Ухвала суду № 80787869, 29.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16168/17

Провадження № 1-кп/127/1500/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача ОСОБА_1,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Солодкого С.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №20 м. Вінниці ініційоване судом питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 02.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020100002690, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов’язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.03.2019, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2

Прокурор Солодкий С.Ю. просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування немає, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені ряду злочинів, серед яких і особливо тяжкого злочину, за який у разі доведеності його вини передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому може переховуватись від суду. Крім того, прокурор просив врахувати, що обвинувачений з місця скоєння злочину зник, відтак може уникати від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому. Захисник ОСОБА_3 зазначив, що прокурором не доведено ризики, передбачені ст. 177 КПК України. На переконання сторони захисту не доведено також те, що обвинувачений взагалі був на місці злочину. Адвокат ОСОБА_3 зазначив, що обвинувачений досить тривалий час перебуває під вартою без вироку суду, немає підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 будь-якого злочину. Також, захисник просив врахувати, що у обвинуваченого є місце його постійного проживання, тому просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на більш м’який, а саме на домашній арешт за місцем проживання.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, продовжувати вчиняти інші злочини. Також існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Судом враховано усі обставини в їх сукупності, тому суд приходить до переконання, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, у виді тримання під вартою на 60 днів з 27.03.2019 до 25.05.2019 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: