Рішення № 80793097, 26.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року о 15 год. 42 хв.Справа № 280/5212/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 16.11.2018 №0018131407.

Ухвалою суду від 11.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

В підготовчому засіданні 09.01.2019 оголошено перерву до 29.01.2019, а також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

29 січня 2019 року судом в підготовчому засіданні замінено позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», у зв’язку із зміною назви підприємства – позивача, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2019.

В підготовчому засіданні 26.02.2019 судом закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день, також оголошено перерву в розгляді справи до 26.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Брікмап». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Також, позивач вказував і на ту обставину, що контролюючий орган не досліджував належним чином діяльність його контрагента – ТОВ «Брікмап», а обмежився лише перевіркою податкової справи вказано підприємства та перевіркою баз даних контролюючого органу, що не може свідчити про об’єктивність зібраних даних та підтверджувати нереальність господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Брікмап». Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що контрагент позивача немає в наявності необхідних трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, відсутній факт придбання товару, який в подальшому реалізований позивачу, що унеможливлює встановлення походження товару. Також, відповідач зазначає, що всі надані до перевірки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку містили недоліки в їх оформленні, оскільки не мали всіх необхідних реквізитів. Відповідач вказує, що аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Брікмап» відповідно до наявної інформації вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв'язку з відсутністю у контрагентів власних та орендованих основних засобів, в тому числі транспортних засобів, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків у зв'язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій.

Представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 22.10.2018 по 26.10.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства – позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Брікмап» (код ЄДРПОУ 42098200), за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки від 02.11.2018 №664/08-01-14-07/38284929.

В ОСОБА_1 перевірки від 02.11.2018 №664/08-01-14-07/38284929 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) на загальну суму 229092,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2018 року на суму 229092,00 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки від 02.11.2018 №664/08-01-14-07/38284929 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2018 №0018131407, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 229092,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 02.11.2018 №664/08-01-14-07/38284929, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брікмап».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 червня 2018 року між ТОВ «Брікмап» - Постачальник та ТОВ «ТВК «КВІК-2006» (після зміни назви ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК») – Покупець укладено Договір поставки №0601.1, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити у власність покупця запасні частини до рухомого складу в асортименті, кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях, що є невід’ємними частинами Договору (а.с.125-127).

Також, 01 червня 2018 року між позивачем та ТОВ «Брікмап» узгоджено та підписано Специфікації №1-5 до Договору поставки №0601.1 (а.с.128-132).

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ «Брікмап» до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с.101-124).

При цьому, судом встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось покупцем особисто, із залученням до перевезення орендованих транспортних засобів, що підтверджується договорами найму (оренди) транспортного засобу (а.с.75-84).

Оприбуткування товару підтверджується наданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями (а.с.133-143). Оплата придбаних ТМЦ підтверджується випискою по рахунку (а.с.155).

Також, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ТМЦ, які придбавались позивачем у ТОВ «Брікмап», використовувались у власність господарській діяльності позивача, зокрема під час виготовлення товару – кришка циліндра 5Д49.782, кришка циліндру Д50С.06, що підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи плановими калькуляціями, виробничими актами списання сировини і матеріалів (а.с.151-154, 156-158).

Крім того, судом встановлено, що товари придбані у ТОВ «Брікмап», зокрема і перероблені, в подальшому реалізовувались позивачем власним контрагентам, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, тощо (а.с.85-100).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Брікмап» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брікмап».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Брікмап» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брікмап» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача на відсутність у ТОВ «Брікмап» персоналу та потужностей для здійснення господарської операції, суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Брікмап» зводились до купівлі-продажу (перепродажу) товару, що не потребує наявності великої кількості персоналу, спеціальної техніки чи обладнання. В свою чергу, транспортування товару та його подальша обробка здійснювалась підприємством-позивачем, яке має відповідне обладнання, складські приміщення персонал, тощо.

Стосовно посилання контролюючого органу на неналежне оформлення первинних документів, суд погоджується з твердженням позивача, що певні недоліки у первинних документах не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки первинні документи повинні досліджуватись у їх сукупності. В даному випадку, суд дійшов висновку, що первинні документи надані до матеріалів адміністративної справи та які надавались контролюючому органу під час проведення перевірки, у повній мірі надають можливість ідентифікувати господарську операцію та осіб, які в ній брали участь, а також відслідкувати понесення витрат за такими господарськими операціями.

Посилання контролюючого органу на взаємовідносини ТОВ «Брікмап» з ТОВ «Асмік Трейд», ТОВ «Алтека», ТОВ «Компанія «Гайскон», ТОВ «Тріплтехно», ТОВ «Фірма «ОСОБА_3» по ланцюгу постачання, суд відхиляє, оскільки безпосереднє значення для вирішення справи мають тільки прямі операції між позивачем та ТОВ «Брікмап», а не операції по ланцюгу постачання. Позивач не може нести відповідальність за не належне виконання податкових обов’язків та порушення ведення господарської діяльності його контрагентами, а також відслідковувати джерело походження придбаного ним товару.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що дані про пункт навантаження (м.Запоріжжя, вул.Новобудов,5) не відповідають адресним даним вантажоотрпавника ТОВ «Брікмап», зазначеним в наданому в ході перевірки Договору поставки №060.1 від 01.06.2018 та специфікаціях до нього, суд зазначає, що під час заповнення ТТН допущено помилку між графами «пункт навантаження» та «пункт розвантаження».

В будь-якому випадку, суд зазначає, що ТТН не є документом первинної податкової та бухгалтерської звітності, в даних правовідносинах, на підставі якого формуються показники податкової звітної, а є документом, що підтверджує переміщення товару, а відтак наявність певних недоліків в ТТН не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій.

Стосовно інших посилань наведених у відзиві, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи контролюючого органу не спростовують вищевикладених судом висновків про безпідставність посилань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Брікмап».

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-1 Запорізький Коксохимремонт».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв’язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3436,39 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, судом встановлено, що витрати на правову допомогу складаються з наступних складових: збір та ознайомлення з доказами у справі – 2000 грн.; аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом – 500 грн.; підготовка позовної заяви з додатками – 2000 грн.; підготовка відповіді на відзив – 1500 грн.; участь у засіданнях 09.01.2019, 29.01.2019, 26.02.2019, 26.03.2019 – по 1000 грн. за кожне засідання.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в частині збору та ознайомлення з доказами у справі (2000 грн.) та в частині аналізу законодавства та судової практики, підготовки правової позиції та узгодження її з клієнтом (500 грн.) не пов’язанні з розглядом справи та є надмірними, у зв’язку з чим стягненню не підлягають.

В іншій частині суд вважає витрати на правову допомогу такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв’язку з чим не підлягають зменшенню.

За таких умов, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, сплачені позивачем, стягується відповідно до ч.1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний завод “КВІК” (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 9-А код ЄДРПОУ 38284929) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 року №0018131407.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3436,39 (три тисячі чотириста тридцять шість гривень 39 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п’ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 28.03.2019.

Суддя І.В. Новікова