Рішення № 8078888, 24.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р.Справа № 7/410-09-5174 За позовом: ТОВ ВКЦ „Крок”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: ТОВ „Торговий дім Аурум”, м.Одеса

про стягнення 7216,80 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники сторін:

Від позивача –Крайняк О.Є., за довіреністю.

Від відповідача –не з’явився.

Позивачем подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Крок” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Аурум” (далі –Відповідач) заборгованості у сумі 7216,80 грн. з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, двічі свого представника у судові засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Керуючись ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

01.11.2007р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 2192/07 про надання послуг з фізичної охорони об’єкта (далі –Договір).

Згідно умов Договору Позивач зобов’язався надавати комплекс організаційно-технічних заходів з охорони об’єкта Відповідача, а Відповідач зобов’язався своєчасно розраховуватись з Позивачем за надані послуги.

Між Позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість про розмір вартості послуг, які надаються за Договором, та становить 3200,00 гривень з урахуванням ПДВ на місяць, що відображено в протоколах узгодження договірної ціни від 01.11.2007р. та від 01.06.2008р.

Відповідно до п.6.4. Договору оплата за послуги повинна здійснюватися Відповідачем щомісяця не пізніше п’ятого числа кожного місяця за місяць, у якому надаються послуги.

Протягом дії Договору, зокрема, у березні - квітні 2009 року Позивачем справно ви конувалися послуги за Договором і Відповідач не мав ніяких претензій стосовно наданих по слуг, про що свідчать підписані обома сторонами Акти виконаних послуг з охорони за період березень-квітень 2009р.

В подальшому, порушуючи умови Договору, потягом березня - квітня 2009 року Відповідач не розраховувався за отримані від Позивача послуги охорони.

Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за період березень-квітень 2009р.

Оскільки Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання в частині оплати за надані пос луги охорони, Позивачем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення на загальну суму 544,97 грн., що має своє відображення у представленому розрахунку.

Станом на 16.09.2009р. Відповідач не здійснив платежу на погашення заборгованості, у зв’язку з чим Позивач здійснив розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Отже, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором від 01.1.2007р. складає 7216,80 грн. (6601,60 грн. /борг з урахуванням індексу інфляції/ + 544,97 грн. /пеня/ + 70,23 грн. /3% річних від простроченої суми/).

В статті 901 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім цього боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Аурум” (м.Одеса, вул. Преображенська, 9, корп. А. Код ЄДРПОУ 33933081. П/р 26004309997000 в ТОВ КБ „СКБ”, м.Одеса, МФО 388313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного центру „Крок” (м.Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 35. Код ЄДРПОУ 30487376. П/р 26003106475001 в КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 7 216 /сім тисяч двісті шістнадцять/ грн. 80 коп. боргу, 102 /сто дві/ грн. 00 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя