Рішення № 80792833, 18.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1440/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 – у судове засідання не з’явився;

представник позивача: ОСОБА_2;

відповідач: Головне управління ДФС у Закарпатській області – представник

ОСОБА_3;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виноградівська міська рада Закарпатської області – представник у судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (89452, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Чертеж, вул. Миру, буд. 47), в особі представника ОСОБА_2 (89424, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Тичини, буд. 5) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 18 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 березня 2019 року.

22 грудня 2018 року, ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третьої особи: Виноградівської міської ради Закарпатської області, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 1131531-1305-0705 від 12 червня 2018 року, складене Головним управлінням ДФС у Закарпатській області відносно ОСОБА_1.

27 грудня 2018 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто, (а.с. 36-37).

09 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 2-3).

23 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 78-79).

13 лютого 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було витребувано докази по справі (а.с. 119-121).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено податкове зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік, надіслане всупереч п.286.5ст.286 Податкового кодексу України тільки на початку листопада 2018 року, оскільки договір оренди землі вважається припиненим з 07.11.2014 р. у зв’язку з припиненням державної реєстрації його як фізичної особи-підприємця. Окрім того, повідомив, що згідно з договором купівлі-продажу майнового комплексу від 21.10.2015 р. майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Меденція, буд. 6, м. Виноградів, Закарпатська область та розташований на земельній ділянці, яка перебувала в оренді позивача, проданий ОСОБА_4. Також, звернув увагу на те, що податковим органом було збільшено розмір орендної плати (а.с. 5-12).

01 лютого 2019 року представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, який в даному випадку укладений між позивачем та Виноградівською міською радою 12 грудня 2008 року. Такий договір є діючим, зміни (розірвання, припинення) по договору не проводились, жодних підтверджуючих документів про повернення орендодавцеві земельної ділянки позивачем не надано, тому орендна плата за земельну ділянку підлягає сплаті в установленому порядку. Вказує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, наданої в оренду громадянину ОСОБА_1, згідно з листом Виноградівської міської ради від 30 січня 2018 року № 02-22/816 складає 2 106 378,18 грн., розмір орендної плати встановлений п. 8 договору оренди землі від 12.12.2008 року та складає 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с 89-92).

11 лютого 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вказує, що відчуження об’єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а також й відповідні права та обов’язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Вказує, що при укладенні договору оренди узгодили його істотні умови, зокрема щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, таким чином податковий орган, фактично змінив умови договору у частині визначення збільшення розміру орендної плати (а.с. 99-104).

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином ознайомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 129). Окрім того, своїх пояснень щодо позову протягом встановленого судом строку не подав.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 грудня 2008 року, між позивачем та Виноградівською міською радою було укладено договір оренди землі на 49 років для обслуговування майнового комплексу, за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Меденція,6. (а.с. 48-50).

21 жовтня 2015 року, позивач продав майновий комплекс за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Меденція,6 на земельній ділянці площею 0,5106 з кадастровим номером 21212110100:00:012:0053, що підтверджується укладеним Договором купівлі-продажу, де покупцем є ОСОБА_4 (а.с.51-52) та витягом з Державного реєстру речових прав (а.с. 153).

Листом, адресованим міському голові м. Виноградів, ОСОБА_5, позивач повідомив про припинення ним здійснення підприємницької діяльності з 07 листопада 2014 року та про факт відчуження майнового комплексу, розташованого на орендованій земельній ділянці, згідно з договором купівлі-продажу від 21.10.2015 р., новим власником якого є ОСОБА_4. Також проінформовано, що земельною ділянкою з моменту відчуження майнового комплексу не користується, (а.с. 53).

19 грудня 2016 року, Виноградівська міська рада, листом № 02-22/2381, повідомляє ОСОБА_1 про те, що йому необхідно подати заяву для прийняття рішення про припинення орендного користування земельною ділянкою за адресою м. Виноградів, вул. Меденція, б/н, повернення вказаної земельної ділянки оформити актом приймання – передачі земельної ділянки, припинити державну реєстрація права оренди відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 144-145).

16 січня 2018 року, Виноградівська міська рада, листом № 02.13/107 повідомляє позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру орендної плати з 01 січня 2018 року, відповідно до умов Договору оренди землі, так як розмір орендної плати переглядається у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, таким чином у зв’язку з тим, що індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із зазначенням 100 % (а.с. 143).

12 червня 2018 року, Головне управління ДФС у Закарпатській області на підставі отриманих від Виноградівської міської ради відомостей стосовно Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі комунальної або державної власності станом на 01.02.2018 р., та нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (а.с. 93-94), прийняло податкове повідомлення-рішення №1131531-1305-0705, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Орендна плата з фізичних осіб” за 2018 рік у розмірі 168510,24 грн., (а.с. 41).

