Рішення № 80791940, 26.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа№200/12014/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області щодо неї прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 року № НОМЕР_1 та від 24.09.2018 року № НОМЕР_2.

В вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджувалася, оскільки вони, на її думку, ґрунтуються на висновках акту перевірки про те, що вона у 2016 році перевищила загальну суму отриманого доходу 1000000 гривень, які не відповідають фактичним обставинам справи, які були наступні.

Робітник позивача ОСОБА_5 25.09.2016 року зробила операцію «службове внесення» у сумі 3214,51 грн., а операцію «службова видача» 3210 грн. На цю дату в сейфі готівкою залишилося 6185,76 грн., звіт №1409. Помилково 28.09.2016 року ОСОБА_5 не було зроблено службове внесення і замість суми 6185,76 грн. вона помилково зробила видачу 00,00 грн., в той час, як службове внесення не внесла. Таким чином в сейфі готівкою фактично залишилася сума 64 грн., чек № 1410, а операція «службова видача» повинна була бути 26.09.2018 року у сумі 6185,76 грн., яку вона помилково не зробила. Тобто, за даними книги обліку розрахункових операцій загальний оподаткований дохід за 2016 рік фактично становив 992621,93 грн., і був задекларований у вказаній сумі.

Отже, єдиною підставою позову були саме помилкові дії вказаного робітника - помилкове відображення операції «службова видача» 26.09.2018 року у сумі 00,00 грн. замість 6185,76 грн. і призвели до помилкової суми оподаткованого доходу за 2016 рік у сумі 1000545,46 грн., яка встановлена актом перевірки, що, як наслідок, призвело до сукупного перевищення загальної суми отриманого доходу 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість) та обов’язку зареєструватися платником податку на додану вартість.

У зв’язку з наведеним вважала, що нею не були порушені вимоги Податкового кодексу України, які відображені в акті перевірки.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.09.2018 року № НОМЕР_1 на загальну суму 291641 грн., з яких за податковими зобов’язаннями - 233313 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58328 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.09.2018 року № НОМЕР_2 на суму штрафних (фінансових) санкцій 3060 грн.;

- зобов’язати Головне управління ДФС України у Донецькій області вилучити з облікової картки платника податків ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_3, суму податкового боргу 291641 грн., з яких за податковими зобов’язаннями - 233313 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58328 грн.;

- зобов’язати Головне управління ДФС України у Донецькій області вилучити з облікової картки платника податків ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_3, суму штрафних (фінансових) санкцій 3060 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року позов в частині позовних вимог про зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області вилучити з облікової картки платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу 291641 грн. (з яких за податковими зобов’язаннями - 233313 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 58328 грн.) та суму штрафних (фінансових) санкцій 3060 грн. - залишено без розгляду.

Позивач також подала письмові пояснення, в яких зазначала, що як вбачається з фіскального чеку №1409 за 25.09.2016 року було проведено операцію «службове внесення» готівкою в сумі 3 214,51 грн., зроблено операцію «службова видача» готівкою у сумі 3210,00 грн. У касі до операцій «службове внесення» та «службова видача» залишалися готівкові кошти у сумі 6 181,25 грн. Таким чином, після здійснення операцій «службове внесення» та «службова видача» у сейфі залишилися готівкові кошти в сумі 6 185,76 грн. (6181,25 + 3 214,51 - 3 210,00 - 6 185,76).

26.09.2016 року і 27.09.2016 року реалізатор ОСОБА_5 не зробила операцію «службова видача» у сумі 6 185,76 грн. так як касовий апарат не працював, що підтверджується відсутністю касових чеків та безперервністю нумерації, а 28.09.2016 року (чек №1410) реалізатор ОСОБА_5 помилково замість операції «службова видача» в сумі 6 185,76 грн. зробила операцію «службова видача» 0,00 грн. і не внесла операцію «службове внесення» в сумі 6185,76 грн., тобто не зробила операцію «службове внесення» суми, яка фактично залишилася - 6185,76 грн..

