Рішення № 80792783, 18.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2019 рокум. Ужгород№ 308/10154/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з'явився,

представник позивача: адвокат ОСОБА_2,

відповідач: Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 18 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 березня 2019 року.

07 вересня 2018 року, ОСОБА_1, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області по відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати з урахуванням до стажу роботи судді строк перебування на військовій службі та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та Державному інституті інтелектуальної власності Державної форми власності; 2) зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, строк перебування на службі у збройних силах та половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та Державному інституті інтелектуальної власності 5 років 7 місяців та 15 днів; 3) зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 14 серпня 2018 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90 % заробітної плати на відповідній посаді судді господарського суду Закарпатської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; 4) зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 14 серпня 2018 року, з урахуванням проведених виплат (а.с. 1-5).

13 вересня 2018 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було відкрито провадження у даній справі (а.с. 24)..

04 грудня 2018 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративну справу було передано на розгляд за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с. 44-45).

09 січня 2019 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В. (а.с. 47).

11 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 14 січня 2019 року, недоліки позовної заяви позивачем усунуто (а.с. 50-52).

15 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято адміністративну справу до провадження (а.с. 56-58).

12 лютого 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було оголошено перерву у підготовчому засіданні (а.с. 82-84).

27 лютого 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 90-92).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи при призначенні щомісячного грошового утримання судді період проходження строкової військової служби в Збройних силах, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та половини строку навчання в Державному інституті інтелектуальної власності, які відповідно до встановленого законом порядку підлягають зарахуванню і дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітку та просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу (а.с. 1-5).

01 жовтня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що для зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів не має законних підстав. Щодо відшкодування витрат, пов’язаних з розглядом справи вказує, що законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди, коштів щодо сплати судового збору позивача та витрат, пов’язаних з розглядом справи, а саме : витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 100 грн за дії чи рішення органів Пенсійного фонду України (а.с. 29-35).

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач:

- з 01 серпня 1983 року по 10 грудня 1985 року проходив строкову військову службу (а.с. 17);

- з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року навчався у Харківському юридичному інституті на денній формі навчання, який згодом став Українською юридичною академією (а.с. 18);

- з 14 липня 1997 року по 13 липня 2018 року працював на посаді судді Господарського суду Закарпатської області;

- з 23 жовтня 2006 року по 01 липня 2008 року навчався в Державному інституті інтелектуальної власності та пройшов повний курс навчання за спеціальністю інтелектуальна власність.

3 липня 2018 року, ОСОБА_1, рішенням Вищої ради правосуддя № 2120/0/15-18, було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у відставку (а.с. 9).

13 липня 2018 року, наказом Господарського суду Закарпатської області № 02.4-06/50-к, ОСОБА_1, було відраховано зі штату з посади судді (а.с. 10).

16 липня 2018 року, позивач звернувся до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення щомісячного грошового утримання судді на підставі якої йому було призначено довічне грошове утримання судді (а.с. 12).

14 серпня 2018 року, ОСОБА_1, подав заяву до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з проханням повідомити його чи зараховано в обчислення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання строк перебування на військовій службі в Збройних силах та половина строку стаціонарного навчання у вищому навчальному закладі, які відповідно до встановленого законом порядку підлягають зарахуванню і дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітку на посаді судді, (а.с. 6). Крім того, за даною заявою позивач, просить перерахувати призначене йому щомісячне грошове утримання з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури та половини строку стаціонарного навчання у вищому навчальному закладі.

20 серпня 2018 року, Ужгородське об’єднане управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, листом № 02/Й-156, повідомило позивача про те, що йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % від суми заробітної плати, а спірні періоди були зараховані тільки до стажу, який дає право на відставку судді 26 років 7 місяців 15 днів, так як розмір грошового утримання залежить тільки від стажу роботи на посаді судді (21 рік 0 місяців 1 день), що відповідає 82 відсоткам щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, (а.с. 7-8).

Вважаючи прийняте рішення протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій по відмові в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати з урахуванням до стажу роботи судді строк перебування на військовій службі та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та Державному інституті інтелектуальної власності Державної форми власності, судом встановлено наступне.

На час виходу позивача у відставку, а саме 13 липня 2018 року, діяв Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Вперше, ОСОБА_1, обраний на посаду судді 14 липня 1997 року.

28 листопада 2002 року, відповідно до постанови ВРУ «Про обрання суддів» позивача обрано суддею безстроково.

На час обрання позивача на посаду судді як вперше, так і безстроково, діяв Закон України від 15.12.1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII).

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд вважає за необхідне зазначити щодо доводів позивача, в адміністративному позові, на п.3-1 Постанови кабінету Міністрів від 03 вересня 2005 року № 865 ( в редакції постанови від 11 червня 2008 року № 545), що у справі, що розглядається, станом на момент коли позивач почав виконувати функції судді у липні 1997 року, Постанова № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" ще не була прийнята й відповідно не набрала чинності. На час припинень повноважень позивача у 2018 року, така постанова втратила чинність.

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань є одним із аспектів правової визначеності. Конституційний суд у своєму рішення від 09 лютого 1999 року № 11-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, на спірні правовідносини не поширюється дія Постанови 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

На час обрання позивача на посаду судді діяв Указ Президента України від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Пунктом 1 вказаного Указу, в редакції, яка діяла на момент обрання позивача суддею, визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді

не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Оскільки, стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Згідно пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цимЗаконом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положеньЗакону України "Про судоустрій і статус суддів"(Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеногоЗакону.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (21 рік 0 місяців 0 днів), календарний період проходження строкової служби у Збройних силах (2 роки 4 місяць 10 дні), половину строку навчання у Харківському юридичному інституті (2 роки 5 місяців). А відтак, стаж роботи позивача, який дає право одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 25 років 9 місяці 10 дні, що в свою чергу дає право на призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач, навчався в Державному інституті інтелектуальної власності, одночасно з роботою у Господарському судді Закарпатської області, де виконував свої посадові обов’язки судді та отримував заробітну плату, таким чином, матеріалами справи підтверджується, що цей спірний період був врахований до стажу роботи позивача на посаді судді, а тому вимога в цій частині не підлягає до задоволення. Крім того, при зверненні позивача до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою від 14 серпня 2018 року, позивач не просив врахувати йому період навчання в Державному інституті інтелектуальної власності.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючі законодавчі вимоги, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що при розгляді заяви позивача від 14 серпня 2018 року відповідач діяв не в повній мірі у спосіб визначений законодавством, як цього вимагає частина друга статті 2 КАС України.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині визнання протиправними дій по відмові в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати з урахуванням до стажу роботи судді строк перебування на військовій службі та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, строк перебування на службі у збройних силах та половини строку навчання у Харківському юридичному інституті, то вказану вимогу суд розцінює як похідну від попередньої вимоги.

Як вже зазначалося судом, була встановлена неправомірність дій відповідача, що полягала у не врахуванні стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, а саме: календарний період проходження строкової служби у Збройних силах (2 роки 4 місяць 10 дні), половину строку навчання у Харківському юридичному інституті (2 роки 5 місяців), чим порушено право позивача, яке гарантоване Конституцією на пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що 16 липня 2018 року, позивач, подав заяву про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці (а.с. 12). На підставі даної заяви, позивачу, було призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % заробітної плати судді, відповідно до протоколу Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 2816 від 30 липня 2018 року (а.с. 87).

Таким чином, для належного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а саме Харківському юридичному інституті, що узгоджується із законодавством, що діяло на день призначення (обрання) позивача на посаду судді.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 14 серпня 2018 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90 % заробітної плати на відповідній посаді судді господарського суду Закарпатської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням проведених виплат, судом встановлено наступне.

Суд констатує, що на цій стадії звернення до суду дані позовні вимоги є передчасними, оскільки належне виконання рішення в частини врахування для призначення щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді (21 рік 0 місяців 0 днів), календарний період проходження строкової служби у Збройних силах (2 роки 4 місяць 10 дні) та половину строку навчання у Харківському юридичному інституті (2 роки 5 місяців) має на увазі й виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 30 липня 2018 року, відповідно до протоколу Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 2816 (а.с. 87).

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, а заявлена позивачем вимога розглянута судом по суті, однак з урахуванням вищевикладеного підстави для задоволення позову в цій частині вимог відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню .

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанцією від 06.09.18 № 83, (а.с. 55).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” ( далі по тексту – Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами частини 3 статті 27 Закону № 5076-VI, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 132 частиною 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, відшкодування вказаних витрат здійснюється адміністративним судом за наявності документального підтвердження витрат, зокрема:: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.1., 4.1. та 7.3. договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 вересня 2018 року ( далі по тексту – Договір), за правничу (правову) допомогу, передбачену в пункті 1.2. Договору Замовник сплачує винагороду за взаємною угодою сторін. Розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої (правової) допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. Зміни, доповнення до цього Договору можуть вноситися тільки у письмовому вигляді (а.с. 78).

Однак, позивачем та його представником, не було надано письмових додатків до Договору, щодо оплати витрат на професійну правову допомогу або платіжного доручення, іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Попередній розрахунок суми судових витрат, наданий представником адвоката (а.с. 22), не є письмовим додатком до Договору, укладеним за взаємною угодою сторін,

Враховуючи обставини справи, надані докази, суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, як таких що не доведені належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області по відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати.

3. Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду Закарпатської області (88008, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, код ЄДРПОУ 40384233) на користь ОСОБА_1 (мешканця, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі сімсот чотири гривні (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяОСОБА_4