Рішення № 80793056, 27.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа № 280/516/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати неправомірною відмову відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 02.11.2017;

зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, у відповідності до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 02.11.2017, та провести відповідні виплати.

Ухвалою суду від 11.02.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 27.02.2019 позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно та не обґрунтовано відмовлено йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, у відповідності до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.11.2017. Вказує, що відповідно до записів у трудовій книжці, станом на 02 листопада 2017 року позивач має стаж роботи 37 років 8 місяців 15 днів, з них 12 років 5 місяців 15 днів на роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування» та п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначають працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Позивач вважає, що має право на призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 роки, оскільки я має стаж роботи 12 років 5 місяців 15 днів на роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, у зв’язку з чим призначено пенсію після досягнення 56 років. Просить задовольнити позовні вимоги.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням відповідача від 21.12.2017 №32 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за Списком №2 через відсутність на момент звернення необхідного стажу роботи на зазначених роботах. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 не надано уточнюючої довідки за Списком №2 ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», копії наказів про результати атестації робочих місць на даному підприємстві.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №808/1304/18 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема зобов’язано Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №808/1304/18, Шевченківським об’єднаним УПФУ прийнято рішення від 14.12.2018 №65, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, згідно п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії став висновок об’єднаного управління про те, що при проведенні взаємного зарахування загальний стаж буде складати 7 років 1 місяць 19 днів (6 місяців 12 днів за Списком №2 + 6 років 7 місяців 7 днів за вислугу років), що менше передбачених законодавством 12 років 6 місяців та є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Також, об’єднаним управлінням в рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що заявником не було надано уточнюючу довідку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», а тому період роботи в ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посаді змінного майстра на ділянці виробництва шлифзерна зеленого карбіду кремнію з 15.06.1989 по 20.04.1994 (5 років 3 місяці 6 днів) не зараховуються до пільгового стажу за Списком №2.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги навпаки стверджує, що має стаж роботи у 12 років 5 місяців 15 днів на роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Отже, фактично спір між позивачем та об’єднаним УПФУ точиться з приводу віднесення до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи в ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посаді змінного майстра на ділянці виробництва шлифзерна зеленого карбіду кремнію з 15.06.1989 по 20.04.1994 (5 років 3 місяці 6 днів).

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Сторонами не заперечувалось, що загальний стаж роботи позивача складає 37 років 8 місяців 15 днів.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка регулює питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам – на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться і в п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. Постановою КМУ від 12.08.1993р. №637), яким, в свою чергу, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно з приписів п.20 цього ж Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці» (затв. Постановою КМУ від 01.08.1992р. №442), та який набрав чинності з 21.08.1992р., і розробленими на виконання Порядку №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. №41.

Згідно з положеннями вказаного Порядку №442, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відсутність же підтвердження вищезазначених обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20.03.2018 у справі №607/5358/17, від 03.04.2018 у справі №132/3610/16-а, а також у висновках Верховного Суду України у постановах від 10 березня 2015 року (справа №21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа №21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа №21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа №21-6501а15). Також, Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа №732/2003/14) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Пунктом 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 та внесених до неї змін постановою КМУ №920 від 05.07.2006, передбачено, що «коли працівник має право на пенсію на пільгових умовах, запис в трудову книжку робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, та повинно відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення».

Запис в трудовій книжці позивача з 15.06.1989 по 20.04.1994 (5 років 3 місяці 6 днів) на посаді змінного майстра на ділянці виробництва шлифзерна зеленого карбіду кремнію ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», не містить відомостей, що свідчать про пільговий характер робіт, передбачених Списком №2.

Позивач не надавав суду або відповідачу уточнюючих довідок для підтвердження відповідних умов праці (спеціального трудового стажу) з 15.06.1989 по 20.04.1994, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що вищевказаний період не є спірним, оскільки навпаки зазначений період є спірним, а тому повинен бути підтверджений до 21.08.1992 документами відповідних умов праці, а з 21.08.1992 результатами проведення атестації робочих місць, проте, позивачем не надано доказів того, що такі документи подавались Пенсійному фонду, як і не надані суду.

Щодо твердження позивача на те, що навіть без урахування періоду роботи з 22.08.1992 по 20.09.1994 він має стаж 10 років 3 місяці 4 дні, що є достатнім для призначення пільгової пенсії у віці 56 років, суд зазначає наступне.

По-перше, позивачем належним чином не підтверджено наявність пільгового стажу в розмірі 10 років 3 місяці 4 дні, оскільки відповідачем період роботи з 15.06.1989 по 20.04.1994 не зараховується до пільгового стажу, а позивач вимоги про зобов’язання зарахувати вказаний період до пільгового стажу, ані під час розгляду справи №808/1304/18, ані під час розгляду даної справи, не заявляв.

По-друге, відповідно до приписів п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», чоловіки зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено пенсійний вік для чоловіків у 60 років.

Тобто, для призначення пенсії у 56 років, у позивача повинен був бути наявний пільговий стаж в розмірі 10 років 4 місяці (2 роки 6 місяців х 4 = 10 років 4 місяці), а не 10 років 3 місяці 4 дні, як стверджує позивач.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69071, м.Запоріжжя, вул.Карпенка Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 20508387) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 27.03.2019.

Суддя І.В. Новікова