Таким чином, в зв'язку з помилкою щодо операції «службове внесення» 6185,76 грн. і виникла помилкова сума оподаткованого доходу за 2016 рік у сумі 1000545,46 грн., що, як наслідок, призвело до сукупного перевищення загальної суми отриманого доходу 1000000 грн.

За даними книги обліку розрахункових операцій загальний оподаткований дохід за цей період фактично становить 992621,93 грн., що не є порушенням вимог ст. 177 Податкового кодексу України в частині формування загального оподаткованого доходу за 2016 рік.

Про те, що через цю помилку виникло сукупне перевищення загальної суми отриманого доходу 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), позивач дізналася з акту перевірки від 11.09.2018 року № 993/05-99-13-02/НОМЕР_3; перевірка проводилася в зв'язку з припиненням її підприємницької діяльності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та пояснення, в яких зазначав, зокрема, що відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 розд. V Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

У ході перевірки обґрунтованості задекларованих платником сум одержаного доходу за період, що перевірявся, проведене порівняння даних декларацій про отримані доходи з даними виписок по розрахунковим рахункам, книгою ф.10, виторгів по РРО, контрольними касовими стрічками, даними інших первинних документів, даними центральної бази даних, та встановлено, що у періоді з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем отриманий дохід від реалізації товарів за готівковий та безготівковий розрахунок у сумі 1000545,46 грн., період в якому виникло перевищення виторгу - грудень 2016 року.

Так як перевищення 1 000 545,46 грн. сталося у грудні 2016 року, тому відповідно до вимог п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України позивач підлягала обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Між тим, реєстраційну заяву в порядку та в строк, що встановлені п.п. 183.1 та 183.2 ст. 181 Кодексу, до контролюючого органу вона не подала, і відповідно, не зареєструвалася платником податку на додану вартість. Також не надала до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, чим порушила вимоги пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п. 203.1 ст. 203 Кодексу.

Це призвело до не нарахування податку на додану вартість в наступних періодах.

Так, за період з 11.01.2017 року по 10.07.2018 року позивач відповідно до даних контрольно-касових стрічок та руху грошових коштів по розрахунковому рахунку мала дохід в сумі 1 166 567 грн. На підставі пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість здійснено контролюючим органом в сумі 233313 грн.

Отже, в ході перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 233313 грн., чим порушено вимоги ст.187 Податкового кодексу України.

Твердження позивача щодо того, що робітник позивача ОСОБА_5 помилково не зробила операцію «службова видача» в сумі 6185,76 грн. є безпідставними, оскільки зазначена сума надійшла в касу згідно з чеками продажу, що встановлено при перевірці і підтверджується в тому числі роздруківкою «чеки РРО» з центральної системи обліку даних РРО. Крім того, якщо було би допущено помилку, то позивач мала би можливість своєчасно її виправити в порядку, встановленому законодавством.

Вважав, що у зв’язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги. Пояснили, що у позивача протягом спірного періоду - 2016 року було 13 справних реєстраторів розрахункових операцій, які були розміщені в 13 торгівельних точках Слов’янського району Донецької області. Загальна сума її виторгу за 12 календарних місяців 2016 року сукупно не перевищила 1000000 грн., що підтверджується поданими чеками на суму 994805,39 грн. Вважали, що відповідачем належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не надано, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Щодо клопотання про допит в якості свідка робітника ОСОБА_5, яке було додано до позову, пояснили, що необхідності у допиті вказаної особи в якості свідка, немає. Просили розглянути справу за наявними матеріалами та задовольнити позов.

Представники відповідача підтримали відзив на позовну заяву. Пояснили, що під час проведення перевірки, зокрема, за контрольними касовими стрічками підсумовувалися всі фіскальні чеки РРО - Z-звіти продажу (підсумовувався виторг) по всім реєстраторам розрахункових операцій позивача за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року. Внаслідок цього було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) позивачу протягом 12 календарних місяців 2016 року, сукупно перевищила 1000000 грн. та становила 1000545,46 грн., перевищення відбулося у грудні 2016 року. Вказана сума була співставлена з даними, що містяться в системі обліку даних РРО, яка містить всі електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, що містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій позивача (або в пам'яті модемів, які до них приєднані) за весь 2016 рік, які позивач подавала до органу доходів і зборів по відповідних каналах зв’язку. В центральній системі обліку даних РРО вона склала 1000545,43 грн. Тобто, розбіжність між даними системи обліку даних РРО та даними перевірки склала лише 0,03 грн., що свідчить про те, що перевіряючи могли помилитися на 0,03 грн.

При цьому всі реєстратори розрахункових операцій позивача були справними та належним чином опломбованими, не виходили з ладу, в тому числі і протягом періоду, що перевірявся. До центру сервісного обслуговування щодо ремонту реєстраторів розрахункових операцій позивач не зверталася, про ймовірність їх некоректної роботи, виявлення несправностей чи пошкодження контролюючому органу не зазначала. При перевірці безперервність фіскальних чеків РРО (Z-звітів) встановлено не було. Помилковість проведення через РРО суми розрахунку також не встановлено, адже відповідні акти у встановленому порядку позивачем не складалися.

Також пояснили, що операції «службове внесення» та «службова видача» проводяться фіскальними чеками, в яких чітко відображено, що це операція «службове внесення» або «службова видача», а тому вони не впливають на показники продажу, що відображені в фіскальних чеках РРО (Z-звітах).

Вважали, що подані позивачем фіскальні чеки на певну суму не можуть містити повну та достовірну інформацію, оскільки позивач є зацікавленою особою, крім того після проведення перевірки у зв’язку з припиненням фізичної особи підприємця у такої особи відповідно до законодавства відсутній обов’язок збереження фіскальних чеків РРО і книг обліку розрахункових операцій (КОРО).

Встановлені актом перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства також підтверджені постановою заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області про накладення адміністративного стягнення від 25.09.2018 року №671/05-99-13-02, з якою позивач погодилася, сплативши штраф.

Просили в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у відповідача витребувані електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій позивача (або в пам'яті модемів, які до них приєднані) за весь 2016 рік, які позивач подавала до органу доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку (п. 7 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Відповідач надав письмові пояснення, що, нажаль, не має технічної можливості виконати ухвалу суду у зв’язку із занадто великим обсягом витребуваної інформації та відсутністю відповідного програмного забезпечення, яке б дозволило роздрукувати копії розрахункових документів в автоматичному режимі.

В судовому засіданні представники відповідача додатково пояснили, що для надання витребуваної судом інформації потрібно кожний фіскальний чек РРО (Z-звіт продажу), копії яких позивач подавала до органу доходів і зборів за 2016 рік по 13-ти реєстраторам розрахункових операцій, з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО скопіювати в іншу програму для можливості їх роздрукування. На це потрібно виділити окремого працівника і витратити понад 2 місяці. Разом з тим, зведені дані з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, що подані до суду у вигляді таблиці, повністю відображають всі фіскальні чеки РРО (Z-звіти продажу), копії яких позивач подавала до органу доходів і зборів по відповідних каналах зв’язку за весь 2016 рік. Просили врахувати ці пояснення.

Суд вважає наведені відповідачем обставини поважними та такими, що унеможливлюють надання витребуваних доказів в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства процесуального строку розгляду даної справи.

В огляду на наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 05.11.2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем; основним видом її діяльності була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (Код КВЕД 47.11).

10.07.2018 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області в період з 29.08.2018 року по 04.09.2018 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2018 року № 993/05-99-13-02/НОМЕР_3.

Актом встановлено, що за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Була платником: податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності; податку з доходів найманих працівників; акцизного податку; єдиного соціального внеску від здійснення підприємницької діяльності; єдиного внеску як роботодавець.

В періоді, що перевірявся, нею використовувалися реєстратори розрахункових операцій: MINI 500.02МЕ, фіскальний номер НОМЕР_4 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 27.01.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_5 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 17.06.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_6 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 15.12.2015 року); MINI-Т 400 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_7 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 27.04.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_8 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 25.03.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_9 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 20.11.2015 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_10 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 29.02.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_11 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 20.04.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_12 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 17.03.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_13 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 13.04.2017 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_14 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 10.12.2015 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_15 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 25.03.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер НОМЕР_16 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 20.04.2016 року); MINI 500.02 МЕ, фіскальний номер 300018709 (зареєстрований в податкових органах та введений в експлуатацію 17.03.2016 року).

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, відображеного в розділі І додатку 2 до декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік (від 01.02.2017 року №9268764614), встановлено, що платником задекларовано загальний оподаткований дохід у сумі 992 621,93 грн.

В ході перевірки обґрунтованості задекларованих платником сум одержаного загального оподатковуваного доходу проведено порівняння даних декларацій про отримані доходи з даними виписок по розрахунковим рахункам, книгою ф.10, книгою обліку розрахункових операцій (КОРО), контрольними касовими стрічками, даними інших первинних документів, даними центральної бази даних, та встановлено, що в періоді з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем отриманий дохід від реалізації товарів за готівковий та безготівковий розрахунок у сумі 1 000 545,46 грн., період в якому виникло перевищення виторгу в сумі 10000000 грн. - грудень 2016 року.

Зроблено висновок про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу на суму 7 923,53 грн., чим порушено вимоги ст.177 Податкового кодексу України в частині формування загального оподаткованого доходу за 2016 рік.

Так як перевищення 1 000 545,46 грн. сталося у грудні 2016 року, зроблено висновок, що відповідно до вимог п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України позивач підлягала обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і відповідно до п.183.2 ст.181 Кодексу повинна була надати до контролюючого органу реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій (1 000 545,46 грн.).

Між тим, позивач не зареєструвалася платником податку на додану вартість та, відповідно, не надала до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, чим порушила вимоги пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Також встановлено, що за період з 11.01.2017 року по 10.07.2018 року позивач відповідно до даних контрольно-касових стрічок та руху грошових коштів по розрахунковому рахунку мала дохід в сумі 1 166 567 грн.

Отже, в ході перевірки встановлено заниження платником податків грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 233313 грн., чим порушено вимоги ст.187 Податкового кодексу України, в тому числі по періодам: січень 2017 року – на 20481 грн. (102406,08 х 20%), лютий 2017 року – на 20408,70 грн. (102043,54 х 20%), березень 2017 року – на 21187,25 грн. (105936,27 х 20%), квітень 2017 року – на 9480,85 грн. (47404,25 х 20%), травень 2017 року – на 11023,04 грн. (55115,20 х 20%), червень 2017 року – на 14267,14 грн. (71335,71 х 20%), липень 2017 року – на 15124,88 грн. (75624,43 х 20%), серпень 2017 року – на 12137,70 грн. (60688,50 х 20%), вересень 2017 року – на 8792,38 грн. (43961,90 х 20%), жовтень 2017 року – на 10376,72 грн. (51883,60 х 20%), листопад 2017 року – на 10892,17 грн. (54460,85 х 20%), грудень 2017 року – на 10580,81 грн. (52904,05 х 20%), січень 2018 року – на 8821,48 грн. (44107,40 х 20%), лютий 2018 року – 9738,70 грн. (48693,50 х 20%), березень 2018 року – на 12210,52 грн. (61052,60 х 20%), квітень 2017 року – на 15432,75 грн. (77163,75 х 20%), травень 2018 року – на 19470,99 грн. (97354,96 х 20%), червень 2018 року – на 2886,05 грн. (14430,25 х 20%).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 181.1 ст.181, п. 183.2 ст. 183, ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11.01.2017 року по 10.07.2018 року в сумі 233 313 грн.;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України - ненадання до контролюючого органу податкових декларації з податку на додану вартість з січня 2017 року по червень 2018 року;

- пп. «а» п. 176.1 п.176 Податкового кодексу України – неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року (завищення загального оподатковуваного доходу на суму 37261,79 грн.).

Акт позивачем підписаний без зауважень.

В акті також позивачем поставлено підпис про те, що додаткових (інших) документів, що свідчать про господарську діяльність за період, що перевірявся, немає.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 24.09.2018 року № НОМЕР_1 (форми Р), яким за порушення п. 181.1 ст.181, п. 183.2 ст. 183, ст.187 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1. ст.58 вказаного Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податків і зборів, в тому числі з податку на додану вартість з вироблення в Україні товарів (робіт, послуг) на 291641 грн., з них податкові зобов’язання - 233313 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 58328 грн. (в розмірі 25 % від суми заниженого податку);

- від 24.09.2018 року № НОМЕР_2 (форми ПС), яким за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120 вказаного Кодексу за платежем «податок на додану вартість з вироблення в Україні товарів (робіт, послуг)» застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 3060 грн. (по 170 грн. щомісячно за ненадання податкових декларації з податку на додану вартість за період з січня 2017 року по червень 2018 року).

Постановою заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області про накладення адміністративного стягнення від 25.09.2018 року №671/05-99-13-02 за завищення загального оподатковуваного доходу на суму 37261,79 грн. за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року, чим порушено вимоги пп. «а» п. 176.1 п.176 Податкового кодексу України, що встановлено актом перевірки від 11.09.2018 року №993/05-99-13-02/НОМЕР_3, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 136 грн.

В постанові допущено описку: замість дати 05.11.2015 року зазначено «01.11.2015».

Вказана постанова винесена за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 11.09.2018 року №671/05-99-13-02 (що складений посадовою особою, яка проводила перевірку), та доданих до нього матеріалів, в якому позивач поставила підпис про те, що з вказаним порушенням згодна.

Постанова про накладення адміністративного стягнення позивачем виконана шляхом сплати штрафу, що підтверджується квитанцією від 01.10.2018 року №56.

Судом також досліджені документи, що подані сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень.

Так, позивачем подано зведену таблицю «Підрахунок загальної суми продажу за 2016 рік відповідно до даних РРО за Z-звітами, які обліковуються у книгах обліку розрахункових операцій Борисенко (ОСОБА_1) - ОСОБА_6», відповідно до якої загальна сума продажу позивача за 2016 рік по Z-звітам (фіскальним чекам) становила 994 805,39 грн. (Борисенко – прізвище, яке було у позивача під час шлюбу).

Подано аналогічні таблиці окремо по кожній торговій точці позивача в Слов’янському районі Донецькій області, відповідно до яких загальна сума продажу позивача за 2016 рік відповідно до даних РРО по Z-звітам (фіскальним чекам) становила 994805,39 грн., з них: магазин №25 (с. Красноармійське, вул. Вишнева) – 62011,31 грн.; магазин №169 (с.м.т. Черкаське, вул. Дружби) – 56592,95 грн.; бар (с. Олександрівка, вул. Центральна, 90) – 27546,25 грн.; магазин №112 (с.м.т. Черкаське, вул. Свободи, 1Б) – 128174,05 грн.; торговий павільйон (с. Райгородок, вул. Першого Травня, 2а) – 97552,57 грн.; магазин №104 (с.м.т. Черкаське, вул. Шевченка) – 126105,36 грн.; магазин №15 (с.м.т. Билбасівка, вул. Центральна, 196) – 83056 грн.; магазин №139 (с. Райгородок, вул. Соборна, 2) – 37265,21 грн.; магазин №14 (с.м.т. Билбасівка, вул. Покровська, 48) – 50565,15 грн.; магазин №148 (с. Карпівка, вул. Центральна, 43а) – 31266,85 грн.; магазин №120 (с. Олександрівка, вул. Центральна, 90) – 131191,45 грн.; кафе (с. Райгородок, вул. Східна) – 25633,67 грн.; магазин №120 (с. Райгородок, вул. Леніна, 114Б) – 137844,57 грн.;

В підтвердження даних таблиць подано Z-звіти (фіскальні чеки) за 2016 рік на суму 994 805,39 грн.

Відповідачем надано зведені відомості з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, сформовані на підставі копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій позивача (або в пам'яті модемів, які до них приєднані) за весь 2016 рік, які позивач подавала до органу доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку, відповідно до яких загальна сума доходу («виторг») позивача за 2016 рік по фіскальним чекам РРО - Z-звітам становила 1 000 545,43 грн.

Судом також досліджено книгу обліку розрахункових операцій позивача №3000218719 та наявні в ній оригінали фіскальних чеків - Z-звітів (РРО фіскальний номер НОМЕР_12), зокрема, за період 25.09.2016 - 28.09.2016 року, про який йшлося в позові, і встановлено, наступне:

- у Z-звіті денному №1409 за 25.09.2016 року (17 год. 52 хв.) відображено:

сума продажу готівкою – 6181,25 грн.;

службове внесення готівкою – 3214,51 грн.;

службова видача - 3210 грн.;

в сейфі готівкою – 6185,76 грн.;

загальна сума продажу – 792 895,84 грн.;

- у Z-звіті денному №1410 за 28.09.2016 року (17 год. 52 хв.) відображено:

сума продажу готівкою – 64 грн.;

службове внесення готівкою – 0,00 грн.;

службова видача – 0,00 грн.;

в сейфі готівкою – 64 грн.;

загальна сума продажу – 792 959,84 грн.

При цьому записи, що зроблені в книзі обліку розрахункових операцій позивача щодо вказаних сум, не відповідають фіскальним чекам РРО (Z-звітам) та їх нумерації.

Так, 26.09.2016 року та 27.09.2016 року РРО позивача не працював, що підтверджується відсутністю фіскальних чеків РРО (Z-звітів) за ці дні та безперервністю їх нумерації 25.09.2016 року та 28.09.2016 року.

В той же час в ці дні позивачем у вказаній книзі зроблені записи про наявність чеків РРО:

- від 26.09.2016 року №1410 з операцією «службове внесення» в сумі 6185,76 грн. та операцією «службова видача» у вказаній сумі, загальною сумою розрахунків - 64 грн., видачею при поверненні товару – 3,05 грн.;

- від 27.09.2016 року №1411 з операцією «службове внесення» в сумі 64 грн. та операцією «службова видача» в сумі 60 грн., загальною сумою розрахунків - 57,30 грн., видачею при поверненні товару – 2,73 грн.

Також в книзі обліку розрахункових операцій зроблено запис про чек РРО від 28.09.2016 року під іншим номером - №1412 з операцією «службове внесення» в сумі 61,30 грн. та операцією «службова видача» в сумі 60 грн., загальною сумою розрахунків – 61,60 грн., видачею при поверненні товару – 2,93 грн.

Судом також встановлено, що акти про скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунку позивачем у встановленому порядку не складалися.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Питання податку на додану вартість врегульовано розд. V (ст.ст. 181 – 211) Податкового кодексу України.

Підпунктом 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 вказаного Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п.п. 183.1 та 183.2 ст. 181 вказаного Кодексу будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.10 ст. 181 вказаного Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 203.1 ст.203 вказаного Кодексу податкова декларація (з податку на додану вартість) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 54.3.1 та пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 вказаного Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 вказаного Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Контролюючим органом позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за те, що позивач, не зареєструвалася платником податку на додану вартість і, відповідно, за те, що не надала до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість.

Контролюючий орган виходив з того, що позивач підлягала обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, оскільки сума загального оподатковуваного доходу позивача (виторгу) за 12 календарних місяців 2016 року сукупно перевищила 1000000 грн., і таке перевищення сталося у грудні 2016 року.

Вказані порушення знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Так, актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що позивач при здійсненні своєї діяльності проводила розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (РРО).

Відповідно до п.п. 1, 3, 14, 16 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені о Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- у разі виявлення несправностей реєстратора розрахункових операцій, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, в якому виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити центр сервісного обслуговування, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстрований платником податків.

