Рішення № 80777695, 25.03.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/303/2019

Справа № 331/8149/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( місцезнаходження : 01032, м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : 69065, м. Запоріжжя, вул.. Поштова, 32 А кв. 29) про стягнення заборгованості за кредитними договорами: № 500903290 від 28.01.2013 р., № 500319897 від 13.11.2012 р.,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2017 р. ТОВ « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 р. в сумі 40 995, 25 грн., з яких : 11 605, 76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 16 639, 49 грн. – заборгованість за процентами та комісією, 12 750, 00 грн. – пеня, штраф, неустойка ; стягнення заборгованості за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 р. в сумі 21 382, 84 грн. грн., з яких : 4 018, 61 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 4 495, 37 грн. – заборгованість за процентами та комісією, 12 868, 86 грн. – пеня, штраф, неустойка.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 були укладені: кредитний договір № 500903290 від 28.01.2013 року, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 11739,85грн.; кредитний договір № 500319897 від 13.11.2012 року, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 4257,00грн.

Виконання банком своїх зобов»язань за кредитними договорами підтверджується розпискою відповідача про отримання платіжної картки.

30.09.2014 року між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ДАТА ОСОБА_2» було укладено договір факторингу, згідно з яким право грошової вимоги за кредитними договорами № 500903290 від 28.01.2013 р., № 500319897 від 13.11.2012 р., було відступлено Факторові.

В свою чергу, 10 жовтня 2016 року між ТОВ «ДАТА ОСОБА_2» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ , за яким право вимоги за договором , укладеними з відповідачем було відступлено ТОВ ««ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

Згідно витягу з Додатку 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 року в розмірі 40995,25 грн., яка складається з наступного: 11605,76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 16639,49 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12750,00 грн. - пеня, штраф, неустойка.

Згідно витягу з Додатку 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року в розмірі 21382,84 грн., яка складається з наступного: 4018,61 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 4495,37 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12868,86 грн. - пеня, штраф, неустойка.

Представник позивача у судове засідання не з”явився, але надав суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заперечує та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених по тексту відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицької В.М. від 28 листопада 2017 року провадження у цій справі відкрито , справу призначено до судового розгляду (т. 1, а.с. 45).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 9 січня 2018 року (підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи : перебування судді Світлицької В.М. у відрядженні, Розпорядження керівника апарату суду № 1 від 05.01.2018 року) справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г. (т. 1, а.с. 99)

Ухвалою судді від 12 січня 2018 року ОСОБА_4 прийнято до свого провадження та призначено справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: № 500903290 від 28.01.2013 р., № 500319897 від 13.11.2012 р. у підготовче судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 22 лютого 2018 року – 11.15 годин. (т. 1, а.с. 100-101)

Ухвалою суду від 22 лютого 2018 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 19 березня 2018 року – 09.45 годин. (т. 1, а.с. 117-118)

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року відкладено розгляд справи до 18 квітня 2018 року 09 годин 15 хвилин. (т. 1, а.с. 129-130)

Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року вирішено провести заочний розгляд зазначеної справи та ухвалити по справі заочне рішення. (т. 1, а.с. 142)

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2018 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. № 32 «а»АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул.. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625015) заборгованість за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 р., в розмірі 40995 (сорок тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять) гривень 25 копійок, яка складається з наступного: 11605,76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 16639,49 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12750,00 грн. - пеня, штраф, неустойка; за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року в розмірі 21382 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дві) гривні 84 копійок, яка складається з наступного: 4018,61 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 4495,37 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12868,86 грн. - пеня, штраф, неустойка, а також судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, а всього - 63978 (шістдесят три тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 09 копійок. (т. 1, а.с. 143-145)

30.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 18.04.2018 р. (т. 1, а.с. 162-163)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2018 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2018 року. (т. 1, а.с. 170)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2018 року скасовано. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд цієї справи у підготовче судове засідання.(т. 1, а.с. 208-209)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті. Крім того, визнано явку представника позивача в судове засідання обов»язковою та зобов»язано надати в судове засідання для огляду оригінали наступних документів: кредитного договору № 500319897 від 13.11.2012 р.; кредитного договору № 500903290 від 28.01.2013 р.; договору факторингу від 30.09.2014 року, укладеного між ПАВТ « ОСОБА_3 – Банк» та ТОВ « Дата майнінг груп»; договору факторингу від 10.10.2016 р. між ТОВ « Дата майнінг груп» та ТОВ «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» № 2016-1ДМГ/ЄАПБ. (т. 1, а.с. 243-244)

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про участь її представника у судовому засіданні по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 500903290 від 28 січня 2013 року, № 500319897 від 13 листопада 2012 року, в режимі відеоконференції, відмовлено. (т. 2, а.с. 41)

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги заяви представників позивача та відповідачів, кожного в окремості, наявні в матеріалах справи докази, письмові пояснення сторін, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 були укладені: кредитний договір № 500903290 від 28.01.2013 року, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 11739,85грн.; кредитний договір № 500319897 від 13.11.2012 року, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 4257,00грн. (т. 1, а.с. 5-8, 16-19)

Виконання банком своїх зобов»язань за кредитними договорами підтверджується розпискою відповідача про отримання платіжної картки.

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПАТ «АЛЬФА-БАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – щомісяця в позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

30.09.2014 року між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ДАТА ОСОБА_2» було укладено договір факторингу, згідно з яким право грошової вимоги за кредитними договорами № 500903290 від 28.01.2013 р., № 500319897 від 13.11.2012 р., було відступлено Факторові. (т. 1, а.с. 25-27)

В свою чергу, 10 жовтня 2016 року між ТОВ «ДАТА ОСОБА_2» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ , за яким право вимоги за договорами, укладеними з відповідачем, було відступлено ТОВ ««ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (т .1, а.с. 28-31)

Згідно витягу з Додатку 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 року станом на 10.10.2016р. в розмірі 40995,25 грн., яка складається з наступного: 11605,76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 16639,49 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12750,00 грн. - пеня, штраф, неустойка. (т. 1, а.с. 4)

Згідно витягу з Додатку 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року станом на 10.10.2016р. в розмірі 21382,84 грн., яка складається з наступного: 4018,61 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 4495,37 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 12868,86 грн. - пеня, штраф, неустойка. (т. 1, а.с. 4)

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, розміру встановлених процентів, комісій, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань у вигляді штрафів у вигляді фіксованої суми та процентної складової.

Надалі, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступно дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Матеріалами справи встановлено, що згідно умов кредитного договору № 500903290 від 28.01.2013 року, кредитного договору № 500319897 від 13.11.2012 року, ОСОБА_1 повинен погашати заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом щомісячно до 29 числа, що визначено Додатком № 1 до Кредитних договорів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.

З розрахунків, доданих до позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 року здійснив останній платіж 16 травня 2013 року; за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року здійснив останній платіж 02.10.2013 року. (т. 1, а.с. 13, 22)

Право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, а з урахуванням графіка платежів до договору № 500903290 від 28.01.2013 року з 30 травня 2013 року, після якого починає перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення кожного такого щомісячного платежу.

Відтак, на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 року у межах строку позовної давності заборгованість відповідача становить 22689,15 грн., яка складається з заборгованість за основною сумою боргу – 8641,01 грн.; заборгованість за процентами – 2510,38 грн.; заборгованість за комісією – 11537,76 грн..

Право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, а з урахуванням графіка платежів до договору № 500319897 від 13.11.2012 року з 30 жовтня 2013 року, після якого починає перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення кожного такого щомісячного платежу.

Відтак, на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року у межах строку позовної давності заборгованість відповідача становить 6624,21 грн., яка складається з заборгованість за основною сумою боргу – 2944,75; заборгованість за процентами – 782,91 грн.; заборгованість за комісією – 2896,56 грн..

Одночасно, суд приходить до висновку, що до вимоги позивача про стягнення пені за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 року та за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року задоволенню не підлягає у зв’язку з пропуском спеціальної позовної давності у 1 (один) рік, оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зверлося до суду з позовом 27 листопада 2017 року, а сума пені складена станом на 19.10.2016 року, тобто поза межами строку спеціальної позовної давності.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, взявши до уваги встановлені у судовому засіданні обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 500903290 від 28 січня 2013 року, № 500319897 від 13 листопада 2012 року.

Посилання представника відповідача на переривання строку позовної давності на підставі ст..ст. 512-514, 516 ЦК України є неспроможними та не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги), згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року).

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1600,00 грн. (а.с. 2), а тому на користь позивача з відповідача підлягають пропорційному стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 751,63 грн..

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( місцезнаходження : 01032, м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 30) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. № 32 «а»АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул.. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625015) заборгованість за кредитним договором № 500903290 від 28.01.2013 р., в розмірі 22689 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 15 копійок, яка складається з заборгованість за основною сумою боргу – 8641,01; заборгованість за процентами – 2510,38 грн.; заборгованість за комісією – 11537,76 грн.; за кредитним договором № 500319897 від 13.11.2012 року в розмірі 6624 (шість тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 21 копійок, яка складається з заборгованість за основною сумою боргу – 2944,75 грн.; заборгованість за процентами – 782,91 грн.; заборгованість за комісією – 2896,56 грн., а також судовий збір в розмірі 751 (сімсот п’ятдесят одна) гривня 63 копійок, а всього - 30064 (тридцять тисяч шістдесят чотири) гривні 99 копійок.

В решті позову відмовити.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2019 року.

Особам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

25.03.2019