Рішення № 80785511, 28.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2019 Справа № 905/232/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., секретарі судового засідання Бутовій Є.В., розглянувши матеріали по справі № 905/232/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ

до Фермерського господарства «Аграрада», м. Покровськ Донецької області

про стягнення суми грошових коштів в розмірі 84 749,82 грн., а саме: заборгованості в сумі 69 000,12 грн., пені у розмірі 7 062,34 грн., скоригованої вартості товару в розмірі 4 749,95 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344,98 грн., 3% річних у розмірі 592,43 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросем”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства “Аграрада”, м. Покровськ Донецької області про стягнення суми грошових коштів в розмірі 84 749,82 грн., а саме: заборгованості в сумі 69 000,12 грн., пені у розмірі 7 062,34 грн., скоригованої вартості товару в розмірі 4 749,95 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344,98 грн., 3% річних у розмірі 592,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Фермерським господарством “Аграрада” зобов`язань за договором постачання №20.04.18-107 від 20.04.2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 69 000,12 грн., та виникли підстави для нарахування пені в сумі 7 062, 34 грн., скоригованої вартості товару в розмірі 4 749,95 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344,98 грн., 3% річних у розмірі 592,43 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач та відповідач в судове засідання не з’явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази направлення на юридичну адресу відповідача процесуальних документів по справі 905/232/19, а також враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду справи, суд робить висновок про належне виконання обов’язку повідомити відповідача про час та місце розгляду зазначеної справи та зазначає, що незабезпечення відповідачем умов для своєчасного отримання ним кореспонденції, не може перешкоджати захисту прав третіх осіб у суді.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

20 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем укладений Договір поставки за № 20.04.18-107 (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався передати (поставити) відповідачу у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а відповідач зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

За умовами договору найменування, ассортимент, кількість , ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. (п.п. 2.1., 3.1. договору).

Згідно з п. 3.5. договору відповідач прийняв на себе зобов’язання оплатити товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки взаєморозрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

Пунктом 3.6. договору, сторони встановили зобов`язання відповідача, окрім здійснення плати за товар, також сплатити проіндексовану/скориговану вартість товару у разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Також у наведеному пункті визначено формулу, за якою нараховується скоригована вартість: вартість/частина вартості товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації помножена на курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати та поділена на курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації. Також сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://charts.finance.ua/ru/currency/mb/.

Згідно із п 3.7 договору встановлено право постачальника (позивача) в односторонньому порядку скорегувати вартість товару відповідно до п. 3.6. Договору та вимагати від покупця (відповідача) виконання зобов`язань за договором у випадку порушення відповідачем строків та порядку оплати товару.

Також відповідно до п. 3.9. Договору сторони встановили, що у випадку, якщо відповідачем не будуть виконані зобов’язання по оплаті товару, належною датою індексації вартості товару буде вважатися дата складання та підписання позивачем позовної заяви до суду.

Пунктом 9.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.4. договору за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, відповідач сплачує на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору 20 квітня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 1, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 53 001, 48 (у т.ч. ПДВ 8 833, 58 грн.) відповідачу, який, у свою чергу, зобов’язався оплатити товар шляхом оплати 20% загальної вартості товару до 20 квітня 2018 року, 30% загальної вартості товару оплачується до 1 вересня 2018 року, решта вартості товару у розмірі 50% сплачується до 1 листопада 2018 року.

12 червня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 2, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 40 731, 66 грн. (у т.ч. ПДВ 6 788, 61 грн.) відповідачу, який, у свою чергу,зобов’язався оплатити товар у розмірі 20% вартості товару до 13 червня 2018 року, решта вартості товару у розмірі 80% сплачується до 1 жовтня 2018 року.

17 серпня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 4, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 9 306, 36 грн. (у т.ч. ПДВ 1 551, 06 грн.) відповідачу, який, у свою чергу, зобов’язався оплатити товар шляхом оплати 100% загальної вартості товару до 17 серпня 2018 року.

7 вересня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 5, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 7 344, 96 грн. (у т.ч. ПДВ 1 224, 16 грн.) відповідачу, який, у свою чергу, оплачує товар шляхом оплати 100% загальної вартості товару до 7 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 6, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 21 917, 88 грн. (у т.ч. ПДВ 3 652, 98 грн.) відповідачу, який, у свою чергу, оплачує товар шляхом оплати 100% загальної вартості товару до 12 вересня 2018 року.

24 вересня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію № 7, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити поставку товару на суму 9 271, 32 грн. (у т.ч. ПДВ 1 545, 22 грн.) відповідачу, який, у свою чергу, оплачує товар шляхом оплати 100% загальної вартості товару до 25 вересня 2018 року.

Вищевикладені специфікації складено та підписано сторонами без зауважень, специфікації скріплені печатками.

Про фактичне виконання позивачем зобов`язань за Договором та Специфікаціями свідчать відповідні видаткові накладні, згідно з якими позивач у встановлені строки передав відповідачу товар, а відповідач прийняв його.

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, протягом строку дії договору, відповідач здійснював часткові оплати за договором та специфікаціями, про що свідчить довідка АТ «ОСОБА_1 Аваль», та обставини, які викладені в позивної заяві, а саме:

- відповідачем 20.04.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 16 001, 36 грн., що свідчить про часткове виконання зобов’язань за Специфікацією № 1;

- відповідачем 14.06.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 8 731, 66 грн. , що свідчить що свідчить про часткове виконання зобов’язань за Специфікацією № 2;

- відповідачем 17.08.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 9 306, 36 грн. , що свідчить про виконання зобов’язань за Специфікацією № 4 в повному обсязі;

- відповідачем 10.09.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 7 344, 96 грн., що свідчить про виконання зобов’язання за Специфікацією № 5 з порушенням терміну оплати;

- відповідачем 14.09.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 21 917, 32 грн., що свідчить про виконання зобов’язання за Специфікацією № 6 з порушенням терміну оплати;

- відповідачем 02.10.2018р. здійснено зарахування на рахунок позивача в сумі 9 271, 32 грн., що свідчить про виконання зобов’язання за Специфікацією № 7 з порушенням терміну оплати.

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов’язані з із поставкою. За приписами з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов'язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договором, оплату товару за Специфікаціями здійснював з порушенням термінів та не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача заборгованість за несплачену вартість товару.

Після перевірки судом наданих до матеріалів справи доказів, суд зазначає, що позивач вірно визначив суму заборгованості відповідача та нарахував суму у розмірі 69 000, 12 грн., у зв’язку з чим позов в цієї частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача скориговану вартість товару в сумі 4 749, 96 грн.

У відповідності до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Як, встановлено судом, сторони врегулювали порядок визначення ціни розділом 3 договору, та визначили про можливість її збільшення в залежності від зміни курсу іноземної валюти до гривні із застосуванням формули, наведеної в договорі.

В позивній заяві позивачем вказано про застосування курсу, який оприлюднюється на сайти https://charts.finance.ua/ru/currency/mb/, проте. в договорі сторони зазначили, що для визначення скоригованої вартості ними використовується інформація, оприлюднена на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/. Перевіривши наданий позивачем розрахунок скоригованої вартості товару із застосуванням курсу, оприлюдненого на сайті, зазначеному сторонами в договорі, суд наголошує на правомірності вимог позивача щодо стягнення 4 749,95 грн.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 7 062, 34 грн., відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344, 98 грн., 3 % річних у розмірі 592, 43 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та враховуючи п.9.2 договору, суд зазначає про правомірність нарахування пені та задовольняє позовні вимоги в цієї частині в повному обсязі.

Стосовно стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344, 98 грн. та 3 % річних у розмірі 592, 43 грн. суд зазначає наступне.

Ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, п. 9.4 договору сторони встановили, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення. У зв’язку з чим позивач нарахував проценти у сумі 3 344, 98 грн. за неправомірне користування чужими коштами.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши умови п. 9.4 договору та ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що за своїм змістом вони є тотожними. Сторони договору встановили плату за користування несплаченими своєчасно грошовими коштами як міру відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

За змістом ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що зазначена норма є логічним доповненням Глави 48 ЦК України «Виконання зобов’язань», в якій знаходять своє відображення основні вимоги до правомірного виконання зобов’язань, проте наслідки порушення зобов’язань врегульовані главою 51 ЦК України. Запровадивши ст. 536 ЦК України у главі 48, законодавець встановив зобов’язання сплачувати проценти користування коштами правомірно.

Така позиція суду збігається із позицією Верховного суду, викладеній у постанові ОСОБА_2 від 10 квітня 2018 року по справі № 910/10156/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/73627931), в якій суд, посилаючись на ст.536 ЦК України, зазначив, що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством,зокрема, статтею 1048 ЦК України. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством, а саме ст. 625 ЦК України. Верховний Суд зробив висновок про те, що законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (536 ЦК), так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 ЦК ).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами у відповідності до п. 9.4. Договору в сумі 3 344, 98 грн. мають правову природу, джерелом якої є ст. 625 ЦК України, при цьому диспозитивний характер зазначеної норми надає позивачу право вимагати сплати процентів у розмірі, встановленому договором – 3 % за кожний місяць від простроченої суми. Проте, вимоги щодо стягнення 3 % річних є необґрунтованими та неправомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розмір процентів за визначений період складає 3 659, 96 грн., проте позивач просить стягнути 3 344, 98 грн.

Враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України) та розглядаючи справу виключно в межах заявлених сторонами вимог, суд задовольняє вимогу позивача стосовно нарахування відсотків за неправомірне користування відповідачем чужими коштами в заявленому розмірі -3 344, 98 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ, до Фермерського господарства «Аграрада», м. Покровськ, Донецької області, про стягнення суми грошових коштів в розмірі 84 749,82 грн., а саме: заборгованості в сумі 69 000,12 грн., пені у розмірі 7 062,34 грн., скоригованої вартості товару в розмірі 4 749,95 грн., відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344,98 грн., 3% річних у розмірі 592,43 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Аграрада» (85300, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Чайковського, будинок 36А, код ЄДРПОУ 41629509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 6 А, код ЄДРПОУ 30967207) суму грошових коштів у розмірі 84 157, 39 грн., а саме: основну заборгованість в сумі 69 000,12 грн., пеню у розмірі 7 062, 34 грн., скориговану вартість товару в розмірі 4 749, 95 грн., відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 3 344,98 грн., судовий збір в розмірі 1907, 57 грн.

В решті позовних вимог, а саме у стягненні 3% річних у розмірі 592,43 грн.,- відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом

IV ГПК України.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2019р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).