Судом встановлено та підтверджено поясненнями позивача та представників сторін, що всі реєстратори розрахункових операцій позивача протягом періоду, що перевірявся, були справними - до центру сервісного обслуговування щодо ремонту реєстраторів розрахункових операцій позивач не зверталася, про некоректність їх роботи, виявлення несправностей чи пошкодження контролюючий орган не повідомляла.

Пунктами 9 та 10 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до ст. 2 розд. I вказаного Закону:

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

контрольна стрічка - копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Відповідно до п. 7 ст. 3 розд. II вказаного Закону, суб’єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057.

Відповідно до п. 1.2 розд. І вказаного Порядку:

система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - система, призначена для збору даних РРО до бази даних системи обліку даних РРО, для реалізації якої використовується зазначена технологія;

система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - програмно-апаратний комплекс, розміщений в центральному органі ДПС, що використовує інформацію, яка збирається за допомогою СЗЗД РРО.

Згідно з п. 2.1 розд. ІІ «Система зберігання і збору даних РРО» вказаного Порядку СЗЗД РРО базується на технології зберігання і збору даних РРО для ДПС України, розробленої НБУ.

Складовими компонентами СЗЗД РРО, яка використовує таку технологію, є: РРО з КСЕФ (РРО - реєстраторів розрахункових операцій, КСЕФ - контрольна стрічка в електронній формі); РРО, що друкують контрольну стрічку; модем (вбудований чи зовнішній); інформаційний еквайєр; головний процесинговий центр НСМЕП; ЦСІПК; служба персоналізації РРО; СОД РРО.

Відповідно до п. 2.2 розд. ІІ Порядку СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Отже, позивач як суб’єкт господарювання самостійно передавала контролюючому органу електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольних стрічках в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій (в пам'яті модемів, які до них приєднані), відповідно до яких загальна сума продажу («виторг») позивача за 2016 рік по фіскальним чекам РРО - Z-звітам становила 1000545,43 грн.

Вказані обставини підтверджені наданими контролюючим органом відомостями з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, що сформовані на підставі даних РРО, що передані позивачем на виконання обов’язку, що встановлений для суб’єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (п. 7 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Те, що загальна сума продажу («виторг») позивача за 2016 рік по фіскальним чекам РРО - Z-звітам перевищила 1000000 грн., підтверджено і актом перевірки, відповідно до якого за контрольними касовими стрічками підсумовувалися всі фіскальні чеки РРО - Z-звіти продажу (підсумовувався виторг) по всім реєстраторам розрахункових операцій позивача за період з 05.11.2015 року по 10.07.2018 року. Внаслідок цього було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) позивачу протягом 12 календарних місяців 2016 року, сукупно перевищила 1000000 грн. та становила 1000545,46 грн., перевищення відбулося у грудні 2016 року.

Розбіжність між даними системи обліку даних РРО та даними перевірки в 0,03 грн. (1000545,43 грн. та, відповідно, 1000545,46 грн.) не впливає на правомірність висновків контролюючого органу про те, що у грудні 2016 року сума загального оподатковуваного доходу позивача за 12 календарних місяців 2016 року сукупно перевищила 1000000 грн.

При цьому подані позивачем до суду зведені таблиці з копіями фіскальних чеків (Z-звітів) за 2016 рік на суму 994 805,39 грн. є неприйнятними як докази, оскільки позивач не змогла пояснити суду:

- чому вказана сума на 2 183,46 грн. відрізняється від суми задекларованого нею загального оподаткованого доходу за 2016 рік у сумі 992 621,93 грн. з урахуванням того, що при зверненні до суду вона стверджувала, що її загальний оподаткований дохід за 2016 рік становив саме 992 621,93 грн.;

- чому записи, що зроблені в книзі обліку розрахункових операцій позивача щодо суми 6181,25 грн. (про яку йшлося в позові), не відповідають фіскальним чекам РРО (Z-звітам);

- чому нею до органу доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку подані електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій (або в пам'яті модемів, які до них приєднані) на суму 1000545,43 грн. і при цьому акти про скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунку не складалися.

Крім того, наявність факту перевищення загального оподатковуваного доходу, в тому числі за 2016 рік, що встановлено актом перевірки, позивачем визнано, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 11.09.2018 року №671/05-99-13-02, де вона поставила підпис про те, що з порушенням згодна, та постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.09.2018 року №671/05-99-13-02, яку вона виконала шляхом сплати штрафу, що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, контролюючий орган дійшов правильного висновку, що у зв’язку з перевищення протягом 12 календарних місяців 2016 року максимальної межі суми загального оподатковуваного доходу позивач підлягала обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і відповідно, в не залежності чи подала вона до контролюючого органу реєстраційну заяву, вона мала виконувати відповідні обов’язки щодо нарахування і сплати цього податку.

Оскільки такі обов’язки позивачем виконані не були, тому контролюючий орган правомірно визначив позивачу суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість і застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи), в тому числі за ненадання податкових декларації з податку на додану вартість, про що прийняв оскаржені податкові повідомлення рішення.

Суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Посилання позивача як на єдину підставу позову на те, що її робітник помилково не зробила операцію «службова видача» в сумі 6185,76 грн., що вплинуло на суму загального оподатковуваного доходу за 2016 рік, є неприйнятними з огляду на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» відповідно, зокрема до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України та з метою удосконалення порядку реєстрації реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок затверджені: Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги); Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти; Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій; Порядок опломбування реєстраторів розрахункових операцій.

Порядок застосування РРО врегульовано розд. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), що затверджений вказаним наказом.

Відповідно до п. 4 розд. ІІІ Порядку в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, щодо яких встановлено порушення, суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема:

подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;

у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг), обліку їх кількості та розміру (ставки) податків та зборів, встановлених чинним законодавством;

забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

надавати покупцю товарів (послуг) чек, за його вимогою - накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів";

друкувати X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.

Пунктом 3 розд І Порядку визначено терміни, зокрема:

X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;

Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Згідно з п. 6 розд. ІІІ Порядку внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Отже, внесення та видача готівки з місця проведення розрахунків, які не пов'язані з проведенням розрахункових операцій, реєструються через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача».

При цьому операції «службове внесення» та «службова видача» не впливають на показники продажу, що відображені за допомогою РРО у фіскальних чеках РРО (Z-звітах), як помилково вважала позивач.

Твердження позивача (як на єдину підставу позову) про те, що її робітник помилково не зробила операцію «службова видача» в сумі 6185,76 грн., що підтверджується записами в книзі обліку розрахункових операцій, не ґрунтуються на наявних у справі доказах. Так, записи, що зроблені в такій книзі щодо вказаної суми, не відповідають наданим позивачем фіскальним чекам (Z-звітам з цього питання, на підставі яких до книги обліку розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» заносяться щоденні звіти), та не відповідають відомостям з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, що сформовані на підставі даних РРО, що передані позивачем на виконання обов’язку, що встановлений для суб’єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (п. 7 ст. 3 розд. II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), відповідно до яких з вказаної суми сума 6181,25 грн. надійшла в касу згідно з чеками продажу – фіскальними чеками (Z-звітами). Ці докази спростовують такі посилання позивача.

Правильність ведення позивачем книг обліку розрахункових операцій не є предметом спірних правовідносин в даній справі.

Підстави позову у встановленому порядку та в межах встановленого процесуального строку позивач не змінювала (ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання позивача в судовому засіданні на непогодження з діями контролюючого органу під час перевірки є неприйнятними, оскільки: акт перевірки позивачем підписаний без зауважень і в ньому позивачем поставлено підпис про те, що додаткових (інших) документів, що свідчать про господарську діяльність за період, що перевірявся, немає; допущене порушення у вигляді перевищення загального оподатковуваного доходу за 2016 рік позивачем визнано при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення; і дії контролюючого органу не є предметом спірних правовідносин в даній справі.

Отже, вказані та інші посилання позивача не спростовують висновки контролюючого органу та правомірність оскаржених податкових повідомлень рішень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (84122, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 29 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.