Згідно з проведеним відповідачем розрахунком орендної плати за земельну ділянку по податковому повідомленню-рішенню №1131531-1305-0705 від 12.06.2018 грошове зобов’язання за названим платежем у розмірі 168510,24 грн. визначено таким чином

2 106 378, 18 (нормативна грошова оцінка)*0,08 (орендна плата за земельну ділянку) = 168510,24 грн., (а.с. 95).

07 листопада 2018 року, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до ДФС України скаргу, (а.с. 42-45).

23 листопада 2018 року, рішенням про результати розгляду скарги №18367/Л/99-99-11-02-01-14 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, (а.с. 46-47).

Вважаючи прийняте контролюючим органом рішення протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом оскарження в даній адміністративній справі є податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1131531-1305-0705 від 12 червня 2018 року, яким визначено податкове зобов’язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» 18010900 у розмірі 168 510, 24 грн. за 2018 рік на підставі пункту 287.5 статті 287 та пункту 287 та підпункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України (а.с. 41).

Для встановлення даних обставин справи, 23 січня 2019 року, ухвалою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті було зобов’язано відповідача надати розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення – рішення; відомості щодо сплати позивачем орендної плати за договором оренди; відомості, що свідчать про дату надіслання оскаржуваного податкового повідомлення – рішення на адресу позивача (а.с. 78-79) та 13 лютого 2019 року, ухвалою суду було витребувано, від третьої особи без самостійних вимог - Виноградівської міської ради Закарпатської області докази нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що стала об'єктом оренди за договором оренди землі від 12 грудня 2008 року укладеного між орендодавцем Виноградівською міською радою та орендарем ОСОБА_1 в розмірі 594 083,10 грн. та докази нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розмір 2 106 378,18, що зазначена у переліку орендарів з якими укладено договори оренди землі державної чи комунальної власності станом на 01 лютого 2018 року відносно земельної ділянки, що має кадастровий номер 2121210100:00:012:0053 (а.с. 119-121).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та витребувані судом докази, суд приходить до наступних висновків щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для винесення податкового повідомлення – рішення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України, визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Окрім того, зазначені положення податкового законодавства кореспондуються також з нормами частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, якими передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналогічним чином перехід права користування земельною ділянкою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю та споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Проведений правовий аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави вважати, що законодавство пов’язує обов’язок сплати орендної плати за земельну ділянку з фактом користування такою, а також передбачає одночасне припинення права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи та права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

З огляду на встановлені судом обставини, а також беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд дійшов висновку щодо неправомірності нарахування контролюючим органом земельного податку ОСОБА_1, оскільки усі права та обов'язки щодо земельної ділянки, на якій воно розміщене перейшли до нового власника з 21 жовтня 2015 року.

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Щодо доводів позивача про неправомірність збільшення орендної плати за земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом встановлено, що в договорі оренди укладеному між Виноградівською міською радою та позивачем у справі визначено, що розмір річної орендної плати складає 3 906 гривень 50 копійки, що становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.48). В пункті 9 Договору сторони погодили, що обчислення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (а.с.48). Відповідно до пункту 31 Договору сторони погодили, що зміни умов договору здійснюються у письмові формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку (а.с. 49).

В даному випадку, дії Виноградівської міської ради, що проявилися у включенні позивача до переліку орендарів з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності станом на 01 лютого 2018 року (пункт 23 Переліку) (а.с. 94) із визначенням нової нормативної грошової оцінки землі послужило підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення із розрахунку нормативної грошової оцінки землі 2 106 378, 18 грн., яка не була предметом договору на момент його укладення.

Також, суд звертає увагу на те, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками. Однак, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2018 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було надіслано на початку листопада 2018 року з порушенням строку, визначеного п.286.5 ст. 286 ПК України, суд зазначає, що відповідно до статті 287 п. 287.9 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Судом встановлено, що при розрахунку податкового повідомлення - рішення, податковим органом не було застосовано відповідальність, передбачену Податковим кодексом України, за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, а відтак для позивача порушення строків надсилання податкового повідомлення – рішення не містить ніяких наслідків та не є достатньою підставою для визнання податкового повідомлення - рішення протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач втратив статус суб’єкта орендної плати за землю, та як наслідок позбавився обов’язку її сплати, у зв’язку з чим позов необхідно задовольнити, а податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1131531-1305-0705 від 12 червня 2018 року підлягає скасуванню, як таке, що винесено без достатніх правових підстав.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1685,10 грн., що підтверджено квитанцією від 21.12.18 №0282130054 (а.с. 4).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення – задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1131531-1305-0705 від 12 червня 2018 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (89452, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Чертеж, вул. Миру, буд. 47, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 1685, 10 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят п’ять грн. 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Суддя ОСОБА_6