Рішення № 80790603, 19.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 березня 2019 р. Справа № 120/605/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4138 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини А 4138 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії.

В своєму позові зазначав, що 16 березня 2017 року ним було укладено з Військовою частиною А4138 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.

За результатом обстеження та лікування військово-лікарською комісією терапевтичного профілю ВМКЦ Західного регіону, згідно Свідоцтва про хворобу №1563/2 від 01.11.2018 року, позивача визнано обмежено придатним до військової служби, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

22 січня 2019 року командир військової частини А 4138 видав наказ про звільнення позивача, на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» про що був внесений запис до військового квитка (копія військового квитка додається), який в подальшому був визнаний недійсним.

Враховуючи те, що відповідач протиправно не припиняє з ним контракт, за встановленого обмеження в придатності до військової служби, підстава чого передбачена п.п. "б" п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:

- визнати дії посадових осіб військової частини А4138 з не припинення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу та звільнення з військової служби неправомірними;

- зобов'язати командира військової частини А4138 припинити контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання 19.03.2019 року. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк, 15.03.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. 14436, у якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що з 18 березня 2014 року (з дня набрання чинності Закону України від 17 березня 2014 року № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію») в Україні розпочався особливий період і триває по теперішній час. Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» контракт з військовослужбовцем в особливий період за станом здоров'я може бути припинений підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час. Враховуючи те, що позивача визнано обмежено придатним до військової служби, підстави для розірвання контракту про проходження військової служби та звільнення ОСОБА_1 під час дії особливого періоду відсутні, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладенні у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.03.2017 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.

Відповідно до пункту 3 цього Контракту він є строковим та укладено відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1563/2, затвердженого Постановою Військово-лікарської комісії Західного регіону 7.11.2018 року, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.

Вважаючи, що наявність такого висновку ВЛК дає право на припинення достроково контракту про проходження військової служби позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом частини третьої статті 23 Закону №2232-XII для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до частини другої цієї статті визначено, що для громадян України, які приймаються на військову службу (сержантський і старшинський склад) за контрактом та призначаються на посади, установлюється строк військової служби в календарному обчисленні - від 3 до 5 років.

Підпункт «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII визначає, що під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з абзацами четвертим - шостим статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Види військової служби визначені частиною шостою цієї ж статті, серед яких військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правова позиція з приводу дії особливого періоду в Україні вже була викладена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 813/1919/16. Так, у цій справі Верховний Суд дійшов таких висновків:

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 було оголошено проведення часткової мобілізації. Саме з цим моментом відповідно до норм Закону №3543-XII законодавець пов'язує настання особливого періоду.

Згідно з абзацом четвертим статті 1 вищезазначеного Закону завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Отже, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що на даний час в Україні діє особливий період.

В даному випадку однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.

В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обмеження щодо звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом. Зокрема, таким обмеженням є особливості припинення дії контракту.

Як вже було встановлено судом позивача визнано обмежено придатним до військової служби, таким чином, за умови дії особливого періоду та відсутності ведення військового стану, підстави для припинення контракту за станом здоров'я відсутні.

З огляду на вищенаведене, ознаки протиправності в діях відповідача щодо відмови у припиненні контракту та звільненні ОСОБА_1 з військової служби, на підставі статті 26 Закону №2232-XII, відсутні, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачами, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилаються останні, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А 4138 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Зарічна, 11, м. Немирів, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач: Військова частина А 4138 (с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 26614863).

Рішення у повному обсязі виготовлене 29.03.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович