Рішення № 8078100, 16.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р.Справа № 20/179-09-4794 за позовом: Компанії "BETEN INGENIERIE"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТАРОМА"

про стягнення 47 240,00 Євро

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Акбаров Р.Ю., діючий за дов. від 13.10.2009року.

Від відповідача: Шипко Д.В., діюча за дов. б/н від 08.10.2009року; Гошва І.М. - директор, паспорт серія ЕО 592838.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Компанія "BETEN INGENIERIE" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА» про стягнення 47 240 євро.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту купівлі-продажу склареолу №В8/05 від 7.11.2005р., укладеного між Компанією «ВЕТЕN INGENIERIE» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА», в частині поставки у строк товару, за який була здійснена попередня оплата, внаслідок чого виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора. Таким чином, Позивач відмовляється від виконання Відповідачем простроченого зобов'язання в натурі і вимагає повернути грошові кошти, що сплачені Відповідачу в рахунок попередньої оплати за непоставлений вчасно товар.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2009 року порушено провадження у справі №20/179-09-4794 за позовом Компанії "BETEN INGENIERIE" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТАРОМА" про стягнення 47 240,00 Євро, розгляд справи призначено на „12” жовтня 2009року.

У судовому засіданні 12.10.2009 року, за участю представників сторін: від позивача - Цвєткова О.М., яка діє за дов. б/н від 09.09.2009 року, від відповідача - Шипко Д.В., яка діє за дов. б/н від 08.10.2009 року та Гошва І.М. - директор, паспорт серія ЕО 592838, представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на два місяці, узгодивши його з представником позивача, а також клопотання про відкладення розгляду справи до 11.12.2009р. у зв'язку із проведенням 10 грудня 2009 року загальних зборів, до порядку денного яких включено питання щодо заборгованості ТОВ "ІСТАРОМА" перед позивачем, який є учасником ТОВ "ІСТАРОМА". Проти заявленого клопотання представник позивача також не заперечував.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2009 року, строк розгляду справи №20/179-09-4794 продовжено на два місяці, а саме до 18.01.2010року, та відкладено розгляд справи на 14.12.2009 року.

Разом з тим, 14.10.2009 року до канцелярії господарського суду Одеської області від Компанії "BETEN INGENIERIE" надійшла заява, в якій Компанія "BETEN INGENIERIE" повідомляє, що на дату розгляду справи №20/179-09-4794 довіреність представника позивача - Цвєткової О.М. від 09.09.2009року було скасовано згідно наказу Директора Компанії "BETEN INGENIERIE" від 09.10.2009року, у зв'язку з чим позивач будь-які заяви представника позивача, надані у судовому засіданні 12.10.2009 року, не підтримує і просить суд не приймати їх до уваги.

Крім того, 14.10.2009 року від Компанії "BETEN INGENIERIE" надійшли також пояснення про те, що позивач заперечує проти відкладення розгляду справи на 14.12.2009 року і просить суд розглянути справу в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи виниклу спірну ситуацію, ухвалою суду від 15.10.2009р. судове засідання було призначено на 06.11.2009 року.

У судовому засіданні 6.11.2009р. представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на неподання позивачем доказів, що підтверджують відсутність вказаного в у п.10.2 контракту суду, що має розглядати спір.

Розглянувши зазначене клопотання, суд встановив наступне.

Згідно з п.10.2 контракту купівлі-продажу склареолу №В8/05 від 7.11.2005р., укладеного між Компанією «ВЕТЕN INGENIERIE», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА», спір між сторонами, у разі його виникнення, вирішується комерційним арбітражним судом при ТПП України в м. Одесі.

За приписами чинного законодавства сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Розгляд справи господарським судом, у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, є можливим за умови визначення судом, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приймаючи до уваги, що позивачем до суду надано довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати ЗЕД-283 від 14.10.2009р., з якої вбачається, що такої арбітражної установи як Комерційний арбітражний суд при Одеській регіональній торгово-промисловій палаті ТПП України не існує, а відповідачем, в порушення вимог ст.33 ГПК України, даний факт належним чином не спростовано, суд вважає, що арбітражна угода не може бути виконана, у зв'язку з чим доходить висновку про необхідність розгляду позовних вимог по суті.

Крім того, у судовому засіданні 6.11.2009р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому, не спростовуючи викладені у позовній заяві обставини, проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач є учасником відповідача з часткою 28,06% і справжньою метою сторін при укладенні контракту було фінансування господарської діяльності відповідача через надання йому коштів у формі авансу за постачання склареолу. Відповідач повертав вкладені учасником –позивачем кошти шляхом постачання склареолу відповідно до обсягів виробництва, але останні роки відповідач не отримував прибутку, тому не мав змоги повертати кошти шляхом постачання продукції.

Відповідач також зазначає, що учасниками відповідача розглядається питання про вихід позивача із числа учасників, у зв'язку з чим заборгованість буде включена до вартості частки позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що у позові має бути відмовлено у зв'язку із виконанням ним своїх обов’язків за контрактом шляхом передання продукції іншому учасникові АТ „Оргасент”, якому позивач передав свої права за контрактом, про що у Франції розглядається спір між вказаними учасниками відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

07 листопада 2005 року між Компанією «ВЕТЕN INGENIERIE», що є юридичною особою за законодавством Франції, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА»було підписано Контракт купівлі-продажу склареолу №В8/05.

Відповідно до статті 1 Контракту Відповідач зобов'язався поставити Позивачу склареол згідно з графіком поставки, вказаним у п.5.1. Контракту. Мінімальна загальна кількість товару складає 600 кг. Кінцева кількість буде визначена по факту відвантаження останньої партії товару.

Попередня ціна 1 кг товару складає, згідно з п.2.2. договору, 65 євро.

Відповідно до п.3.1. Контракту оплата за товар може здійснюватися у вигляді авансових платежів або з відстроченням платежу на 30 днів з моменту поставки.

У відповідності до п.3.4 контракту у випадку неможливості виконання продавцем зобов’язань за контрактом, продавець має право повертати покупцю частково або повністю отримані в рамках контракту авансові платежі.

Згідно з п.5.1 договору, строк поставки визначений сторонами до 10.12.2005р. (300 кг) та 10.03.2006р. (300 кг).

Пунктом 9.3. Контракту передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару, визначених графіком, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно відправленого товару за кожний день прострочення.

Крім того, згідно з п.12.1 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов’язки по контракту третім особам без письмової згоди іншої сторони.

В подальшому, 3.04.2006р. між сторонами було укладено додаток №1 до контракту, яким була збільшена загальна кількість товару (п.1.1 контракту) до 2000 кг. Крім того, ціна за 1 кг товару (п.2.2. в редакції Додатку №1 від 03.04.2006р.) склала 65,00 євро до 03.04.2006р. та 90,00 євро після 03.04.2006р., а також був змінений кінцевий строк поставки товару.

Додатком №2 до договору, укладеним 15.12.2006р., кінцевий строк поставки товару (п.5.1 Контракту) був продовжений до 31 грудня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання контракту позивачем на користь відповідача були здійснені авансові платежі за товар на загальну суму 96 000 (дев'яносто шість тисяч) євро, що підтверджується наявними у справі повідомленнями банку про переказ грошей за кордон від 31.05.2006р. на суму 36 000 євро, від 08.11.2006р. на суму 40 000 євро, від 13.07.2007р. на суму 20 000 євро.

Протягом 2006 року на виконання Контракту Відповідачем було поставлено Позивачу товар загальною кількістю 400 кг та загальною вартістю 36 000 (тридцять шість тисяч) євро, що підтверджується Інвойсом №8-05 від 21.04.2006р. з Міжнародною товарно - транспортною накладною від 05.05.2006р. та французькою Митною декларацією від 12.05.2006р. на поставку 210 кг склареолу загальною вартістю 18 900 євро, та Інвойсом №8-06 від 14.06.2006р. з Міжнародною товарно-транспортною накладною від 26.06.2006р. та французькою Митною декларацією від 07.07.2006р. на поставку 190 кг склареолу загальною вартістю 17 100 євро.

Крім того, 31.07.2007р. відповідачем було повернуто позивачу попередньо оплачені за товар кошти в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) євро.

Таким чином, враховуючи, що кінцевий строк поставки, вказаний у п.5.1 Контракту в редакції Додатку №2 від 15.12.2006р., сплинув, а Позивачем було проавансовано, проте не отримано від Відповідача товару на суму 40000 (сорок тисяч) євро, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій згідно з п.93 договору.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч.2 цієї ж статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Вказане цілком кореспондується з частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України, якою також передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивачем було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 96000 (дев'яносто шість тисяч) євро. Проте, відповідачем на виконання Контракту було поставлено товар загальною кількістю 400 кг та загальною вартістю 36 000 (тридцять шість тисяч) євро, крім того, оплачені за товар кошти в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) євро було повернуто Позивачу 31.07.2007р.

Таким чином, враховуючи, що кінцевий строк поставки, вказаний у п.5.1 Контракту в редакції Додатку №2 від 15.12.2006р., сплинув, а Позивачем було проавансовано, проте не отримано від Відповідача товар на суму 40000 (сорок тисяч) євро, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 40000 євро, наявність якої також підтверджується двостороннім актом звірки по Контракту від 20.04.2009р., підписаним Генеральним директором та Головним бухгалтером відповідача (а.с.40), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, суд зазначає наступне.

Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.3. Контракту передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару, визначених графіком, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно відправленого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій в сумі 7240 євро, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, є також такими, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на виконання ним своїх обов’язків за контрактом шляхом передання продукції іншому учасникові АТ „Оргасент”, якому позивач передав свої права за контрактом, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, в порушення вимог ст.33, 34 ГПК України, є необґрунтованими належними доказами, а, по-друге, згідно з п.12.1 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов’язки по контракту третім особам без письмової згоди іншої сторони, натомість наявність такої згоди сторін відповідач також не довів.

Твердження відповідача про те, що учасниками відповідача розглядається питання про вихід позивача із числа учасників, у зв'язку з чим заборгованість буде включена до вартості частки позивача, також не можуть бути враховано судом в якості підстави для відмови у позові, у зв"язку із непідтвердженістю належними доказами. Крім того, корпоративні стосунки учасників товариства не позбавляють товариство обов’язку відповідати за своїми господарськими зобов’язаннями.

З урахуванням викладеного, позов Компанії "BETEN INGENIERIE" („БЕТЕН ЕНЖЕНЬЄРІ” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) підлягає задоволенню, у зв'язку з чим судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА» (67813, Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Калаглія, вул. Степова, 40-А, ідентифікаційний код 32572363) на користь Компанії "BETEN INGENIERIE" („БЕТЕН ЕНЖЕНЬЄРІ” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (94400, Франція, Вітрі-сюр-Сен, авеню Ля Брюйер, 79, ідентифікаційний номер 405 146416 R.C.S. CRETEIL) 40000 /сорок тисяч/ євро основного боргу, 7240 /сім тисяч двісті сорок/ євро штрафних санкцій, 472 /чотириста сімдесят два/ євро державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 20.11.2009р.