Рішення № 80790618, 25.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 р. м. Вінниця Справа № 120/67/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2, позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф - 9012-17 від 17.12.2018 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є адвокатом, але не є самозайнятою особою, оскільки є працівником в межах своєї діяльності. Починаючи з 2016 року позивач здійснює діяльність у формі адвокатського бюро, а саме, є його керівником. За 2018 рік адвокатським бюро за нього сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин позивач вважає вимогу, якою визначено суму ЄСВ само зайнятій особі, протиправною та просить її скасувати.

25.01.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.02.2019 р. без виклику учасників справи.

15.02.2019 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску. Зазначає, що згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 являється особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, відтак, має сплачувати ЄСВ. На підставі інформації, отриманої від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на території Вінницької області та включені до відповідних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, зокрема в Єдиному реєстрі адвокатів України виявлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність. Також вказує, що ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати ЄВ за себе. Відтак, прийняте рішення, яким визначено суму внеску є правомірним.

22.02.2019 р. позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої доводи представника відповідача вважає необґрунтованими. Зазначає, що він як адвокат реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як особа, яка працює керівником адвокатського бюро та отримує заробітну плату.

Ухвалами від 22.02.2019 р. в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні відмовлено. Окрім того, витребувано у відповідача додаткові докази та відкладено розгляд справи на 18.03.2019 р. без виклику учасників справи.

18.03.2019 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази та відкладено розгляд справи на 25.03.2019 р.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 659, виданого Вінницької обласною КДКА від 28.09.2009 р. Форма адвокатської діяльності – з 01.11.2016 р. адвокатське бюро.

17.12.2018 р. у відношенні позивача контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9012-17 в сумі 15 818, 59 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VІ), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, слід зауважити, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак, не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

В свою чергу, положеннями статті 65 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Аналогічний порядок реєстрації самозайнятої особи передбачений розділом VI Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 (далі - Порядок №1588).

Так, підпунктом 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку №1588 передбачено, що для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:

- заяву за формою № 5-ОПП;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що реєстрація фізичної особи як самозайнятої, проводиться на підставі відповідної заяви та доданих до неї документів, які подаються такою особою до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Окремо слід вказати, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №5076-VI, адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно частини третьої статті 4 Закону №5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною першою статті 6 Закону №5076-VI передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону).

Водночас, положення статті 14 Закону №5076-VI визначають, що адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Із вищевикладеного видно, що адвокат є самозайнятою особою, якщо він здійснює адвокатську діяльність індивідуально. В свою чергу, адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Слід вказати, що законом не передбачено обов'язкового здійснення індивідуальної адвокатської діяльності керівником адвокатського бюро.

Як видно із матеріалів справи, рішенням учасника Адвокатського бюро «Володимира Радіщева» №3 від 18.10.2016 р., у відповідності до п.9.2 Статуту Адвокатського бюро “Володимира Радіщева”, покладено виконання обов’язків керуючого бюро на ОСОБА_1. Окрім того, згідно відомостей про нарахування заробітної плати, адвокатським бюро ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, з якої сплачувалось ЄСВ.

Окремо слід вказати й на те, що відповідачем не надано доказів взяття на облік ОСОБА_1 як особи, що займається професійною незалежною діяльністю та здійснення адвокатської діяльності індивідуально, та отримання доходу від такої.

Навпаки, контролюючим органом надано письмові пояснення (вх. №15142 від 19.03.2019 р.) в яких зазначено про відсутність витребуваних судом доказів, зокрема, довідки про взяття на облік ОСОБА_1 як особи, що займається незалежною професійною діяльністю та доказів отримання ОСОБА_1 доходу від провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, позивач не є самозайнятою особою, а реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді в адвокатському бюро та отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ. Відтак, нараховано позивачу ЄСВ за відсутності на те правових підстав.

При вирішені цього спору суд керується також положеннями частини другої статті 77 КАС України, згідно яких, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення, як такого що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. А тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768, 40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф-9012-17 від 17.12.2018 р. про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15 818 , 59 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Островського,буд.89/2, м. Тульчин, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768, 40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асиггнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Островського,буд.89/2, м. Тульчин, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення сформовано: 28.03.19

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна