Рішення № 80778053, 19.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.02.2019

Справа № 334/950/18

Провадження № 2/334/559/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач в особі ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за заявою б/н від 13 жовтня 2008 року, в якому вказує, що відповідач отримав кредит у розмірі 6100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт (п.1.1.1.63 Договору) – це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору. Відповідно до п. 1.1.2.1.5 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межам встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідач станом на 15 січня 2018 року має заборгованість – 11320,86 грн., яка складається з наступного: 4915,47 – тіло кредиту; 1501,51 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 4126,70 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 527,18 грн. – штраф (процентна складова).

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», тому він змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що жодної заборгованості за кредитною карткою 4149437321413005 від 13.10.2008 року у відповідача немає, нарахування пені та штрафів є безпідставним. Відповідно до заяви від 13.10.2008 відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» «30 днів пільгового періоду» №4149437321413005 з встановленим кредитним лімітом 1000 грн., базова процентна ставка 3% на місяць, про що свідчить підпис відповідача. Таким чином ствердження про отримання кредиту в розмірі 6100 грн. не відповідає дійсності. Водночас, відповідач вказує, що умови та правила, які надавались йому для ознайомлення під час підписання заяви, не співпадають з тими, які надав до суду позивач. Копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг не містить дати затвердження, насамперед в Умовах, які були надані позивачем, міститься твердження: «ОСОБА_1: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009…», яке дає підстави вважати, що надані Умови ще не діяли на момент підписання заяви, а саме 13.10.2008. Також у відзиві вказується, що позивачем не надано доказів щодо надання кредитних коштів, а саме Банком надано розрахунки, які не містять номеру карткового рахунку, при цьому один розрахунок здійснено станом на 01.04.2015 рік, а інший за період з 01.08.2015 по 15.01.2018, проте відомості за чотири місяці (квітень, травень, червень, липень) у розрахунках не міститься, а сама заява містить виправлення у даті отриманні з 12 числа на 13.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що 10.09.2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та був ознайомлений з Умовами, затверджених наказом банку від 06.03.2010 року. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Також згідно виписки по рахунку відповідач погасив заборгованість 19.12.2013 року і не користувався кредитною карткою, однак 16.03.2017 року ОСОБА_2 здійснив зняття кредитних коштів у розмірі 1500 грн., отримавши пере випущену кредитну картку № 5168755531827588. Позивач підтверджує ту обставину, що з 01.01.2014 року по 28.02.2017 року відповідач не мав заборгованості перед банком до 16.03.2017 року. Водночас, у відповіді на відзив пояснюється, що розмір заборгованості за тілом кредиту в двох частинах розрахунків має розбіжності тому, що в першій частині зазначено тіло кредиту станом на 01.04.2015 року, а в другій частині зазначене тіло кредиту станом на 15.01.2018 року оскільки після 01.04.2015 року відповідач продовжив користуватися карткою і погашати заборгованість розмір тіла кредиту. Картка за № 4149437321413005 була видана зі строком дії до 11.2009 року, а у подальшому неодноразово перевипускалася за № 4149437711288777, 4149437744109990, 5168755531827588 зі строком дії до останнього дня 12.2020 року. Тобто позивачем наголошується, що пере випуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок.

05.02.2019 року від представника відповідача надійшли пояснення, аналогічні за змістом з відзивом на позов.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, в позові просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримується у повному обсязі.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні відзиву, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до заяви № б/н від 13 жовтня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою процентною ставкою 3% на місяць на залишок заборгованості.

З копії заяви ОСОБА_2 від 13.10.2008 року вбачається, що останній своїм підписом надав свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.04.2015 року загальний залишок заборгованості за кредитним договором від 13.10.2008 року становить 777,18 грн.

З розрахунку заборгованості станом на 15.01.2018 року становить у загальному розмірі 11320,86 грн., яка складається з наступного: 4915,47 – тіло кредиту; 1501,51 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 4126,70 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 527,18 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що загальна сума заборгованості у розмірі 777,18 грн. у наданому представником позивача розрахунку за договором № б/н від 13.10.2008 року станом на 01.04.2015 року суперечить наявним у цьому розрахунку показникам та твердженням представника позивача у відповіді на відзив про те, що з 01.01.2014 року по 28.02.2017 відповідач не мав заборгованості перед банком. Одночасно у розрахунках заборгованості відсутні дати операції за рахунками за період з квітня 2015 року по липень 2015 року.

Відповідно до Загальних положень Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку: «БАНК: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг». Надані Умови не підписані відповідачем.

Дана обставина дає підставу для сумніву у належності і допустимості доказів того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідач їх підписував, відповідно до чого позивач не може посилатися на них під час обґрунтування своїх вимог. У зв’язку із суперечливістю Умов та невідповідністю у розрахунках неможливо стверджувати що 11320,86 грн. є сумою заборгованості відповідача станом на 15.01.2018 року.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові 6-2320цс16 від 22.03.2017 року, згідно якої суд не має можливості встановити наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови, які не містять підпису відповідача, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв’язку із вищевказаним, посилання відповідача на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які надавались йому під час підписання заяви від 13.10.2008 року, не містять пункти умов, які позивач зазначає в своєму позову та які надані до матеріалів позову, не можна вважати необґрунтованими, і такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 13.10.2008 року.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за заявою б/н від 13 жовтня 2008 року в розмірі 11320,86 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 526-530, 611, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк