Рішення № 80792661, 20.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/5060/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

встановив:

26.10.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, у якому він, з врахуванням уточнень просить:

- визнати протиправними дії щодо реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 у Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем сформовано вказану земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки на вказаній ділянці є землі водного фонду (прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах та болота), межі якої не відповідають в натурі на місцевості та є недостовірними. Такі дії відповідача, на думку позивача, позбавляють його права на оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Вважаючи державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 протиправною, просить її скасувати.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 28.11.2018 на 14:00.

20.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 19.11.2018 вх. №22771/18 (Том №1 а.с.25-29). В якому відповідач проти заявленого позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що будь-які обмеження та обтяження щодо даної земельної ділянки відсутні, а інформація щодо зазначеної ділянки, яка надана міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м. Житомирі офіційна та достовірна, у зв’язку з чим вважає, що управління Держгеокадастру діяло в межах та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України.

28.11.2018 підготовче засідання відкладене на 26.12.2018 на 10:00 у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 28.11.2018 (Том №1 а.с. 130).

19.12.2018 на адресу суду надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб (Том №1 а.с. 133, 138, 144, 149).

Відповідно до довідки у справі через перебування судді Єфіменко О.В. на амбулаторному лікуванні (листок непрацездатності від 23.12.2018 за період з 23.12.2018 до 27.12.2018) судове засідання у справі №240/5060/18, призначене на 26.12.2018 на 10 год. 00 хв. перенесено на 29.01.2019 на 11:00 (Том №1 а.с. 155).

09.01.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано заяву про збільшення позовних вимог від 14.12.2018 вх. №384/19 (Том №1 а.с. 158-160).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 29.01.2019, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.02.2019 до 10:00 для отримання від представника відповідача відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 29.01.2019 (Том №1 а.с. 170-173).

29.01.2019 ухвалою суду залучено до участі у справі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (Том №1 а.с. 176-177).

18.02.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2019 вх. №3149/19 (Том №1 а.с.184-185).

19.02.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення із заявою про збільшення позовних вимог (Том №1 а.с.189).

19.02.2019 представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог (Том №1 а.с.197).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 19.02.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, прийняв заяву про збільшення позовних вимог та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.03.2019 до 14:00 для отримання від представників сторін додаткових доказів та наданням відповідачу часу для ознайомлення із заявою про поновлення строків, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 19.02.2019 (Том №1 а.с. 202-204).

18.03.2019 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 18.03.2019 вх. №5657/19 (Том №1 а.с. 211-213).

19.03.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення на заяву про поновлення строку подачі заяви про збільшення позовних вимог (Том №1 а.с. 230, 242).

20.03.2019 у підготовчому засіданні судом винесено ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог, що викладені у пунктах 3, 4 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог від 14.12.2018 вих. №384/19 (Том №2 а.с. 8-10).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 20.03.2019, постановленою у порядку ст.243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20.03.2019 (Том №2 а.с. 5-6).

У судовому засіданні 20.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням уточнень (Том №1 а.с. 158-160, 197).

У судовому засіданні 20.03.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях стосовно заяви про уточнення позовних вимог (Том №1 а.с.25-29, а.с. 230, 242).

Треті особи у судове засідання 20.03.2019 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином (Том №1 а.с.205-207, 210).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 28.04.2016 за №6-1300\14-16-СГ надано громадянину ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (Том №1 а.с. 10).

Згідно з наказом Управління Держгеокадастру у Житомирській районі від 28.04.2016 за №6-1300\14-16-СГ при наданні проекту землеустрою доручено в установленому законодавством порядку забезпечити, зокрема, реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Формування земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 здійснене відповідно до технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 15,4151 га.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 має намір оформити у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка є частиною вказаної вище ділянки площею 15,4151 га.

У зв'язку з чим, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, укладено договір на виконання робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 15,4151 га за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 02.09.2013 №261 (Том №1 а.с. 214).

Під час розроблення технічної документації інженером-землевпорядником було встановлено, що на цій земельній ділянці наявні землі водного фонду (контур болота з чагарником) - та прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; недотримано вимоги ДБН по проектуванню внутрігосподарських доріг та створено нераціональне використання землі, що в свою чергу унеможливлює оформити належним чином документи позивачу для відведення земельної ділянки, так як вона була сформована з порушеннями чинного законодавства.

Тому ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив скасувати таку реєстрацію, оскільки відповідачем було допущенні порушення під час формування земельної ділянки, відповідно здійснити її поділ не можливо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд поетапно досліджуватиме відповідність вищевказаній нормі оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відтак, відповідно до частин 1, 2 ст.22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі – Закон України №858-IV) у разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст.79-1 ЗК України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Зокрема, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що земельна ділянка, з якої передбачено здійснити відведення, сформована та проведено її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 1822085300:01:000:0547.

Загальна площа сформованої земельної ділянки складає 15,4151 га, позивач виявив бажання оформити у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, однак через допущення ряду порушень при формуванні вказаної земельної ділянки позивач не може цього зробити.

Крім того, зазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, про що свідчить інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка міститься в матеріалах справи (Том №1 а.с. 13).

З викопіювання оновлення планово-картографічних матеріалів земель Озерянківської сільської ради Житомирського району слідує, що сформована земельна ділянка за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 з державною реєстрацією є землями державної власності та сформована, із порушенням вимог земельного законодавства, так як відповідно до п.1 статті 11 Закону України «Про Державний земельний реєстр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів у натурі (на місцевості).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до інформації про сформовану земельну ділянку від А до Б землі загального користування Озерянківської сільської ради, що не відповідає дійсності, а фактично сформована межа земельної ділянки проходить за 10,8 метра від канави потім входить у канаву а далі знову проходить за 4,8 метрів, 9,7 метрів, 9,4 метрів, 14,7 метрів, 6,0 метрів, 5,0 метрів, 11,0 метрів від канави потім входить у канаву та далі знову проходить за 7,6 метрів та 4,1 метрів від канави. Це є відомостями, які не відповідають існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), що видно з викопіювання з планово-картографічних матеріалів (Том №1 а.с.14-21).

Також відповідно до інформації про сформовану земельну ділянку від Б до А землі запасу Озерянківської сільської ради - не відповідає дійсності, а фактично сформована межа земельної ділянки проходить частково за 3,8 метрів, 3,9 метрів та 4,3 метрів від контуру канави. Це є відомостями, які не відповідають існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості) (Том №1 а.с. 14-21).

Крім того, відповідно до оновлення планово-картографічних матеріалів земель Озерянківської сільської ради на даній земельній ділянці наявна прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (05.02) та контур болота. Це є відомостями, які не відповідають існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), що видно з викопіювання (Том №1 а.с. 14-21).

Щодо порушення вимог чинного законодавства під час здійснення формування земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 та проведенням її державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статі 4 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Приписами ст.35 Закону України №858-IV встановлено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Частиною першою ст.11 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний кадастр України» (далі – Закон України №3613-VI) визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до довідки №34-6-0.15-1356/183-17 від 28.08.2017 правовий статус зареєстрованої земельної ділянки: землі запасу, на даній ділянці наявні перелоги 1,7077 га, осушені землі 1,7077, за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, відсутнє нерухоме майно, ділянка розташована за межами населеного пункту (Том №1 а.с. 12).

Як вже зазначалося судом, формування вказаної земельної ділянки здійснене шляхом проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 15,4151 га, вказані роботи виконувались за рахунок Державного бюджету, замовником яких був відповідач.

Як видно з відомостей про земельну ділянку (Том №1 а.с. 13) - цільове призначення земельної ділянки площею 15,4151 га за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (01) - Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Наявність на сформованій земельній ділянці сільськогосподарського призначення земель водного фонду (контур болота) (Том №1 а.с.14-16) та - Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (05.02) унеможливлює оформлення земельної ділянки у власність позивача відповідно до вимог п.п. «д» пункту 4 статті 84 ЗК України.

Відповідно до наданої довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 28.08.2017 №34-6-0.15-1356/183-17 інформація про землі водного фонду (болото) відсутня (Том №1 а.с. 66).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформація про обмеження відсутня (Том №1 а.с. 13).

Проте відповідачем у порушення п. «д» ч.2 ст.4 ЗК України включено у межі сформованої ділянки землі водного фонду (прибережна захисна смуга), одночасно всупереч ч.1 ст.11 Закону України №3613-VI не включені у межі земельної ділянки заболочені землі та канави та частини земель понад дорогою, що призводить до нераціонального використання землі.

Відповідно до п.5 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» дана документація щодо інвентаризації земель на території Озерянківської сільської раді Житомирського району підлягає обов'язковій державній експертизі.

Всупереч зазначеній нормі, державна експертиза документація земельної ділянки на території Озерянківської сільської ради не призначалась.

Отже, у зв'язку із порушенням вимог чинних норм при здійсненні формування земельної ділянки, позивач не може використати своє право та оформити у власність земельну ділянку на яку відповідно до наказу №6-1300/14-16-СГ від 28.04.2016 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Озерянківської сільської ради, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 202 ЗК України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Умови, підстави та порядок скасування державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України №3613-VI та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (далі – Порядок №1051) у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 4 Закону України №3613-VI визначено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, Законів України "Про землеустрій", «Про оцінку земель", «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", «Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону України №3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Положеннями ч.8 ст.9 зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч.6, 8 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Частинами першою та другою статті 24 Закону України №3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 57 Порядку №1051 визначено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 114 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Аналіз наведених норм матеріального права, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню до спірних правовідносин дає підстави вважати, що у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання, державна реєстрація земельної ділянки скасовується та скасовується її кадастровий номер.

Однак, суд наголошує, що у відповідності до п.2.4 Інструкції "Про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" ФОП ОСОБА_1, який відповідно до договору №48 від 30.07.2018 є виконавцем робіт із землеустрою, під час виконання підготовчих робіт, які включали збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі, виявлені порушення при формуванні вказаної ділянки.

Таким чином вищевказане унеможливлює здійснення поділу земельної ділянки з державною реєстрацією за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 для визначення земельної ділянки позивачу.

З огляду на викладене, слід наголосити, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, однак в даному випадку, що підтверджено матеріалами справи, відомості, внесені до державного земельного кадастру, не відповідають існуючим характеристикам земельної ділянки у натурі (на місцевості) у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 підлягає задоволенню.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області стосовно реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 12443. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39765513), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 (10020, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (10005, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_6 (10012, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4), ОСОБА_7 (10020, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_5), про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547 у Державному земельному кадастрі.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0547.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 30 березня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна