Рішення № 80786774, 19.03.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/9/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників: від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Комунального підприємства «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» про стягнення 23727 грн 93 коп,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького» звернулося з позовом до суду про стягнення 23727 грн 93 коп пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс», обґрунтувавши позовні вимоги порушення відповідачем строків виконання зобов’язання, які передбачені у договорі №ДГ-0001077 від 19.07.2018 (Додаток №1), який укладений між позивачем та відповідачем.

28.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, оскільки умовами договору сторони визначили кінцеву дату поставки товару - 31.12.2018 та з моменту укладення договору від позивача не надходило жодних звернень із замовленням на поставку партії товару на конкретну дату, зазначену у додатку №1 до договору. Натомість на адресу відповідача надійшла пропозиція позивача про розірвання договору поставки №ДГ-0001077 від 19.07.2018 шляхом підписання додаткової угоди від 18.12.2018. Договір поставки розірваний за домовленістю сторін з 29.12.2018, тобто до закінчення граничного строку, встановленого п.1.3 і п.5.1 договору поставки, а тому відповідачем не було допущено прострочення виконання обов’язку з поставки товару.

11.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача викладені у відзиві на позов, оскільки умовами договору поставки чітко передбачено, що поставка товару здійснюється згідно з графіком поставок (Додаток №1 до договору) та виконується у повному обсязі до 31.12.2018. Першу поставку згідно графіку визначеному Додатком №1 відповідачем здійснено у відповідності до умов договору без буд-яких письмових заявок, тому посилання на не виконання умов договору з підстав відсутності заяви на поставку безпідставні. Факт першої поставки товару згідно Додатку №1 до договору №ДГ-0001077 від 19.07.18 у період 10.07.2018-20.07.2018 свідчить видаткова накладна №РН -0004404 від 26.07.2018 та акт приймання-передачі та сплачений позивачем рахунок згідно платіжного доручення №222 від 23.08.2018. Подальші перемовини з постачальником щодо поставки товару результатів не дали і тому КП «Електротранс», змушений розірвати договір та звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Відповідно до умов договору Постачальник поставку товару у строки, встановлені Договором та Додатком №1 не здійснив, тому позивач просить стягнути з відповідача 23727,93 грн договірної пені за порушення строків поставки товару.

У судовому засіданні 19.03.2019 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши докази, судом встановлено, що 19.07.2018 між Комунальним підприємством «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького» (Замовник-позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (Постачальник-відповідач у справі) було укладено договір поставки №ДГ-0001077 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах, визначених договором та специфікації – шини та камери гумові, код ДК021:2015 34350000-5 (шини для транспортних засобів великої та малої тонажності) (Додаток №2), що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору термін поставки до 31.12.2018 (згідно з графіком поставки Додаток №1). Відповідно пункту 3.1 договору сума договору становить 687750 грн ( у т.ч.ПДВ) з урахуванням всіх витрат у тому числі транспортування,збрів та податків Постачальника. Плата проводиться після пред’явлення Постачальником рахунку на оплату товаряк, видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару, але не пізніше ніж через 30 днів з дні отримання партії товару Замовником (пункт 4.1 договору). Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється згідно графіка поставок (Додаток №1) та виконується у повному обсязі до 31.12.2018. Факт приймання-передачі товару засвідчується Замовником та Постачальником шляхом підписання акту приймання-передачі у двох примірниках. Додатково між сторонами договору підписується накладна (пункт 5.4 договору).

За умовами пункту 6.2.1 договору Замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов’язань Постачальником, повідомивши про це Постачальника у строк 10 днів з дня прийняття такого рішення. Відповідальність Постачальника щодо порушення термінів поставки товару встановлена сторонами у пункті 7.2 договору, за яким Постачальник виплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочення.

У Додатку №1 до договору поставки № ДГ-0001077 сторони встановили графік поставки шин, а саме в перiоди: з 10.07.18 до 20.07.18; з 10.08.2018 до 20.08.2018; з 10.09.18 до 20.09.18; з 10.10.18 до 20.10.18; з 10.11.18 до 20.11.18; з 10.12.2018 до 20.12.2018.

У Додатку №2 до договору поставки № ДГ-0001077 сторонами була визначена технічна специфікація товару, відповідно до якої сторони визначили вид та кількість товару, що постачатиметься, а саме: шини 275/70 R 22.5 БЕЛШИНА БЕЛ-108М 149/145J у кількості 125 штук.

Згідно з накладною №РН-0004404 від 26.07.2018 та акту приймання-передачі від 26.07.2018 відповідачем здійснено поставку товару у кількості 22 одиниці на суму 121044,00 грн. Платіжним дорученням позивачем №222 від 23.08.2018 позивачем було перераховано відповідачу вартість отриманого товару (а.с.46-49). У подальшому відповідачем визначений у договорі товар поставлений не був. У зв’язку з чим 02.10.2018 на адресу відповідача була направлена претензія №707, у якій позивач вказав, що постачальником порушені строки поставки, які визначені у Додатку №1 до договору та посилаючись на умови договору зобов’язав постачальника сплатити замовнику 11789 грн 36 коп договірної пені нарахованої Постачальнику за порушення строків поставки товару. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

19.12.2018 з листом №922 позивач направив відповідачу додаткову угоду про розірвання договору №ДГ-0001077 від 19.07.18, у якій у пункті першому зазначено, що відповідно до пункту 6.2.1 договору Замовник має право достроково розірвати договір, у разі невиконання у разі постачальником своїх зобов’язань. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що Замовник достроково розриває договір з постачальником, у зв’язку із невиконанням умов договору Постачальником. У пункті 4 визначено, що Постачальник зобов’язується на протязі 5 днів до набрання чинності додатковою угодою оплатити пеню за не поставку товару згідно з договором. Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками. Відповідач підписав додаткову угоду до договору та 14.01.2019 направив її позивачу, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення (а.с.39-40).

Станом на день подачі позову до суду відповідач пеню не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення договірної пені.

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України (далі – ГК України) матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Як встановлено судом та підтверджується наданими у справу доказами договірні відносини, які урегульовані договором, який укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором з поставки товару. Відповідно до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (стаття 267 ГК України).

Як встановлено судом у договорі та Додатках до нього його сторонами були узгоджені усі істотні умови, узгодження яких є обов’язковими для такого виду договору. Крім того, у Додатку №1 до договору, який є невід’ємною частиною договору сторонами був узгоджений графік поставки, визначеного у Додатку №2 асортименту товару. На виконання цих умов відповідачем у справі було здійснено одну поставку товару у визначений договором строк та у визначеній договором кількості. Про належність цієї поставки умовам договору свідчить прийняття та оплата отриманого товару позивачем. Обов’язки відповідача щодо поставка товару визначені пунктом 5.1 договору, за яким сторони погодили, що поставка товару здійснюється згідно графіка поставок (Додаток №1) та виконується у повному обсязі до 31.12.2018. У Додатку №1 сторони встановили графік поставки шин за відповідні періоди, всього шість поставок: з 10.07.18 по 20.07.18 (поставка, яка виконана відповідачем) та ще п’ять поставок, зобов’язання, за якими відповідач у визначений цими періодами час не виконав. Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності окремих замовлень щодо поставки наступних партій товару від позивача, оскільки умовами договору такий порядок не встановлений, натомість визначені періоди протягом яких відповідач зобов’язувався здійснити поставку. А зазначення у Додатку №1 посилання на необхідність звернення замовника до постачальника необхідне тільки у разі замовлення товару на конкретну дату та не може застосовуватися до інших умов визначених у договорі.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Крім того, згідно з положеннями статті 235 цього Кодексу за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій, визначені у статті 237 ГК України. Так, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

З огляду на наведені судом правові норми та встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що позивач у зв’язку з неналежним виконанням Постачальником строків поставок товару направив відповідачу претензію у якій зазначив, що відповідач не виконує умови договору та просив сплатити йому пеню за неналежне виконання умов договору, а пізніше на виконання умов договору, якими передбачені умови дострокового розірвання договору (пункт 6.2.1 договору) направив відповідачу додаткову угоду, яка була підписана відповідачем та, у якій посилаючись на умови договору, розірвав договір, а постачальник взяв на себе зобов’язання на протязі 5 днів сплатити позивачу пеню за не поставку товару.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, проти припинення договору не заперечував, однак своєї вини не визнав. Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, оскільки відповідач відповідно до умов додаткової угоди зобов’язувався протягом п’яти днів до набрання чинності додаткової угоди оплатити пеню за непоставлений товар згідно договору.

Сплата пені у випадку порушення термінів постачання товару, визначена пунктом 7.2 договору, на підставі якого позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у сумі 23727,93 грн із розрахунку: за період з 10.08.18 до 20.08.18 із суми 121044,00 (ціна 22 непоставлених шин) - 5939 грн 46 коп, за період з 10.09.18 до 20.09.18 із суми 121044,00 (ціна 22 непоставлених шин) 5849 грн 90 коп, за період з 10.10.18 до 20.10.18 із суми 121044,00 (ціна 22 непоставлених шин) 6088 грн 67 коп, за період з 10.11.18 до 20.11.18 із суми 121044 (ціна 22 непоставлених шин) 5849 грн 90 коп. Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем вірно, правові підстави для її застосування судом встановлені, тому з відповідача на користь позивача до стягнення підлягає 23727 грн 93 коп пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, сплачена позивачем за подання позову сума судового збору у розмірі 1762,00 грн підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (вул.Смілянська,127, м.Черкаси, 18008 код ЄДРПОУ 39790780) на користь Комунального підприємства «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького» 23727 грн 93 коп пені та 1762,00 грн коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 29.03.2019

Суддя О.І.Кучеренко