Рішення № 80776865, 19.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/493/2019

Справа № 243/12988/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Ільяшевич О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Хміль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов’янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1до ТОВ «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову зазначено, що позивач 10 червня 2017 року був звільнений з ТОВ «Скат-Центр», де працював охоронцем.

На день звільнення відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 16196,22 грн.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2018 року з відповідача на його користь присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі у зазначеній сумі, яка була виплачена йому 18 грудня 2018 року.

Вважає, що оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати йому заборгованість по заробітній платі в день звільнення 10 червня 2017 року, станом на 18 грудня 2018 року з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 112885,62 грн. згідно наданого розрахунку.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 112885,62 грн.

Позивач ОСОБА_1,будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Скат-Центр» ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності № 4 від 28 листопада 2018 року, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, у поданому до суду відзиві на позовну заяву, розгляд справи просила провести у її відсутності, та зазначила, що позовні вимоги відповідачем не визнаються у повному обсязі. Так, відповідачем визнаються ті обставини, що ОСОБА_1працював у ТОВ «Скат-Центр» і був звільнений 10 червня 2017 року, на дату звільнення відповідач мав заборгованість перед ОСОБА_1з виплати заробітної плати, але в меншому розмірі ніж вказано позивачем, та яка остаточно була погашена 11 квітня 2018 року, що стверджується відомостями відповідача на перерахування заробітної плати в АТ «Ощадбанк».

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача також зазначає, що оскільки позивач ОСОБА_1 в день звільнення не працював, то всі суми які належали йому до виплати як звільненому працівникові, повинні були бути сплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про проведення розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України. Відсутність позивача на роботі в день звільнення, та продовження його перебування на тимчасово непідконтрольній Українській владі території, унеможливила проведення з ним розрахунку, а відсутність в матеріалах справи доказів про факт пред’явлення позивачем вимоги про розрахунок до відповідача свідчить про безпідставність притягнення відповідача до відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України, у виді стягнення з нього середнього заробітку.

Крім того, зазначив, що не погоджується також із наданим позивачем розрахунком середнього заробітку, у зв’язку із тим, що під час його проведення була використана невірна середньоденна заробітна плата, на підтвердження чого відповідач додав довідку про доходи ОСОБА_1, а також зазначив, що при проведенні розрахунку правильним є використання саме робочих годин за графіком позивача, а не робочих днів, як зазначає позивач. Стверджує, що правильним визначенням середньогодинної заробітної плати є – 33,24 грн.

Додатково зазначає, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав поза межами встановленого 233 КЗпП України тримісячного строку.

У зв’язку із наведеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступні обставини та відповідні ним докази.

ОСОБА_1 з 04 листопада 2013 року працював на посаді охоронника 6 управління у ТОВ «Скат-Центр», та був звільнений 10 червня 2017 року на підставі п. 1ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що зокрема підтверджується копією його трудової книжки, серії: БТ-І № 8470771 від 04 лютого 1983 року (а.с. 7-8, 8 з.б.).

Заочним рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2018 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Скат-Центр» про стягнення заборгованості із заробітної плати були задоволені частково та з ТОВ «Скат-Центр» на користь позивача присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі в сумі – 16196,22 грн. (а.с. 10-12).

Згідно із повідомленням Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби від 20 грудня 2018 року, у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ перебувало зведене виконавче провадження № 57201922, до складу якого входить 7 виконавчих проваджень, про стягнення з ТОВ «Скат-Центр» на користь фізичних осіб заборгованості, у тому числі виконавче провадження № 57805002 з примусового виконання виконавчого листа Слов’янського міськрайонного суду Донецької області № 243/7614/18 від 12 листопада 2018 року про стягнення з ТОВ «Скат-Центр» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі - 16196,22 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 2544 від 18 грудня 2018 року, кошти в розмірі 16196,22 грн. перераховано на користь стягувача, та постановою державного виконавця від 20 грудня 2018 року виконавче провадження закрито у зв’язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі (а.с. 18).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, наданими органами Пенсійного Фонду України, страхувальником ОСОБА_1за період січень 2017 р. - червень 2017 р. включно, було ТОВ «Скат-Центр» (код ЄДРПОУ 37716181), страхові внески за цей період сплачені, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у січні 2017 року склала - 5037,86 грн., у лютому 2017 р. - 4480,86 грн., у березні 2017 р. – 4934,38 грн., у квітні 2017 р. – 5134,63 грн., у травні 2017 р. - 0,00 грн. (страхові внески у травні 2017 р. не сплачені), у червні 2017 р. – 1926,84 грн. (а.с. 9).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 37716181 (ТОВ «Скат-Центр»), станом на 24 грудня 2018 року, місцезнаходженням юридичної особи є: м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення відсутні (а.с. 19-20).

