Ухвала суду № 80789194, 25.03.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/89/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2019 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача ОСОБА_1, судді Іванченко А.М., присяжних:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, потерпілих ОСОБА_15, представників потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, розглянувши у режимі відеоконференції за заходом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 під вартою, щодо запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5, ОСОБА_7, а також клопотань захисників про зміну запобіжного заходу та передачу на поруки,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 28.01.2019 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжено до 28.03.2019 року включно, а відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28.03.2019 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 навівши ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів і на теперішній момент не зменшились, а продовжують існувати, в зв’язку з чим застосування більш м’яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню. Відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 також просив обрати як і раніше цілодобовий домашній арешт, вказуючи на наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які до теперішнього часу не зменшились та продовжують існувати.

Представник потерпілих ОСОБА_16 просила залучити до матеріалів кримінального провадження надані за її запитом відповіді лікарняної установи, вказуючи на те, що обвинуваченим ОСОБА_7 допускаються порушення обов’язків покладених судом під час обрання цілодобового домашнього арешту та просила врахувати це при вирішенні судом питання щодо запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_15 разом зі своїми представниками позицію прокурора підтримали, вважаючи її мотивованою та такою що відповідає вимогам закону, оскільки існування ризиків є наявним і вони не зменшились на теперішній момент.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_19, ОСОБА_9 посилаючись на презумпцію невинуватості, характеризуючи дані та важке матеріальне становище, просили змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт. Крім того, заявили клопотання про передачу ОСОБА_5 на особисту поруку народних депутатів ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 Свої клопотання обґрунтовували відсутністю доказів причетності та винуватості їх підзахисного у вчиненні інкримінованих правопорушень, намаганні ОСОБА_6 обмовити ОСОБА_5, відсутності показань свідків проти останнього. Захисник ОСОБА_19 також вказала, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватись у випадках доведеності прокурором підозри, наявності ризиків та неможливості застосувати інші запобіжні заходи. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу який привалює над принципом поваги до свободи й особистості, навівши з цього приводу ряд рішень Європейського суду з прав людини.

Захисник ОСОБА_10 та його підзахисний ОСОБА_6 посилаючись на Конвенцію про захист прав людини та практику ЄСПЛ, спростовуючи ризики передбачені ст.177 КПК України просили змінити запобіжних захід на більш м’який у вигляді домашнього арешту.

Захисники ОСОБА_13, ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти позиції прокурора, заявивши клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, дозволивши останньому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години з понеділка по п’ятницю покидати житло для звернення до медичних закладів, посилаючись на те, що жодного разу не ухилявся від слідства та суду, являється підприємцем, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв’язки, крім того страждає на ряд тяжких захворювань, в зв’язку з чим потребує постійного лікування, в тому числі й стаціонарного. Крім того знаходження під цілодобовим домашнім арештом позбавляє ОСОБА_7 користуватися правом потерпілого по кримінальному провадженню порушеному за ч.2 ст.146 КК України та реалізувати своє право як громадянина під час виборів президента України.

Захисник ОСОБА_11 та його підзахисний ОСОБА_8 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені наявні ризики, підстави передбачені ст.177 КПК України відсутні, а тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Просили змінити запобіжних захід на більш м’який у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Смирнов проти Росії» визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи обставини, викладені в ст.ст.177, 178 КПК України, зокрема обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити ці дії, а також те що по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей, а також їх військовий досвід, володіння бойовою вогнепальною зброєю є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, колегія суддів, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_23 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м’який суду не надано.

Посилання захисника ОСОБА_24 та його підзахисного на необхідність утримання неповнолітньої дитини та здійснення обвинуваченим догляду за хворою матір’ю, не підтверджені відповідними доказами, а навпаки спростовуються вже встановленими судом обставинами щодо наявності рідної сестри, яка проживає з матір,ю в одному селі та доглядає за нею. Сам же ОСОБА_6 зазначив що з 2014 року перебував в зоні антитерористичної операції на сході України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Стосовно обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд виходить з наступного.

Враховуючи існування ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому суд враховує наявність позитивних характеристик обвинуваченого, відсутність судимостей, військових досягнень, постійного місця проживання, міцні соціальні зв’язки, а також відсутність даних щодо порушень умов та покладених на обвинуваченого обов’язків та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Зазначені обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_9 обставини для зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, саме необхідність працевлаштування для матеріального забезпечення сім,ї, не виправдовують вищенаведені ризики.

Народні депутати України ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в судовому засіданні заявили про зобов’язання взяти ОСОБА_5 на поруку. При цьому зазначили, що їм відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується останній, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов’язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань. Крім того зазначили, що ОСОБА_5 поважна, відповідальна людина, є учасником бойових дій, бойовим офіцером, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, має дружину, яка страждає на онкозахворювання та неповнолітнього сина, яких позбавлений можливості утримувати та забезпечувати.

Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

При вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_5 на особисту поруку суд приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисту поруку немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування ще більш м’яких запобіжних заходів ніж йому було обрано у вигляді домашнього арешту, суду не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю ряду інкримінованих злочинів та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на особисту поруку та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суду не зрозумілі й наводять на сумнів в компетентності впевнені твердження та наведені мотиви захисника ОСОБА_19 щодо відсутності підстав для продовження відносно її підзахисного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останньому змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт ще 16 жовтня 2018 року.

Стосовно клопотання захисту про скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд виходить з наступного.

Захисники ОСОБА_7, посилаючись на те, що обвинувачений має сім’ю, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, жодного разу не ухилявся від слідства або суду, а також страждає на ряд тяжких захворювань, а саме гіпертонічну хворобу серця 3-го ступеню, потребує консультації кардіолога, невропатолога для вирішення питання стаціонарного лікування, заявили клопотання про скасування дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Однак, суд, зазначає, що раніше обираючи ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховувалась наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому суд враховує що обвинувачений має сім’ю, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, жодного разу не ухилявся від слідства або суду, а також страждає на ряд тяжких захворювань, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не перешкоджає при виникненні необхідності консультації лікаря, лікуванню в лікарській установі чи проведенню ряду медичних заходів, в тому числи й виявленню своєї громадянської позицію у виборах президента України, в той же час забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 177, 180, 181, 182, 194,199, КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 23.05.2019 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 23.05.2019 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає в смт.Мангуш Мангушського району Донецької області, вул.Горького, буд.29-а, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов’язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з’явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов’язків покладених судом строком до 23.05.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає в АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов’язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з’явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов’язків покладених судом строком до 23.05.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУВП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 13-30 годині 29 березня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т.В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко