Рішення № 80786405, 21.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2019 Справа № 920/198/16

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Котельницька В.Л., суддя Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/198/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40030, код 03352432),

про стягнення 2 950 308 грн. 74 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.03.2016 у справі №920/198/16 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 рішення господарського суду Сумської області у справі №920/198/16 від 24.03.2016 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

25.11.2016 матеріали справи № 920/198/16 були повернуті на адресу господарського суду Сумської області.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 28.11.2016 новий розгляд справи №920/198/16 призначено на 19.12.2016 (суддя Левченко П.І.)

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 25.01.2017 було повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» без розгляду; розгляд справи відкладено на 09.02.2017.

31.01.2017 провадження у справі №920/198/16 було зупинене у зв’язку з направленням матеріалів справи до Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 25.01.2017 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 ухвала від 25.01.2017 у справі №920/198/16 в частині повернення зустрічної позовної заяви залишена без змін, справу направлено до господарського суду Сумської області для подальшого провадження.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.03.2017 призначено розгляд справи №920/198/16 колегіально у складі трьох суддів.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 09.03.2017 поновлено провадження у справі №920/198/16, розгляд справи призначено на 29.03.2017 (головуючий суддя Левченко П.І., судді: Костенко Л.А., Яковенко В.В.).

21.03.2017 провадження у справі №920/198/16 було зупинене у зв’язку з направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 25.01.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 залишена без змін.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 18.05.2017 поновлено провадження у справі №920/198/16, розгляд справи призначено на 27.06.2017 (головуючий суддя Левченко П.І., судді: Костенко Л.А., Яковенко В.В.).

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 27.06.2017 розгляд справи №920/198/16 відкладено на 08.08.2017.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 07.08.2017 було повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» без розгляду.

21.08.2017 провадження у справі №920/198/16 було зупинене у зв’язку з направленням матеріалів справи до Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» повернуто заявнику.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 14.09.2017 поновлено провадження у справі №920/198/16, розгляд справи призначено на 17.10.2017 (головуючий суддя Левченко П.І., судді: Коваленко О.В., Яковенко В.В.).

02.10.2017 провадження у справі №920/198/16 було зупинене у зв’язку з направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» повернуто заявнику без розгляду.

11.12.2017 матеріали справи №920/198/16 були направлені до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №920/198/16 залишено без змін.

Після повернення справи з Верховного Суду матеріали справи №920/198/16 були надіслані до Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі №920/198/16 ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 залишено без змін.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 13.08.2018 поновлено провадження у справі №920/198/16, підготовче засідання призначено на 10.09.2018 (головуючий суддя Коваленко О.В, судді: Спиридонова Н.О., Заєць С.В.).

16.08.2018 провадження у справі №920/198/16 було зупинене у зв’язку з направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 про повернення зустрічної позовної заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» у справі №920/198/16 залишено без змін.

11.12.2018 р. провадження у справі №920/198/16 поновлене, підготовче засідання призначене на 08.01.2019 р. (головуючий суддя Коваленко О.В, судді: Спиридонова Н.О., Заєць С.В.).

У зв’язку з відпусткою членів колегії-суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судове засідання 08.01.2019 не відбулось, станом на 15.01.2019 було замінено члена колегії суддів – суддю Спиридонову Н.О. на суддю Котельницьку В.Л. та підготовче засідання призначене на 11.02.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.02.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/198/16, розгляд справи по суті призначено на 04.03.2019 р.

В судовому засіданні 04.03.2019 оголошено перерву в розгляді справи до 20.03.2019 р.

20.03.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2019 р. до 11 год. 30 хв.

21.03.2019 представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача 2 950 308 грн. 74 коп., з яких: 1 968 949 грн. 10 коп. пені, 143 731 грн. 50 коп. 3% річних, 837 628 грн. 14 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 03/100/13-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу.

Відповідач в письмовому відзиві №Sm007-НВ-18021 від 28.12.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що шляхом укладення додаткових угод до договору №03/100/13-Б від 04.01.2013 сторони змінили строк виконання зобов’язань по договору, а отже нарахування інфляційних збитків та 3% річних повинні здійснюватись на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення строку договору (30 червня 2015 року), починаючи з 20.07.2015 (строк кінцевого розрахунку за спожитий газ). Крім того, зазначив, що не надавши доказів повернення ПАТ «Сумигаз» актів приймання-передачі природного газу за договором, позивач не довів факту передачі на адресу ПАТ «Сумигаз» таких первинних документів, на підставі яких відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок, а відтак строк проведення остаточного розрахунку по договору не настав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

04 січня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 03/100/13-Б (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу, а відповідач зобов’язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 4.1 Договору купівлі-продажу природного газу кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності споживачів покупця.

За умовами п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки на підставі акту приймання-передачі.

Зі змісту п. 6.2. Договору вбачається, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості відповідач перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

31 грудня 2013 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни, зокрема, у п. 6.1. Договору та викладено в наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу»

28.04.2014 р. сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору, якою змінили зміст п. 6.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Відповідно до розділу 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Пунктом 2 додаткової угоди № 15 від 19.05.2015 року до Договору припинено дію договору купівлі-продажу від 04.01.2013 року № 03/100/13-Б в частині поставки газу з 01.07.2015 року, а пунктом 2 цієї додаткової угоди ст. 11 Договору викладено в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору в період з січня 2013 року по червень 2015 року згідно з актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, продав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 246 632 926,32 грн., які відповідач сплатив, але з порушенням встановлених договором строків, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 968 949 грн. 10 коп. пені, 143 731 грн. 50 коп. 3% річних, 837 628 грн. 14 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що підставою виникнення господарських зобов’язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України вбачається обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем пеня нарахована відповідно до вимог п. 7.2. Договору, зміст якого також змінювався сторонами.

Так, зі змісту п. 7.2. Договору вбачається, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В редакції Додаткової угоди №2 до Договору п. 7.2. викладений в наступній редакції: «у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору)».

Письмовими матеріалами справи підтверджується та не заперечується представниками сторін факт належної поставки позивачем відповідачу природного газу в обумовлені в Договорі строки та в обумовлених у Договорі обсягах, а саме: підписаними обома сторонами без зауважень, акти приймання-передачі природного газу: у січні 2013 року 5 006,566 тис. куб.м. на суму 21 081 648,11 грн. відповідно до акту від 31.01.2013; у лютому 2013 року 4 555,179 тис.куб.м. на суму 19 180 947,73,68 грн. відповідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.13; у березні 2013 року 4 524,617 тис.куб.м. на суму 19 052 257,26 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.13; у квітні 2013 року 1 669,096 тис.куб.м. на суму 7 028 229,43 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.13; у травні 2013 року 63,299 тис.куб.м. на суму 266539,43 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.05.13; у червні 2013 року 43,999 тис.куб.м. на суму 185 270,99 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.13; у липні 2013 року 30,575 тис.куб.м. на суму 126 910,72 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.07.13; у серпні 2013 року 25,601 тис.куб.м. на суму 106264,63 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.08.13; у вересні 2013 року 56,150 тис.куб.м. на суму 7 028 229,43 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.09.13; у жовтні 2013 року 1 951.073 тис.куб.м. на суму 8 098 513,81 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.10.13; у листопаді 2013 року 2817,371 тис.куб.м. на суму 11 694 343,55 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.13; у грудні 2013 року 5 316,723 тис.куб.м. на суму 22 068 653,83 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.13; у січні 2014 року 4 694,7362 тис.куб.м. на суму 751 682,44 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.14; у лютому 2014 року 4 448,115 тис.куб.м. на суму 13 066 782,62 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.14; у березні 2014 року 2 933,428 тис.куб.м. на суму 8 617 238,09 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.14; у квітні 2014 року 1 155,729 тис.куб.м. на суму 5 575 236,70 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.14; у травні 2014 року 64,121 тис.куб.м. на суму 363 489,12 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.05.14; у червні 2014 року 45,712 тис.куб.м. на суму 259 132,19 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.14; у липні 2014 року 32,195 тис.куб.м. на суму 182507,02 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.07.14; у серпні 2014 року 19,333 тис.куб.м. на суму 109 594,91 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.08.14; у вересні 2014 року 29,475 тис.куб.м. на суму 172 393,38 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.09.14; у жовтні 2014 року 621,654 тис.куб.м. на суму 3635929,92 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.10.14; у листопаді 2014 року 2 939,801 тис.куб.м. на суму 17 991 582,12 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.14; у грудні 2014 року 3 808,679 тис.куб.м. на суму 26 965 447,32 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.14; у лютому 2015 року 3 308,611 тис.куб.м. на суму 22 630 899,24 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.15; у березні 2015 року 1 710,103 тис.куб.м. на суму 18 263 900,04 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.15; у квітні 2015 року 652,370 тис.куб.м. на суму 5 636 476,80 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.15; у травні 2015 року 38,382 тис.куб.м. на суму 313 657,70 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.05.15; у червні 2015 року 28,853 тис.куб.м. на суму 228515,76 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.15, а всього на загальну суму 246 632 926,32 грн./т.1. а.с. 54-82/

Судом досліджено акти приймання-передачі природного газу та встановлено, що відповідно до умов договору акт приймання-передачі лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця, а обов'язок із складання акта приймання-передачі природного газу покладено саме на покупця. Умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталів, визначена його вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем.

Так, зі змісту інформації про операції по підприємству ПАТ «Сумигаз» /т.1. а.с. 84-102/ вбачається, що відповідачем основна заборгованість сплачена в повному обсязі, проте з порушенням строків, визначених у Договорі, що також не заперечується відповідачем.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом проаналізовано письмові матеріали справи та досліджено порядок розрахунків, який сторони визначили у Договорі.

Так, пунктом 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 до Договору від 28.04.2014 р. сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов’язок відповідача не ставиться в залежність від дати одержання відповідного акта приймання-передачі, тобто прострочення грошового зобов'язання покупця за спірним договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта чи його повернення продавцем.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за зобов’язаннями грудня 2014 року за період з 20.01.2015 по 30.01.2015 на суму 12 361 грн. 43 коп.; за зобов’язаннями лютого 2015 року за період з 20.03.2015 по 22.04.2015 на суму 496 532 грн. 13 коп.; за зобов’язаннями березня 2015 року за період з 20.04.2015 по 11.06.2015 на суму 786380 грн. 33 коп.; за зобов’язаннями квітня 2015 року за період з 20.05.2015 по 21.09.2015 на суму 592 902грн. 57 коп.; за зобов’язаннями травня 2015 року за період з 20.06.2015 по 13.10.2015 на суму 51422 грн. 45 коп.; за зобов’язаннями червня 2015 року за період з 20.07.2015 по 13.10.2015 на суму 29350 грн. 19 коп., а всього в загальні сумі 1 968 949 грн. 10 коп.

В той же час, суд, дослідивши зміст додаткових угод, які містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що беручи до увагу останні редакції п. 6.1., яка була узгоджена сторонами шляхом підписання Додаткової угоди №3 від 28.04.2014 до Договору, п. 7.2., яка була узгоджена сторонами шляхом підписання Додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до Договору, та п. 2 додаткової угоди № 15 від 19.05.2015 року до Договору, яким сторони продовжили строк дії Договору в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення, сторони змінили строк виконання зобов’язань по Договору в частині сплати штрафних санкцій у вигляді пені.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, вірним було б нарахування пені за зобов’язаннями квітня 2015 р. за період з 21.07.2015 по 21.09.2015; за зобов’язаннями травня 2015 р. за період з 21.07.2015 по 13.10.2015 та за зобов’язаннями червня 2015 р. за період з 21.07.2015 по 13.10.2015, таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 206 813 грн. 75 коп., в іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 143 731 грн. 50 коп. – 3% річних, нарахованих за зобов’язаннями січня-серпня 2013 року, жовтня-грудня 2013 року, січня-квітня 2014 року, грудня 2014 року, лютого-червня 2015 року, а також 837 628 грн. 14 коп. інфляційних збитків, нарахованих за зобов’язаннями лютого-червня 2015 року.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 15.11.2010 року у справі № 4/720, від 04.07.2011 року у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 року у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 року у справі № 12/207.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, а тому наявність вини відповідача не є необхідною умовою для їх стягнення.

Беручи до уваги умови п. 6.1 Договору, в якому встановлено строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, перевіривши розрахунок позивача, встановивши факт порушення грошового зобов’язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 143 731 грн. 50 коп. – 3% річних та 837 628 грн. 14 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 17822 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40030, код 03352432) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 206 813 грн. 75 коп. пені, 143 731 грн. 50 коп. – 3% річних, 837 628 грн. 14 коп. інфляційних збитків, 17822 грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 29.03.2019 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ (підпис) О.В. КОВАЛЕНКО

СУДДЯ (підпис) В.Л. КОТЕЛЬНИЦЬКА

СУДДЯ (підпис) С.В. ЗАЄЦЬ