законної сили та встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі, суд зазначає, що по суті визнання судом протиправними дій суб’єкта владних повноважень не вимагає від останнього вчинення певних активних дій з метою виконання рішення суду, оскільки з позовними вимогами щодо зобов’язання вчинити певні дії позивач у даному випадку не звертався.

У зв’язку із викладеним суд не знаходить також підстав для визначення строку виконання судового рішення – місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання дій протиправними - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 29.03.2019.

Суддя Р.В.Сацький