Рішення № 80782727, 27.03.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/11945/18

Провадження № 2/263/299/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди спричиненого розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є депутатом Маріупольської міської ради та як фізична особа-підприємець займається організацією і будівництвом «Парку дикої природи». 22 серпня 2018 року, під час засідання ХХХІY сесії Маріупольської міської ради, депутат ОСОБА_3 з трибуни висловив звинувачення на його адресу в тому, він не оплачує оренду земельної ділянки та борг становить понад 400 000 гривень. На території «Парку дикої природи», в якому розташований ресторан, здійснюється торгівля спиртними напоями без наявності відповідної ліцензії. Так само, прозвучало звинувачення в тому, що він без дотримання процедури узаконення будівель і споруд «Парку дикої природи» подав позов до суду до Маріупольської міської ради. Також зауважує, що відповідач своїми діями завдав йому моральну шкоду, яка виразилась у приниженні його честі, гідності і ділової репутації, він відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес, порушився нормальний хід його життя, йому доводиться пояснювати і спростовувати брехню, поширювати відповідачем перед депутатами Маріупольської міської ради та жителями м. Маріуполя, що вимагає додаткової організації його життя. Хід його життя порушений, тому що він не знає яку ще брехня вигадає відповідач і де її поширить. У нього порушений сон, погіршилося самопочуття. На підставі викладеного просить зобов'язати відповідача публічно, через засоби масової інформації, принести вибачення і спростувати наклепницьку неправдиву інформацію, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

26.09.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області відкрито загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, спричиненої розповсюдженням недостовірних відомостей.

26.02.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, при цьому додатково зауважили, що висловлювання відповідача не відповідають дійсності. З оплати оренди земельної ділянки дійсно є заборгованість в сумі 367 тис. грн. До теперішнього часу проведено оплату в розмірі 178 тис. грн. Тобто, оплата оренди земельної ділянки здійснюється по мірі надходження грошових коштів. Торгівля алкогольними напоями у вказаному ресторані здійснюється відповідно до отриманої ліцензії. Головне управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, своїм листом №061-26/965-01 від 15.09.2017 року, вказало, що згідно з планом зонування території міста Маріуполя на орендованій земельній ділянці можуть бути розташовані, в тому числі, адміністративно-господарські будівлі та споруди, необхідні для обслуговування даної зони і ін. Управлінням Державного архітектурно-технічного контролю Маріупольської міської ради було розглянуто лист ФОП ОСОБА_1 від 31.08.17 року про введення в експлуатацію самовільно зведених будівель і споруд на орендованій земельній ділянці і запропоновано "звернутися до суду, в порядку ст. 376 Цивільного кодексу України, з позовом про визнання права власності на самовільно збудовані споруди та господарські об'єкти рекреаційного призначення, після чого звернутися в ДАБК Маріупольської міської ради для прийняття їх в експлуатацію. В генеральний план розвитку міста Маріуполя внесено розміщення зоологічного парку дикої природи по проспекту Металургів, в районі річки Кальчик, в функціональних зонах Р-3 рекреаційна зона озеленених територій загального користування, IK-5 зона охоронюваного ландшафту в межах земельної ділянки площею 3,4372 га, кадастровий № 1412336600;01;002;0024.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, на підставах, викладених у відзиві, відповідно до якого 22.08.2018р., на сесії Маріупольської міської ради, керуючись правами депутата міської ради ОСОБА_3, відповідно до регламенту взяв слово для виступу, в якому зазначив, що на території міста Маріуполь депутатом ОСОБА_1 на земельній ділянці, призначеній для створення озеленених територій загального користування, було самовільно здійснено будівництво «Парку дикої природи» та ресторану «ОСОБА_5 ведмедя» без дотримання порядку проведення будівельних робіт та без дозволу Маріупольської міської ради, як власника земельної ділянки. Також викладено інформацію про суму заборгованості позивача з орендної плати за земельну ділянку, яка загалом становила 400 000,00 тисяч гривень. Висвітлено питання роботи «ОСОБА_5 ведмеді» без ліцензії на продаж підакцизних товарів та суд з міською радою з приводу визнання права власності на вищезазначені самовільно збудовані об’єкти нерухомого майна. Вказане прямим чином стосується комунальної власності та надходжень до міського бюджету. З дати укладення договору оренди, а саме з серпня 2016 року, землекористувач ОСОБА_1 добровільно та своєчасно не виконував зобов’язання зі сплати орендної плати, вже на протязі майже 3 років має тривалий податковий борг. Згідно листа від 08.11.2018р. № 49724/10/05-99-46-20 Головне Управління ДФС у Донецькій області надано інформацію: станом 22.08.2018р. сума боргу становила 367 339,29 грн., станом на 31.10.2018р. сума боргу становила 418 274 ,72 грн., станом на дату відповіді вже 334 758,95 грн. Тобто, озвучена відповідачем сума боргу з похибкою у 30 000,00грн. не є завідомо неправдивою інформацією. Сума боргу періодично змінюється у зв’язку зі сплатою невеликої частини зобов’язань позивача чи нарахуванням зобов’язань за нові періоди, тому інформація озвучена відповідачем, щодо наявної у відповідача боргу з орендної плати є достовірною. Як на дату сесії Маріупольської міської ради 22.08.2018р. так і станом на листопад 2018 року ресторану «ОСОБА_5 ведмеді», як об’єкту нерухомого майна, де може здійснюватися торгівля не існує, оскільки зазначений об’єкт не зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно та не має адреси на місцевості. Зауважує, що за результатами перевірки з питань дотримання норм законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в закладі «Парк дикої природи» ресторан «ОСОБА_5 ведмедя» за адресою: Донецька обл, м. Маріуполь, пр-т. Металургів б/н, було здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями, без відповідної ліцензії, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП - Порушення порядку провадження господарської діяльності. Зауважує, що посилання ФОП ОСОБА_1 на наявність в нього ліцензії на торгівлю у поймі річки Кальчик, без прив’язки до конкретного об’єкту місця торгівлі, можливо мається на увазі виносна торгівля на протязі всієї довжини території пойми річки Кальчик. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження неправдивості висловлювань відповідача та не зазначив, які саме його особисті немайнові права були порушені висловлюваннями відповідача. Також зазначив, що примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України. Оскільки інформація яка оспорюється позивачем була висловлена на черговому засіданні сесії Маріупольської Міської ради, тому вимоги щодо її спростування через ЗМІ є необґрунтованими. Позивачем не було додано до позовної заяви жодних документів, на підтвердження факту спричинення останньому моральної шкоди (витяг з історії хвороби, факти звернення за психіатричною допомогою, інше).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що 22.08.2018 року на сесії Маріупольської міської ради ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_1 на території «Парку дикої культури» проводить торгівлю алкогольними напоями без ліцензії, він порушує порядок отримання правостановчих документів, наявний борг по орендній платі близько 400 тисяч гривень. Свідок ОСОБА_6 Р М. зазначив, що висловлювання ОСОБА_7 не мали образливого характеру.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є депутатом Маріупольської міської ради, що згідно ч.3 ст. 82 ЦПК України, як обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Зі змісту відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 22 серпня 2018 року під час засідання ХХХІY сесії Маріупольської міської ради депутат ОСОБА_3 з трибуни висловив звинувачення на адресу ОСОБА_1 наступного змісту: 1.« Зоопарк депутата ОСОБА_1 на сегодня имеет долг более 400 тысяч гривен перед Мариупольским городским советом, громадой, который он не спешит возмещать». 2. «На территории Парка дикой природы существует ресторан и этот ресторан не имеет лицензии на спиртное. Лицензию он не может получить, так как у него нету там ресторана. То есть, в центре города кафе работает без лицензии». 3 «Мы надеялись, что ОСОБА_1 понял наши посылы и будет узаконивать зоопарк меняя генплан, проходя сложные процедуры, все процедуры которые должны быть сделаны. ОСОБА_8 подает на городской совет в суд, что бы узаконить через суд свои остройки, не проведя необходимых процедур, для меня это был шок».

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Згідно з приписами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь є недоторканими. За ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом частини четвертої статті 32 Конституції України, 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації і на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням чи поширенням такої недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року).

Згідно з приписами статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, аби спростування було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію (частини шоста, сьома статті 277 ЦК України).

Юридичним складом цивільного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин (пункти 4, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року): поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З наведеного вбачається, що в справах про захист честі, гідності та ділової репутації, захисту підлягають порушені немайнові права особи у разі сукупності таких обставин як поширення інформації, інформація стосується певної фізичної особи, інформація є недостовірною (не відповідає дійсності), поширення такої інформації порушує особисті немайнові права.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", роз'яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом та формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Згідно листа від 07.11.2018р. № 49386/10/05-99-40-03 ГУ ДФС у Донецькій області, в закладі «Парк дикої природи» ресторан «ОСОБА_5 ведмедя» за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Металургів б/н, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, була проведена фактична перевірка з питань дотримання норм законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в закладі «Парк дикої природи» ресторан «ОСОБА_5 ведмедя» за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Металургів б/н, було здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями, без наявності відповідної ліцензії, чим порушено ч.14 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». За результатами зазначеної перевірки складено акт та прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій відповідно до абз. 5 ч.2 ст.17 вказаного Закону та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП - Порушення порядку провадження господарської діяльності.

Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 18 квітня 2018 року по справі №264/1170/18, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУоАП України припинено, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, 15.02.2018 року ФОП ОСОБА_1 була видана ліцензія №05/82/18/0/00851 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в якій місцем торгівлі є кафе «ОСОБА_5 ведмедя», розташоване по проспекту Металургів (в районі заплави річки Кальчик), що в свою чергу стороною відповідача не спростовано.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином висловлювання відповідача 22.08.2018 року, на ХХХІY сесії Маріупольської міської ради, відносно того, що на території Парку дикої природи, в якому розташований ресторан, де здійснюється торгівля спиртними напоями без наявності відповідної ліцензії, не найшли належного та достовірного підтвердження в ході розгляду даної справи.

Відповідно до ч.4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2018 року встановлено, що за Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на будівлі та споруди «Парку дикої природи», що розташовані по пр. Металургів в Кальміуському районі м. Маріуполя, а саме: адміністративно – побутовий комплекс (А-2), адміністративно – побутовий комплекс (Б-2), госпблок (В-1), павільйон (Г-1), павільйон (Д-1), вольєр (Е-1), вольєр (Е1-1), вольєр (Е2-1), вольєр (Ж-1), вольєр (Ж1-1), вольєр (ЖІІ-1), вольєр (ЖІІІ-1), вольєр (ЖІV-1), вольєр (ЖV-1), вольєр (ЖVІ-1), туалет (ЖVІІ-1), сарай (З-1), сарай (И-1), сарай (К-1), сарай (Л-1), сарай (М-1), сарай (Н-1), сарай (О-1), госпблок (П-1), клітка (Р-1), клітка (Р1-1), клітка (РІІ-1), клітка (С-1), клітка (С1-1), клітка (СІІ-1), мавпятник (Т-1), клітка (Т1-1), госпблок (ТІІ-1), клітка (У-1), клітка (У1-1), клітка (УІІ-1), сарай (Ф-1), кафе (Х-2), бесідка (ХІ-1), бесідка (ХІІ-1), бесідка (ХІІІ-1), бесідка (ХІV-1), бесідка (ХV-1), бесідка (ХVІ-1), бесідка (ХVІІ-1), кафе (Ц-1), кафе (Ч-2), госпблок (Ш-2), бесідка (ШІ-1), бесідка (ШІІ-1), бесідка (ШІІІ-1), бесідка (ШІV-1), бесідка (ШV-1), бесідка (ШVІ-1), сторожа (ШVІІ-1), бесідка (ШVІІІ-1), бесідка (ШІХ-1), бесідка (ШХ-1), бесідка (ШХІ-1), кухня (Щ-2), сарай (Щ1-1), бесідка (ЩІІ-1), бесідка (ЩІІІ-1), клітка (Є-1), клітка (Ю-1), сарай (Я-1), бесідка (ЯІ-1), бесідка (ЯІІ-1), бесідка (ЯІІІ-1), бесідка (ЯІV-1), бесідка (ЯV-1), бесідка (ЯVІ-1), бесідка (ЯVІІ-1), бесідка (ЯVІІІ-1), бесідка (ЯІХ-1), музей (ЯХ-1), бесідка (ЯХІ-1), ворота (№10-14), огорожа (№1-9), озеро (І), фонтан (ІІ).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 року рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2018р. у справі №905/2389/17 залишено без змін, та відповідно набрало законної сили 30.01.2019 року, а тому доводи відповідача та його висловлювання 22.08.2018 року, на ХХХІY сесії Маріупольської міської ради, відносно того, що ОСОБА_1 без дотримання процедури узаконення будівель і споруд подав позов до суду, є такими, що не відповідають дійсності.

Згідно листа департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 24.05.2017р. № 28.2.4/9748 позивачем подані податкові декларації з орендної плати за 2016 та 2017 роки, позивач має борг зі сплати оренди за землю у сумі 171 366,50 грн. станом на 22.05.2017р.

