Вирок № 80775657, 28.03.2019, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/4857/19

пр. № 1-кп/759/702/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді Скоріна А.В.;

при секретарі - Будковій В.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018100080009933 за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, громадянки України, освіта вища, заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працююча, зареєстрована в АДРЕСА_2, проживаюча в АДРЕСА_1, раніше не судима,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора Велькова А.В.,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_1,

представника потерпілого: ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи в період часу 29.03.2016 до 21.10.2016 року на обліку в Святошинському районному центрі зайнятості, як безробітна та отримуючи передбачену законодавством допомогу по безробіттю, шляхом обману заволоділа коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на загальну суму 16003.35 грн., умисно приховавши факт надання оплачуваних послуг та отримання винагороди в указаний період.

Так, ОСОБА_1, 29.03.2016 звернулась до Святошинського районного центру зайнятості м. Києва, розташованого по вул. Якуба Коласа, 19-А в м. Києві (на даний час - Святошинська районна філія Київського міського - центру зайнятості, розташована за адресою: АДРЕСА_3), з приводу реєстрації її, як безробітної, та надання допомоги у пошуку підходящої роботи. При поданні письмової заяви про надання статусу безробітної, ОСОБА_5 підтвердила, що не має будь-якого заробітку чи інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, у т.ч. не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Одночасно з цим, ОСОБА_1 під підпис ознайомлено з правами та обов'язками безробітної відповідно до ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, зокрема з тим, що безробітна зобов'язана відвідувати центр зайнятості, де він зареєстрований, не рідше одного разу на 30 днів, та зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомляти до центру зайнятості про обставини, що тягнуть за собою припинення реєстрації, у т.ч. виконання оплачуваної роботи чи надання послуг.

Відповідно до наказу Святошинського районного центру зайнятості м. Києва від 29.03.2016 № НТ 160329 ОСОБА_1 надано статус безробітної та згідно наказу від 05.04.2016 № НТ 160405 призначено допомогу по безробіттю відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000, з виплатою з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття вказаних коштів, шляхом їх перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1

У подальшому, відповідно до графіка відвідувань ОСОБА_1 29.03.2016, 05.04.2016, 27.04.2016, 24.05.2016 відвідувала центр зайнятості, де з нею проводились відповідні бесіди з приводу працевлаштуванню, надавались пропозиції з приводу вакансій, однак протягом даного часу підходящої роботи підшукано не було.

15.06.2016 ОСОБА_1 з ПП «ЧЕСЬКИЙ ДВІР» (код за ЄДРПО 39111540, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.31 укладено Договір про надання послуг № 74, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язувалась надавати інформаційні та консультативні послуги на території ТОВ «Епіцентр К», отримуючи грошову винагороду, строком на 1 рік.

Усвідомлюючи свій обов'язок повідомити протягом трьох робочих днів до центру зайнятості про обставини, що тягнуть за собою припинення реєстрації, у т.ч. виконання оплачуваної роботи чи надання послуг, ОСОБА_1 з метою привласнення коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, отримуваних в якості допомоги по безробіттю, відвідуючи Святошинський районний центр зайнятості м. Києва, розташований по вул. Якуба Коласа, 19-А в м. Києві, 23.06.2016, 14.07.2016, 12.08.2016 та 07.09.2016, умисно приховувала факт надання оплачуваних послуг та отримання у зв'язку з цим доходу в указаний період, продовжуючи користуватися послугами служби зайнятості.

Відповідно до наказу Святошинського районного центру зайнятості м. Києва від 21.10.2016 № НТ 161021 припинено реєстрацію ОСОБА_1, як безробітної, та виплати їй допомоги по безробіттю.

Заволодівши таким чином шляхом обману грошима, ОСОБА_1 завдала Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття майнову шкоду у сумі 16003,35 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, визнала у повному обсязі, щиро покаялась і дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.

Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а саме дату, час, місце, спосіб вчинення злочину, не оспорює, щиро кається у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд знаходить винуватість обвинуваченої доведеною повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.190 ч.1 КК України правильно, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вирішуючи питання про вид покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття в скоєному злочині, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, і вважає за необхідне обрати їй міру покарання у виді штрафу.

Саме таке покарання на думку суду, виходячи з принципу доцільності - необхідне для її виправлення та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнивши її від відбування покарання, оскільки вона на день набрання чинності цим Законом мала неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з наслідками застосування амністії ознайомлена.

Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «В»ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

07.09.2017 набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIIІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.13 Закону).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п.«В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, визнаних винними за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинила до дня набрання чинності (07.09.2017) Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання. Обвинуваченій ОСОБА_1 роз`яснені судом правові наслідки застосування амністії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 86 КК України, ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п. «В» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст.368, 370, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі п. «В» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: А.В.Скорін