Рішення № 80790200, 22.02.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/6449/18

Провадження № 2/237/437/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.19 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Ліпчанського С. М.,

при секретарі: Бахтіяровій Н. В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 нежитловим приміщенням;

- визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 01.12.1999 року, право власності на нежитлове приміщення – квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,0 кв.м.;

- дати дозвіл ОСОБА_2 на розробку та виготовлення відповідних документів з проектування реконструкції нежитлового приміщення – квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,0 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Дана квартира знаходиться в аварійному стані, житлові умови не придатні для проживання. Позивач має намір використовувати належне їй жиле приміщення з метою здійснення у ній підприємницької діяльності, тому в судовому порядку просила встановити факт її непридатності для проживання.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року замінено первісного відповідача на належного – КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради.

Позивач у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового засдання повідомлена належним чином.

У судове засідання з’явився представник відповідача КП «Міська служба єдиного замовника».

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує що позовні вимоги є безпідставними та не відповідають нормам чинного законодавства.

Всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Мар’їнського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 328.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, позивачем прийнято рішення про переобладнання квартири для здійснення у ній підприємницької діяльності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Квартири будинку № 19 по вул. Пушкіна в місті Курахове Мар’їнського району Донецької області, приватизовані згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до Цивільного кодексу України Курахівська міська рада Мар’їнського району Донецької області юридично не є власником будинку № 19 по вулиці Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області, реєстрація права власності на будинок за Курахівською міською радою Мар’їнського району Донецької області відсутня. Також, у судовому засіданні з’ясовано, що ОСББ у будинку № 19 по вулиці Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області не створено.

Отже, власник будинку № 19 по вулиці Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області не визначений, тому він визначається згідно діючого Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Отже, виходячи з вищенаведених норм Цивільного законодавства, власником будинку № 19 по вулиці Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області є власники інших квартир, тобто співвласники цього будинку.

В зв’язку з тим, що Цивільним законодавством України не зобов’язано громадян створити ОСББ в примусовому порядку, а в будинку № 19 по вулиці Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області не створено добровільно, тому надання дозволу щодо визнання приміщення нежилим в цілях ведення підприємницької діяльності можливо лише в судовому порядку.

Статтею 369 Цивільного кодексу України передбачено порядок здійснення права спільної сумісної власності, відповідно до якого співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За змістом положень частини другої статті 7 ЖК України переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові здійснюється за рішенням виконавчого комітету міської ради народних депутатів.

Законодавством України і органами місцевого самоврядування не визначено порядок переведення житлового приміщення в нежитлове з мотивів ведення підприємницької діяльності.

Суд вважає, що застосування частини 2 статті 7 Житлового кодексу України до переведення квартири з житлового фонду до нежитлового фонду для ведення підприємницької діяльності не може застосовуватися, оскільки метою статті 7 Житлового кодексу України є забезпечення житлових прав громадян у неприватизованих приміщеннях, та у разі визнання такого приміщення нежилим – надання нового приміщення, придатного для житла.

До того ж, ради народних депутатів не передбачені ЗУ "Про місцеве самоврядування", а отже суд вважає неможливим застосування статті 7 ЖК України до цих правовідносин.

Відповідно до Постанови Верховної ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право міської ради визнавати житлові приміщення нежитловими з метою ведення підприємницької діяльності.

Таким чином, в діючому законодавстві України жодним чином не передбачено можливість реалізації громадянами України права на переведення житлового фонду в нежитловий для ведення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Таким чином, суд, при врегулюванні питання реконструкції свого житла та переведення його до нежилого фонду для ведення підприємницької діяльності регулюється Конституцією України.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

В частині позовних вимог з надання дозволу на розробку та виготовлення відповідних документів з проектування реконструкції нежитлового приміщення, суд вказує наступне.

Надання дозволів з виготовлення та розробки документів проектування реконструкції нежитлового приміщення віднесено до повноважень державних органів, у суду відсутні повноваження для прийняття рішення з вказаного питання.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 7, 8 ЖК України, ст. 319 ЦК України, ст. 41 КУ, керуючись ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення – задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 нежитловим приміщенням.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 01.12.1999 року, право власності на нежитлове приміщення – квартиру № 1 у будинку 3 19 по вул. Пушкіна у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області, загальною площею 38,0 кв.м.

Зобов’язати ОСОБА_2 звернутись до компетентних органів з метою отримання відповідних дозвільних документів щодо експлуатації нежитлового приміщення за адресою - квартира АДРЕСА_3, загальною площею 38,0 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар’їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 22.02.19 року