Відповідно до розрахункового листка ТОВ «Скат-Центр» за березень 2017 року, ОСОБА_1нараховано за 15 відпрацьованих днів (154 години) – оплата за годинним тарифом в сумі - 2978,36 грн., доплату за роботу у святковий день 08 березня (14 годин) - 270,76 грн., доплату за вечірні години (28 годин) - 108,30 грн., доплату за нічні години (56 годин) - 379,06 грн., а також оплата відпустки (1-25 квітня) – 4201,68 грн., індексація заробітної плати – 1197,90 грн., додаткова щорічна відпустка (26-29 квітня) – 700,28 грн. Всього нараховано – 9836,34 грн. (а.с. 13).

Згідно із розрахунковим листком ТОВ «Скат-Центр» за квітень 2017 року, ОСОБА_1нараховано за 1 відпрацьований день (7 годин) – 135,38 грн., доплату за нічні години (7 годин) – 47,38 грн., індексація заробітної плати – 49,91 грн. Всього нараховано – 232,67 грн. (а.с. 14).

Згідно із довідкою ТОВ «Скат-Центр» про доходи позивача ОСОБА_1, він працював у квітні 2017 року (кількість робочих годин, згідно із графіком роботи – 168, фактично відпрацьованих – 7), нарахована заробітна плата за квітень 2017 року становить – 232,67 грн., в травні 2017 року - 0,00 грн. (кількість робочих годин, згідно із графіком роботи – 161). Середньогодинна заробітна плата складає - 33 грн. 24 коп., середньомісячна заробітна плата складає 5484,60 грн.

Згідно із відомостями на перерахування заробітної плати на розрахунковий рахунок АБ «Кліринговий дім» (контрагент: банк «Ощадбанк») № 269 від 25 січня 2017 року згідно із платіжними відомостями № 99 від 25 січня 2017 року, зазначено, що 25 січня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1(№ 26253501847664) було зараховано заробітну плату в розмірі – 1363,04 грн.

Згідно із відомостями на перерахування заробітної плати на розрахунковий рахунок АБ «Кліринговий дім» (контрагент: банк «Ощадбанк») № 3070 від 13 квітня 2017 року згідно із платіжними відомостями № 748 від 13 квітня 2017 року, зазначено, що 13 квітня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1(№ 26253501847664) було зараховано заробітну плату в розмірі – 1346,22 грн.

Згідно із відомостями на перерахування заробітної плати на розрахунковий рахунок АБ «Кліринговий дім» (контрагент: банк «Ощадбанк») від 11 квітня 2018 року № № 1984,1985,1986,1987,1988,1980,1981,1982,1983, зазначено, що 11 квітня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1(№ 262530156952) було зараховано заробітну плату в розмірі – 1346,22 грн.; 3607,10 грн.; 7918,25 грн.; 187,30 грн.; 1551,11 грн.

Згідно із довідкою ТОВ «Скат-Центр» від 13 лютого 2019 року про дохід позивача ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по червень 2017 року, сукупний дохід позивача за: січень 2017 року склав – 5037,86 грн., за лютий 2017 року – 4480,86 грн., за березень 2017 року – 9836,34 грн., за квітень 2017 року –232,67 грн. за травень 2017 року – 0,00 грн., за червень 2017 року – 1926,84 грн., а всього в розмірі – 21514,57 грн.

Витягом з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «Скат-Центр» за червень 2017 року в управлінні № 6 «Стирол» м. Горлівка підтверджується, що ОСОБА_1 у червні 2017 року не має жодного виходу на роботу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Судом не приймаються доводи представника відповідача щодо того, що розрахунок з виплати заборгованості по заробітній платі з позивачем був остаточно проведений 11 квітня 2018 року, оскільки з наданих відповідачем відомостей про перерахування заробітної плати вбачається, що на картковий рахунок позивача було перераховано певні грошові суми (заробітну плату), однак не вбачається за який період була нарахована ця заробітна плата. В той же час, заочне рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача набрало законної сили, відомостей про звернення до суду із заявою про його скасування відповідачем не надано. Таким чином, доводи відповідача щодо проведення розрахунку з позивачем 11 квітня 2018 року (до ухвалення судового рішення) не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки відповідач із заявою про перегляд заочного рішення не звертався, заочне рішення є чинним, доказів про його скасування та поворот його виконання (або звернення до суду із позовом про повернення безпідставно стягнутих коштів) відповідачем не надано. При цьому, у відповіді Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби від 20 грудня 2018 року зазначено, що згідно із платіжним дорученням № 2544 від 18 грудня 2018 року, кошти в розмірі 16196,22 грн. перераховано на користь стягувача, та постановою державного виконавця від 20 грудня 2018 року виконавче провадження закрито у зв’язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі (а.с. 18).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не провів з позивачем розрахунок в день звільнення, заробітну плату, належну позивачу, не виплатив. Остаточний розрахунок з позивачем був проведений лише 18 грудня 2018 року під час виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі.