Згідно листа від 05.02.2018 року № 28-1786-28.7 заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, станом на 01.01.2018р. сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 за договором оренди від 17.08.2016р. складає 306 637,84 грн.

Згідно листа від 02.05.2018 року № 18749/10/05-99-17-01-08 Головного Управління ДФС у Донецькій області станом на 01.01.2018р. ФОП ОСОБА_1 має податковий борг з орендної плати у сумі 345 997, 34 грн.

Згідно листа від 08.11.2018 року № 49724/10/05-99-46-20 Головного Управління ДФС у Донецькій області, станом 22.08.2018р. сума боргу становила 367 339,29 грн., станом на 31.10.2018р. сума боргу становила 418 274 ,72 грн., станом на дату відповіді вже 334 758,95 грн.

Таким чином доводи відповідача щодо наявності боргу ОСОБА_1 за оренду земельної ділянки знайшли своє підтвердження, при цьому у різні періоди дані суми коливаються та, зокрема, станом на 31.10.2018 року становили 418 274,72 грн.

Статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Також згідно ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Отже, свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням спрямованим, зокрема, на захист репутації чи прав інших осіб, тому посилання відповідача на норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини щодо висловлювання критики у відношенні публічних осіб не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки відповідно до обставин справи відповідачем було поширено не критику діяльності позивача, а фактичні твердження, що підлягають спростуванню у судовому порядку.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки в діях відповідача вбачається склад цивільного правопорушення, так як достовірність більшої частини поширеної відповідачем інформації під час судового розгляду не встановлена та в силу принципу змагальності сторін не доведена, тож вбачається, що ОСОБА_9 22.08.2018 року прилюдно на сесії Маріупольської міської ради була поширена частково недостовірна інформація, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 у зв’язку з чим позивач вимагає відновлення порушених особистих немайнових прав: честі, гідності та ділової репутації, у зв’язку з поширенням негативної та недостовірної інформації щодо нього.

Відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Враховуючи, що недостовірна інформація відносно позивача була висловлена на сесії Маріупольської міської раду у присутності значної кількості народних депутатів та у присутності журналістів, якими здійснювався відеозапис даної сесії, та можливе подальше розповсюдження даного запису, суд приходить до висновку щодо заявлені вимоги про спростування недостовірної інформації через засоби масової інформації є таким способом найближчим до способу її поширення, а тому вимоги позову в даній частині підлягають задоволенню.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови пленуму ВСУ у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” №4 від 31 березня 1995 року встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до п. 9 вказаної постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В абзаці 4 п. 11 Постанови встановлено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи наведені норми законодавства та конкретні обставини справи, а саме те, що позивач через противоправні дії відповідача поніс нервовий стрес, порушений сон, погіршилося самопочуття, порушився нормальний хід його життя, йому доводиться пояснювати і спростовувати недостовірну інформацію, поширену відповідачем перед депутатами Маріупольської міської ради та жителями м Маріуполя, що вимагає додаткової організації його життя, суд виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації позивача у розмірі 1000,00 грн.

На підставі ст.ст. 277, 297 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» 27.02.2009 року № 1, постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” №4 від 31 березня 1995 року, керуючись ст. ст. 32, 40, 55 Конституції України, ст.ст. 4,12,13,15,16,76,81,141,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди спричиненого розповсюдженням завідомо неправдивих відомостей – задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 публічно, через засоби масової інформації, спростувати недостовірну інформацію, висловлену ним 22.08.2018 року на ХХХІY сесії Маріупольської міської ради щодо ОСОБА_1, а саме:

-у ресторані «ОСОБА_5 ведмедя», розташованому на території Парку дикої природи у м.Маріуполі здійснюється торгівля спиртними напоями без наявності відповідної ліцензії;

-ОСОБА_1 без дотримання процедури узаконення будівель і споруд «Парку дикої природи" подав позов до суду до Маріупольської міської ради;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В задоволенні інших вимог позову в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_3 публічно, через засоби масової інформації, спростувати недостовірну інформацію, висловлену 22.08.2018 року на ХХХІY сесії Маріупольської міської ради щодо наявності у депутата ОСОБА_1 боргу понад 400 тисяч гривень перед Маріупольською міською радою та громадою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.03.2019 року о 17-00 годині.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2 проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя: Д.В. Киян