Постанова № 80789580, 28.03.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/164/19

3/154/69/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року. Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 319829 від 31 грудня 2018 року, складеного інспектором роти № 2 батальйону УПП м. Луцьк ОСОБА_2, вбачається, що 31 грудня 2018 року о 02 год. 15 хв. в м. Володимир-Волинський по вул. Ковельська, 25, ОСОБА_1 керувала автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер ОСОБА_3 LC68813, в стані алкогольного сп’яніння, що встановлено оглядом на стан сп’яніння, проведеним у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога Володимир-Волинського територіального медичного об’єднання (далі – ТМО), чим порушила п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У відповідності до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дана справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, надійшла до Володимир-Волинського міського суду Волинської області 14 січня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово викликалась до суду, однак не з’явилась. Для участі у справі залучила захисника – адвоката ОСОБА_4, який з’являвся в судові засідання без правопорушника. Судом встановлено, що із 06 по 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні у зв’язку з чим подавала клопотання про відкладення судового розгляду. Також з інших підстав кілька судових засідань відкладалися за клопотаннями захисника. Підтвердженням обізнаності ОСОБА_1 про призначені судові засідання також є відповідні розписки про отримання викликів на судові засідання, на які вона особисто жодного разу не з’явилась, і крім випадку її лікування, причин неявки не повідомила, клопотань про відкладення більше не подавала.

Таким чином при розгляді даної справи суд приймає до уваги те, що у справі є дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи, а відтак суд вправі розглянути справу без участі правопорушника, враховуючи також і те, що участь правопорушника в суді була забезпечена її захисником.

Разом з тим, 07 березня 2019 року від захисника ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_1 за малозначністю від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, зважаючи на її незадовільний стан здоров’я, перебування на утриманні малолітньої дитини, а також повного визнання винуватості.

Суд позбавлений можливості прийняти таке визнання винуватості від захисника, оскільки воно може походити виключно від правопорушника, яка в даному випадку до суду не з’явилась, клопотання захисника про звільнення її від відповідальності не підписувала. Крім того, захисник ОСОБА_4 у заяві про відкладення розгляду справи від 07 лютого 2019 року звертав увагу суду на те, що можливо не буде брати участі у справі, оскільки ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом (хоч фактично ОСОБА_1 особисто чи інший її захисник до участі у справі не вступили).

Зважаючи на вказані обставини суд позбавлений можливості встановити суб’єктивне ставлення правопорушника до вчиненого.

Крім того, 12 березня 2019 року від захисника ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про призначення у справі судової фоноскопічної експертизи аудіозаписів, які долучені у справі в якості доказів винуватості ОСОБА_1

Зважаючи на оцінку усієї сукупності доказів винуватості ОСОБА_1, яка викладена судом у даній постанові нижче, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, а з врахуванням того, що строки притягнення її до адміністративної відповідальності закінчуються 31 березня 2019 року, приходить до висновків про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1, яка умисно уникає явки до суду, спрямована на ухилення від адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі«Пономарьова проти України» констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У відповідності до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не вимагається обов’язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв’язку з наведеним, враховуючи систематичні неявки ОСОБА_1 у судові засідання для розгляду складеного щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, судом було прийняте рішення про його розгляд за наявними матеріалами адміністративного провадження.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою встановлення обставин правопорушення, судом було додатково викликано у судове засідання для опитування в якості свідка інспектора роти № 2 батальйону УПП у Волинській області ОСОБА_2, який складав протокол, та лікаря Володимир-Волинського ТМО ОСОБА_5, який проводив медичний огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення стану сп’яніння, витребувано у Володимир-Волинському ТМО акт медичного огляду ОСОБА_1 від 31 грудня 2018 року.

Опитаний в судовому засіданні інспектор роти № 2 батальйону УПП у Волинській області ОСОБА_6 підтвердив факт зупинення близько 02 години 15 хвилин 31 грудня 2018 року по вулиці Ковельській в м. Володимир-Волинському Волинської області ОСОБА_1, яка керувала автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер ОСОБА_3 LC68813,з ознаками алкогольного сп’яніння, про що свідчили запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння обличчя. При цьому свідок зазначив, що ознаки алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 були очевидними про що також свідчили її мова, неадекватна поведінка. ОСОБА_1 відмовлялась пред’явити для огляду своє посвідчення водія, намагалась завести автомобіль та втекти від поліцейських, а в подальшому шарпалась, дряпалась. На місці ОСОБА_1 було запропоновано пройти із застосуванням спеціального технічного засобу – алкотестеру «Драгер» огляд на предмет вживання алкогольних напоїв, однак ОСОБА_1 відмовилась. Натомість погодилась прослідувати до Володимир-Волинського ТМО для проходження такого огляду у лікаря-нарколога. Таким чином, за погодженням із ОСОБА_1 її було доставлено до Володимир-Волинського ТМО, де остання також відмовилась пройти медичний огляд із застосуванням алкотестеру, однак стан її сп’яніння був очевидним, а тому лікарем в ході огляду було його встановлено про що складено відповідний висновок. За таких умов поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який ОСОБА_1 відмовлялась підписувати, а тому для засвідчення вказаного факту ним було запрошено двох понятих.

