Рішення № 80786486, 26.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2019 Справа № 920/47/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 920/47/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорось», м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області

до Приватного підприємства «Куземин-Агро», с. Куземин Охтирського району Сумської області

про стягнення 1682763,76 грн.,

за участю представників:

позивача – не прибув

відповідача – не прибув

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрорось» до Приватного підприємства «Куземин-Агро» про стягнення 1682763,76 грн., в тому числі: 1282763,76 грн. основного боргу згідно умов договору поставки №18/88-С від 27.04.2018, 400000,00 грн. штрафу за неналежне виконання договірного зобов’язання з оплати поставленого товару за договором.

07.02.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов визнав, несплату пояснив скрутним фінансовим становищем.

26.03.2019 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх. № 859к), у якій представник підтвердив визнання позову, просив суд розглядати справу без його участі.

Представник позивача у підготовче засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Тому, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрорось» (постачальником, позивачем у справі) та Приватним підприємством «Куземин-Агро» (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір поставки №18/88-С.

Відповідно до п.1.1. договору поставки №18/88-С постачальник зобов’язався передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов’язався прийняти майно (товар) і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.4 договору під товаром у цьому договорі сторони розуміють насіння сільськогосподарських культур (генеративні і вегетативні органи рослин, що використовуються для їх відтворення).

У розділі 2 договору поставки сторонами узгоджено ціну та загальну вартість товару. Так, ціна в цьому договорі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару, що підлягає продажу. Ціна зазначається у гривнях із зазначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті. Ціна товару є вільною та визначається сторонами самостійно за їх згодою. Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у відповідних специфікаціях, а також вчинити за свій рахунок дії, необхідні для здійснення платежу. Сторони домовились, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару, і спосіб її перегляду визначається у відповідній специфікації. Загальна вартість товару, шо є предметом цього договору, визначається як сума вартості всього товару, що постачається за даним договором згідно специфікацій, які є його невід'ємною частиною (пункти 2.1-2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного договору.

Згідно з умовами п. 3.2 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строки, що зазначаються в додатках до договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 договору передбачений обов’язок відповідача як покупця своєчасно і в повному обсязі прийняти товар та здійснити оплату.

Відповідно до Специфікації від 27.04.2018 (Додаток № 1 до договору поставки) позивач поставив відповідачу насіння кукурудзи. Відповідно до п. 2 Специфікації загальна вартість товару становить 1282763,76 грн.

Пунктом 3 Специфікації визначений наступний порядок оплати:

250 000,00 грн. - оплата до 31.07.2018;

250 000,00 грн. - оплата до 31.08.2018;

250 000,00 грн. - оплата до 28.09.2018;

532 763,76 грн. - оплата до 31.10.2018.

У разі порушення порядку оплати, визначеного в п. 3 цього Додатку, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 100000,00 грн. за кожен випадок порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 18/88-С поставив відповідачу товар за наступними документами: видатковою накладною № РН-0002642 від 28.04.2018 на загальну суму 1282763,76 грн. та довіреністю № 26 від 27.04.2018.

Товар, поставлений згідно з умовами договору поставки відповідачем станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду залишається неоплаченим, що й стало підставою позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено наявність факту заборгованості відповідача за переданий йому позивачем товар на суму 1282763,76 грн., яка також була визнана відповідачем.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 400000,00 грн. штрафу за невиконання господарського зобов’язання, передбаченого умовами договору поставки від 27.04.2018.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 вищевказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що нарахування штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару передбачене пунктом 3 Додатку № 1 від 27.04.2018 до договору поставки № 18/88-С.

Так, у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати позивач за кожен випадок порушення зобов’язань нарахував йому до сплати: 100 000,00 грн. за порушення вимог абзацу 2 пункту 3 додатку №1 від 27.04.2018 до договору поставки №18/88-С від 27.04.2018; 100 000,00 грн. за порушення вимог абзацу 3 пункту 3 додатку №1 від 27.04.2018 до договору поставки № 18/88-С від 27.04.2018; 100 000,00 грн. за порушення вимог абзацу 4 пункту 3 додатку №1 від 27.04.2018 до договору поставки № 18/88-С від 27.04.2018; 100 000,00 грн. за порушення вимог абзацу 5 пункту 3 додатку №1 від 27.04.2018 до договору поставки № 18/88-С від 27.04.2018 (всього 400 000,00 грн. штрафу).

Оскільки нарахування штрафних санкцій за невиконання господарського зобов’язання передбачене умовами договору, укладеного між сторонами у справі, а також положеннями цивільного і господарського законодавства, суд доходить висновку про правомірність вимог в цій частині, а тому задовольняє їх.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачем, прокурору за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 12620,73 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236– 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Куземин-Агро» (42752, Сумська область, Охтирський район, с. Куземин, вул. Центральна, 24; код ЄДРПОУ 35603928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорось» (19402, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 39; код ЄДРПОУ 21374294) 1282763,76 грн. заборгованості за договором поставки № 18/88-С від 27.04.2018, 400000,00 грн. штрафу; витрати по сплаті судового збору у розмірі 12620,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 29.03.2019.

Суддя ОСОБА_1