На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання, це компенсаційна виплата порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, та є видом матеріальної відповідальності роботодавця. Підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

За специфікою трудових правовідносин, обов’язок щодо доказування у спорах про стягнення сум, які повинні бути сплачені працівникові при звільненні зокрема покладається саме на роботодавця.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що для виплати працівнику всіх сум при звільненні, працівник повинен був або бути на роботі у день звільнення або після звільнення пред’явити вимогу про розрахунок, оскільки перерахування заробітної плати здійснювалось на картковий рахунок позивача, для чого у позивача не було необхідності особисто бути присутнім у день звільнення на роботі або пред’являти вимогу про проведення з ним розрахунку. Таким чином, зазначені обставини (відсутність позивача на роботі у день звільнення) не позбавляли можливості відповідача здійснити перерахунок заробітної плати.

Суду не представлено належних та достовірних доказів того, що затримка розрахунку при звільненні позивача відбулася внаслідок істотних обставин, які б виключали винність відповідача.

Отже, суд вважає, що оскільки відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі на день її звільнення, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, остаточно заборгованість була сплачена 18 грудня 2018 року в ході виконання судового рішення, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 10 червня 2017 року по 18 грудня 2018 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 розділу.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100( далі Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Тобто, - в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно із індивідуальними відомостями наданими Пенсійним фондом України, заробітна плата позивача (без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів) склала:

за лютий 2017 року – 4480,86 грн.,

за березень 2017 року – 4934,38 грн.,

за квітень 2017 року – 5134,63 грн.,

за травень 2017 року – 0,00 грн. (а.с. 9).

Як видно із розрахункових листків ТОВ «Скат-Центр» за березень 2017 року, ОСОБА_1нараховано за 15 відпрацьованих днів (154 години) заробітну плату:

оплата за годинним тарифом в сумі - 2978,36 грн.,

доплату за роботу у святковий день 08 березня (14 годин) - 270,76 грн.,

доплату за вечірні години (28 годин) - 108,30 грн.,

доплату за нічні години (56 годин) - 379,06 грн., а також

оплата відпустки (1-25 квітня) – 4201,68 грн.,

індексація заробітної плати – 1197,90 грн.,

додаткова щорічна відпустка (26-29 квітня) – 700,28 грн.

Всього нараховано – 9836,34 грн.

Таким чином, до загальної суми заробітної плати за березень 2017 року увійшла сума оплати відпусток в квітні 2017 року (1-25 квітня) – 4201,68 грн., та (26-29 квітня) – 700,28 грн.

Згідно із розрахунковим листком ТОВ «Скат-Центр» за квітень 2017 року, ОСОБА_1відпрацьований 1 день (7 годин) який за годинним тарифом оплачений в сумі - 135,38 грн., а також нараховані доплата за нічні години (7 годин) – 47,38 грн.,та індексація заробітної плати – 49,91 грн. Всього нараховано – 232,67 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивач в травні 2017 року не працював, а в квітні 2017 року відпрацював всього 1 день (7 годин), суд приходить до висновку, що розмір середньої заробітної плати в даному випадку слід обчислювати виходячи з виплат за попередні два повних відпрацьованих місяці, тобто за лютий та березень 2017 року, як то перебачено Порядком.

При цьому беручі дані про заробітну плату позивача нараховану за березень 2017 року, судом не враховуються виплати за час щорічної та додаткової відпусток за квітень 2017 року, загальний розмір яких становить – 4901,96 грн., а береться лише заробітна плата нарахована за фактично відпрацьований час в березні 2017 року, що становить – 4934,38 грн., що відповідає сумі заробітної плати позивача зазначеної в довідці ПФУ Форма ОК-5 (без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів).

За змістом положень норм чинного трудового законодавства обов'язок ведення кадрової та бухгалтерської документації покладено саме на роботодавця і саме він у розумінні ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України може надати такі документи як докази.

З огляду на норми чинного законодавства та специфіку трудових правовідносин, обов’язок щодо доказування у спорах про стягнення сум, які повинні бути сплачені працівникові при звільненні зокрема покладається саме на роботодавця.

Відповідачем суду не представлено даних про фактично відпрацьований час позивача в лютому 2017 року, у зв’язку із чим, беручі відомості для розрахунку за вказаний місяць, суд враховує індивідуальні відомості про застраховану особу надані Пенсійним фондом України, згідно із якими заробітна плата позивача (без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів) за лютий 2017 року склала - 4480,86 грн.

Так, з урахуванням сум заробітної плати нарахованих позивачу за попередні місяці роботи, а також за березень 2017 року, в сумі – 4934,38 грн. (без врахування виплат за відпустки), в якому, за даними наданими відповідачем, позивач фактично відпрацював повну кількість робочих днів встановлених йому згідно із графіком роботи, суд приходить до висновку, що в лютому 2017 року позивач також відпрацював повну кількість робочих днів встановлених згідно із графіком його роботи, оскільки за відомостями персоніфікованого обліку позивача, наданими УПФУ, заробітна плата позивача (без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів) склала – 4480,86 грн., що є майже тотожною з нарахованою йому в березні 2017 року.

Доказів на спростування такого висновку суду, зокрема даних про перебування позивача в лютому 2017 року у відпустці, відповідачем суду не представлено.

За змістом пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, судом здійснено наступний розрахунок сум середнього заробітку.

Середньоденна заробітна плата позивачки складає: 4707 грн. 62 коп.(середня заробітна плата((4934,38 грн.(заробітна плата за березень) + 4480,86 грн.(заробітна плата за лютий)):2) : 15 робочих днів(середня кількість робочих днів у місяць)((15 робочих днів у березні +15 робочих днів у лютому):2) = 313,84 грн./день.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача, а саме за період з 11 червня 2017 року по 18 грудня 2018 року складає:

274 (кількість робочих днів прострочення розрахунку при звільненні)(15 днів(середня кількість відпрацьованих днів у місяць)*18 місяців та 4 дні(час затримки розрахунку) х 313,84 грн./день.= 85992 грн. 16 коп.

На підставі ч. 2ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Зі змісту позовної заяви та заочного рішення суду від 28 вересня 2018 року видно, що позивач ОСОБА_1при зверненні до суду заявляв про розмір заборгованості по заробітній платі на суму – 21514,57 грн., разом з тим, його вимоги судом були задоволені частково, та з відповідача ТОВ «Скат-Центр» було присуджено до стягнення на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 16196,22 грн. (судом встановлено часткове погашення відповідачем заборгованості, здійснене за період з січня 2017 р. по квітень 2017 р. на загальну суму –5318,35 грн.)

Суд, вирішуючи питання про визначення розміру належного позивачеві відшкодування за час затримки розрахунку, як орган, який ухвалює рішення по суті спору, зазначає, що конкретного порядку за яким проводиться зменшення розміру такого відшкодування, чинним законодавством не передбачено, отже в даному випадку законодавець передбачає дискреційні повноваження органу, який вирішує спірні правовідносини.

Відповідно до ст.. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про визначення остаточного розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд враховує строк очікування позивача виплати належних йому сум заборгованості по заробітній платі, який становить 1 рік 6 місяців 4 дні, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також пропорційність задоволення позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати, який склав 75 % від заявленої позивачем суми, та приходить до переконання, що розмір середнього заробітку який підлягає сплаті позивачеві слід визначити в сумі 65000 грн. 00 коп.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, суд виходить з того, що частинами першою та другою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону). Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16 та від 6 грудня 2017 року у справі №6-331цс17.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей1,2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116,117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати. Аналогічну правову позицію викладено у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що для захисту порушеного права щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні положеннями ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Остання виплата заборгованості по заробітній платі позивачу була здійснена 18 грудня 2018 року. Позивач (згідно із поштовим штемпелем на конверті та номером поштового відправлення), звернувся до суду з даним позовом 24 грудня 2018 року.

Враховуючи наведене тримісячний строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.

Згідно із роз’ясненнями наведеними у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши представлені сторонами докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена вище сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі – 65 000 грн. 00 коп., з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі, у зв’язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1до ТОВ «Скат-Центр» суд задовольняє частково.

Розв’язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз’ясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Згідно із п.28 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи, що при відкритті провадження у справі питання відстрочення позивачу сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом вирішено не було, то воно розв’язується судом з ухваленням рішення у справі.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв’язку із чим, з урахуванням позовних вимог, за якими ціна даного позову складає – 112885,62 грн., розмір судового збору за звернення до суду із даним позовом становить – 1128,86 грн. (як 1 відсоток ціни позову).

Враховуючи, наведене, а також те, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 654,74 грн., а з позивачки на користь держави судовий збір в розмірі 474,12 грн.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивачки становить 58 %, отже 654,74 грн. становить 58 % від суми 1128,86 грн., а 474,12 грн. – 42%.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4,76-81,258,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Лужевського Руслана, буд. № 14, ідентифікаційний код юридичної особи 37716181) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 червня 2017 року по 18 грудня 2018 року в сумі 65 000 (шістдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп., з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 12 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Лужевського Руслана, буд. № 14, ідентифікаційний код юридичної особи 37716181) в дохід держави - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 654 (шістсот п’ятдесят чотири) грн. 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 25 березня 2019 року.

Головуючий – суддя: О.В. Ільяшевич