Рішення № 80791846, 28.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. Справа№200/13275/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленов А.С., розглянувши за правилами позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 15.11.2018, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 15.11.2018, зобов'язання вчинити певні дії/а.с.4-11/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 01.11.2014 по 31.03.2016 знаходилася на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради де отримувала допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 2014 року народження. У квітні 2017 року позивачка зареєструвалася за новою адресою в м. Бахмуті та звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини, проте їй було відмовлено у зв'язку зі спливом дванадцяти місяців після припинення виплати.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради викладене в листі за вих.№Г-1070 від 15.11.2018 та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради сплатити заборгованість по виплаті за період з квітня 2016 року.

Ухвалою суду від 30 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху/а.с.15-16/.

18 грудня 2018 року засобами поштового зв'язку позивачем надіслано на адресу суду заяву із додатками на виконання ухвали суду від 30 листопада 2018 року/а.с.17/.

Розпорядженням керівника апарату Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року №472 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Галатіної О.О. призначено повторний автоматизований розподіл справи №200/13275/18-а/а.с.19/.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2018 року справа №200/13275/18-а розподілена судді Зеленову А.С./а.с.20/.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадженя тавирішено питання про розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення учасників справи.

15 січня 2019 року від представника УСЗН надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що оскільки позивач звернулася до Управління за поновленням виплати допомоги при народженні дитини 11.04.2017, тобто після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги в УПСЗН Краматорської міської ради, підстави для поновлення виплати допомоги при народженні дитини відсутні. Тому, рішенням Управління від 10.05.2017 відмовлено у відновленні виплати допомоги при народженні дитини. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню /а.с.25-28/.

Відповідно до ухвали суду від 21 січня 2019 року розгляд справи №200/13275/18-а проводиться за правилами загального позовного провадження/а.с.38/.

13 лютого 2019 року закрито підготовче провадження по справі №200/13275/18-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 15.11.2018, зобов'язання вчинити певні дії/а.с.43/.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 /а.с.4/.

4 жовтня 2016 року за №31 Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, складено актовий запис про народження 09 листопада 2014 року ОСОБА_2 /а.с.8/.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 02.08.2017 позивач знаходилась на обліку в даному управлінні та отримувала допомогу по народженню дитини з 01.12.2014 по 31.03.2016 в сумі 860грн. з 01.04.2016 знята з обліку /а.с.10/.

Позивач та її дочка є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.04.2017 року НОМЕР_3 /а.с.7/.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою (за формою Мінсоцполітики України) про призначення їй державної допомоги при народження дитини -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4/а.с.31/.

10 травня 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради прийнято рішення про відмову у поновленні виплати допомоги у звязку із тим, що особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, не зверталась протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги /а.с.35/.

Також, листом УСЗН від 15.11.2018 вих.№Г-1070 повідомлено позивача, що відсутні підстави для поновлення виплати допомоги при народженні дитини /а.с.12/.

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні державної допомоги у зв'язку із спливом дванадцятимісяного строку після припинення виплати допомоги.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в поновленні державної допомоги при народженні дитини.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмовити в поновленні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 5 зазначеного Закону на органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) покладений обов`язок призначення та виплати всіх видів державної допомоги сім'ям з дітьми.

На виконання статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, пунктом 2 якого, на управління праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) покладений обов`язок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Умови призначення і виплати державної допомоги, визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Пунктом 2 Порядку № 1751 передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 33 Порядку 1751 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

Відповідно до приписів пункту 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що для громадян України єдиною обов'язковою умовою, яка надає право на отримання вказаної державної допомоги, є виховання та проживання у сім'ї неповнолітньої дитини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач та її малолітня дітина, є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Пунктом 36 Порядку № 1751 визначені вичерпні підстави припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям (батькам), а саме, виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

Тобто, нормами чинного законодавства не передбачена така умова припинення виплати допомоги одинокій матері та допомоги малозабезпеченій сім'ї як відсутність за зареєстрованим місцем проживання чи сплив дванадцятимісячного строку.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Суд зазначає, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Вказаний Закон, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 4 зазначеного Закону визначається, що облік внутрішньо переміщених осіб шляхом видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік такої особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач у встановленому чинним законодавством порядку взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.

Згідно з пунктом 54 Порядку № 1751 у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і не може обмежуватися в залежності від місця проживання.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для їх належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що позивач та її малолітня дітина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якого виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд приходить висновку, що відмова відповідача у наданні допомоги на дітей одинокій матері, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Разом з тим, позовна вимога в частині зобов'язання відповідача сплатити позивачу заборгованість зі сплати державної допомоги при народженні дитини, не підлягає задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані позивачу.

Крім того, суд не може перебирати на себе дискреційні права суб'єкту владних повноважень. Суд може вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічного права, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Призначення допомоги є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд може лише скасувати протиправне рішення та зобов'язати управління повторно розглянути заяву позивача про призначення допомоги від 11 квітня 2017 року, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відтак, після скасування судом рішення від 10 травня 2017 року відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 11 квітня 2017 року і прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні з дати первинного звернення ОСОБА_1 до управління.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Квитанцією від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 за подання даного позову сплатила судовий збір у сумі 704,80грн/а.с.17/.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрація: АДРЕСА_2, адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 25953178) про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 15.11.2018, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 25953178) від 10 травня 2017 року про відмову ОСОБА_4 у поновленні виплат при народженні дитини.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 25953178) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрація: АДРЕСА_2, адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) від 11 квітня 2017 року і прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 25953178) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрація: АДРЕСА_2, адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 28 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Зеленов А.С.