Опитаний в судовому засіданні лікар Володимир-Волинського ТМО ОСОБА_5 зазначив, що в ніч на 31 грудня 2018 року чергував у приймальному відділенні вказаного закладу охорони здоров’я. О 02 годині 50 хвилин йому було направлено для проведення медичного огляду на предмет встановлення стану сп’яніння ОСОБА_1, яка не погодилась його пройти із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер». Однак стан її сп’яніння був очевидним, про що свідчила її відверто емоційна поведінка, чіткий запах алкоголю з ротової порожнини, відхилення у позі Ромберга, порушення артикуляції мови (язик заплітався). Зазначив, що якби у нього виникли щонайменші сумніви у встановленні стану сп’яніння ОСОБА_1 він наполягав би її доообстежитись за допомогою спеціального технічного засобу, однак таких сумнівів у нього не було. За даними ознаками ним було встановлено те, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп’яніння, що відображено у відповідному акті та висновку.

В ході огляду в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції були повністю підтверджені пояснення інспектора поліції ОСОБА_2 та лікаря ОСОБА_5

Після перегляду відеозаписів у суду не виникло жодних підстав сумніватися щодо стану сп’яніння ОСОБА_1 як на момент її зупинки під час керування транспортним засобом так і в ході проходження огляду на предмет сп’яніння у Володимир-Волинському ТМО. При цьому відеозаписами зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан сп’яніння на місці та проходження такого огляду у закладі охорони здоров’я.

Разом з тим вказані відеозаписи були пред’явлені свідкам для огляду в судовому засіданні, і вони повністю підтвердили автентичність записів подіям, які відбувалися у дійсності, що спростовує доводи захисника про необхідність призначення у справі судової фоноскопічної експертизи.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції без номеру від 31 грудня 2018 року, складеного у Володимир-Волинському ТМО, стверджується, що ОСОБА_1 перебувала станом на 02 годину 50 хвилин 31 грудня 2018 року в стані алкогольного сп’яніння.

Аналогічну інформацію викладено у акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 813 від 31 грудня 2018 року, в якому за ознаками млявої реакції та міміки, хитання в позі Ромберга, не точних рухів за пальце-носовою пробою, тремтіння повік та пальців рук та різкого запаху алкоголю з ротової порожнини лікарем було встановлено стан алкогольного сп’яніння у ОСОБА_1

У відповідності до ст.266 КУпАП, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Такий огляд може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015р., №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі, охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відтак суд констатує, що огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення її стану сп’яніння у закладі охорони здоров’я було проведено у відповідності до порядку встановленого законодавством.

На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1, які виразились у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а її вина у вчиненні даного правопорушення повністю підтверджена зібраними у справі доказами.

Що стосується заявленого захисником клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю, суд не знайшов підстав для його задоволення.

У відповідності до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, посадова особа, уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому, слід розуміти, що малозначні порушення - це такі діяння, які не становлять великої громадської безпеки, не спричинили або не могли спричинити значної шкоди громадським або державним інтересам, так і правам та свободам громадян чи іншим, охоронюваним законом цінностям.

Законодавець при визначенні диспозиції правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не вказав в якості обов’язкової ознаки складу даного правопорушення необхідності настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого, означивши тим самим небезпеку дій, які полягають не лише у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, а й у передачі керування транспортним засобом іншій особі, яка перебуває в стані сп’яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп’яніння.

В той же час сам факт керування транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, в стані алкогольного сп’яніння, законом визначено як протиправну, винну дію, яка посягає на громадський порядок, і за яку законом передбачено безальтернативну відповідальність у виді накладення штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, що носить також і превентивний характер.

Твердження захисника ОСОБА_7, про те, що правопорушення вчинене ОСОБА_1, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не заподіяло шкоди, а тому є малозначним, не відповідає дійсності. Доводи захисника у поданому клопотанні про те, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп’яніння є також помилковими, оскільки її притягується до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, і цей стан у встановленому ст.266 КУпАП порядку було встановлено в закладі охорони здоров’я. Разом з тим доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, має незадовільний стан здоров’я, правопорушення вчинила вперше, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання приймаються судом до уваги як обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, однак дані обставини жодним чином не свідчать про малозначність правопорушення та у відповідності до Закону не можуть впливати на вид та розмір стягнення, а тому суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 384 гривні 20 копійок судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

На підставі ч.2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення постанови, з метою примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер