Ухвала суду № 80774732, 21.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/9/19 Справа № 705/4040/16-к Категорія: ч.3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з участю прокурораОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

захисника ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги прокурора Коропа С.В., потерпілої ОСОБА_14, потерпілої ОСОБА_15 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий: останній раз - 17.03.2010 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 140 ч. 2, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 15.05.2014 року по відбуттю строку покарання, -

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_13 від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_13 періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання.

Цивільний позов ОСОБА_16 задоволено повністю.

Вирішено стягнути із ОСОБА_13 на користь ОСОБА_16 25941, 80 грн. матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_14 задоволено повністю.

Вирішено стягнути із ОСОБА_13 на користь ОСОБА_14 525 000 грн., з яких 25 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_15 задоволено повністю.

Вирішено стягнути із ОСОБА_13 на користь ОСОБА_15 44225,99 грн. матеріальної шкоди.

Вирішено стягнути з ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 3389,60 гривень.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 до набрання вироком суду законної сили змінено із тримання під вартою на особисте зобов’язання, звільнено його з під варти в залі суду.

Вирішено долю речових доказів у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_13 визнаний винним та засуджений за те, що 12 лютого 2016 року, близько 14 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник до квартири № 73, що по вул. І. Гонти, 43а, м. Умань, звідки, повторно, таємно викрав нетбук марки ,,Lenovo E 10-30”, s/n UB02978116, вартістю 3000 гривень, планшет ,,APLLE”, першої серії, вартістю 2000 гривен, мобільний телефон ,,HTC desire 300”, вартістю 2000 гривень, цифровий фотоапарат ,,Самсунг”, разом із чохлом, загальною вартістю 1000 гривень, гроші в сумі 460 доларів США, які в перерахунку на гривні становлять 11996,8 гривень, гроші в сумі 500 гривень, срібний кулон, вартістю 200 гривень, срібний кулон, вартістю 100 гривень, срібний кулон, вартістю 130 гривень, срібний кулон, вартістю 75 гривень, срібний кулон, вартістю 50 гривень, срібний кулон, вартістю 30 гривень, срібний ланцюжок, вартістю 100 гривень, срібний ланцюжок, вартістю 120 гривень, срібний кований ланцюжок, вартістю 200 гривень, срібний кований браслет, вартістю 120 гривень, каучуковий браслет, вартістю 130 гривень, срібну каблучку, вартістю 120 гривень, срібну каблучку, вартістю 70 гривень, срібну каблучку, вартістю 110 гривень, срібну каблучку, вартістю 80 гривень, срібна каблучка, із каменем, вартістю 150 гривень, пару срібних сережок, вартістю 120 гривень, пару срібних сережок, вартістю 120 гривень, пару срібних сережок, вартістю 120 гривень, золотий кулон, вартістю 800 гривень, золотий ланцюжок, вартістю 2500 гривень, що належить ОСОБА_16, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 25941, 80 гривня.

Він же, 15 березня 2016 року, близько 16 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник до квартири № 13, що по вул. Ворошилова, 16, м. Умань, звідки, повторно, таємно викрав жіночу шубу, вартістю 3000 гривень, срібний ланцюжок з підвіскою, вартістю 100 гривень, ноутбук ,,HP Pavilion G 6”, вартістю 6000 гривень, настільний електронний годинник, вартістю 100 гривень, сумку для ноутбука, вартістю 350 гривень, дві дорожніх сумки, загальною вартістю 600 гривень, жіноче пальто, вартістю 700 гривень, куртку жіночу із шкірозамінника, вартістю 400 гривень, спортивну жіночу куртку, вартістю 250 гривень, жіночі черевики із шкірозамінника, вартістю 400 гривень, жіночі черевики, вартістю 300 гривень, фен марки ,,Ровента”, вартістю 175 гривень, ваги електронні, вартістю 100 гривень, жіночі замшеві туфлі, вартістю 700 гривень, жіночі кросівки, вартістю 300 гривень, балетки, вартістю 200 гривень, глянцевий клатч, вартістю 200 гривень, модем ,,Інтертелеком”, вартістю 100 гривень, парасольку, вартістю 100 гривень, що належить гр. ОСОБА_17, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 14075 гривень, та спортивну чоловічу куртку, вартістю 200 гривень, чоловічу олімпійку, вартістю 175 гривень, рюкзак, вартістю 50 гривень, гаманець із шкірозамінника, вартістю 50 гривень, в якому знаходились особисті документи, видані на ім’я ОСОБА_18, що належать ОСОБА_18, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 475 гривень.

Він же, 16 березня 2016 року, близько 16 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник до квартири № 44, що по вул. Незалежності, 57, м. Умань, звідки, повторно, таємно викрав гроші в сумі 10 тисяч гривень, золоту каблучку, 585 проби, вагою 8 г, вартістю 8519, 36 гривень, золоту каблучку, 585 проби, вагою 6,5 г, вартістю 6921, 98 гривня, золоту каблучку, 585 проби, вагою 4,5 г, вартістю 4792, 14 гривні, золоту підвіску, 585 проби, вагою 4 г, вартістю 4259, 68 гривень, золоту підвіску, 585 проби, вагою 3 г, вартістю 3194, 76 гривні, які знаходились у верхній частині меблево стінки, у центральній кімнаті, що належить ОСОБА_14, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 37687, 92 гривень.

Він же, 30 березня 2016 року, близько 14 год. ОСОБА_13, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник до квартири № 14, що по вул. Дерев’янка, 40, м. Умань, звідки, повторно, таємно викрав гроші в сумі 2000 гривень, та 100 доларів США, що в еквіваленті на гривні згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.03.2016 року становило 2643, 92 гривні, які знаходились в рожевому гаманці в шухляді комп’ютерного столу, планшет марки ,,Samsung Galaxy Tab 3”, вартістю 4500 гривень, який знаходився на столі в кімнаті, цифровий фотоапарат ,,Samsung ES 70”, вартістю 2800 гривень, флеш-карту, об’ємом 32 Гб, вартістю 100 гривень, флеш-карту, об’ємом 8 Гб, вартістю 50 гривень, флеш-карту, об’ємом 2 Гб, вартістю 20 гривень, золоту обручку, вагою 2 грами, 585 проби, вартістю 2084,3 гривні, золоту обручку, вагою 2 грами, 585 проби, вартістю 2084,3 гривні, золотий браслет, вагою 7 г, 585 проби, вартістю 7295,05 гривень, золоту каблучку, вагою 3 г, 585 проби, вартістю 3126,45 гривень, золоту каблучку, вагою 2 грами, 585 проби, вартістю 2084,3 гривні, золоту каблучку, вагою 3 г, 585 проби, вартістю 3126,45 гривень, золоту каблучку, вагою 2,5 грам, 585 проби, вартістю 2605,37 гривень, золоту каблучку, вагою 3 г, 585 проби, вартістю 3126,45 гривень, розірваний золотий ланцюжок, вагою 8 г, вартістю 4168,6 гривень, розірваний золотий ланцюжок, вагою 8 г, загальною 4168,6 гривень, золотий хрестик, вагою 1 г, 585 проби, вартістю 1042,15 гривні, які знаходились в дерев’яній скриньці на другій полиці шафи-купе в кімнаті, що належать ОСОБА_15, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 47025,99 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Короп С.В., та потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_15 подали апеляційні скарги.

Прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_13 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_13 хоча і визнав свою вину у вчинених злочинах, проте, шкоду, заподіяну своїми злочинними діями, потерпілим не відшкодував. Обвинувачений вчинив злочини, які відносяться до категорії тяжких. Крім того, при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_13 неодноразово судимий за корисливі злочини, судимості в останнього не зняті та не погашені, і вчинення ним нових корисливих злочинів свідчить про те, що на шлях виправлення він не став.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом безпідставно було визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину пом’якшуючою обставиною, оскільки ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні свою вину визнавав частково, і лише в суді визнав свою вину у вчинених злочинах. Крім того, шкода потерпілим відшкодована внаслідок повернення частини викраденого майна потерпілих працівниками поліції, а не самими діями обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_14 просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд безпідставно врахував як пом’якшуючу обставину – часткове відшкодування завданих злочином збитків, оскільки викрадене майно було вилучене у обвинуваченого та третіх осіб в ході проведення ОРД. Зазначена обставина вказує на відношення обвинуваченого до вчиненого злочину та ставить під сумнів його щире каяття. До того ж, зазначила, що не підтримувала позицію прокурора в суді першої інстанції, щодо застосування відносно обвинуваченого ст.75 КК України і вважає, що ОСОБА_13 повинно бути призначене покарання виключно у вигляді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_15 просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок та визнати винним ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3 та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Апеляційна скарга мотивована тим, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, судимості не погашені та не зняті, і знову вчинив тяжкий злочин, що свідчить про небажання особи виправитися, а тому виправлення обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_12 подав заперечення на вказані апеляційні скарги, в якому просить залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляції без задоволення, оскільки апеляційні скарги є необґрунтованими та невмотивованими. Під час досудового слідства від потерпілих надійшли заяви про небажання бути присутніми на судових засіданнях і підтримання ними своїх позовів. Від ОСОБА_14 також була заява, в якій вона просила слухати справу у її відсутність та покладалась на думку прокурора щодо призначення покарання. В процесі розгляду кримінального провадження державний обвинувач, об’єктивно та неупереджено, знаючи про всі обставини справи повідомив суд про відповідне покарання ОСОБА_13 у вигляді 5 років позбавлення волі із іспитовим строком 3 роки. На даний час обвинувачений намагається влаштуватися на роботу та почати відшкодовувати завдану шкоду, а вимоги потерпілих з приводу реального позбавлення волі призведуть до того, що він не зможе відшкодувати ці збитки. Крім того, обвинувачений має поганий стан здоровя, і позбавлення волі тільки погіршить його стан.

ОСОБА_14 до початку апеляційного розгляду скерувала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, наполягала на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Апелянт ОСОБА_15 повідомлялась про час та місце судового засідання, однак, в судове засідання не з’явилася, причин неявки не повідомила.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з доповненнями, підтримав вимоги апеляційних скарг потерпілих, доводи обвинуваченого ОСОБА_13, який просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляції потерпілих та прокурора з доповненнями - без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані і постановлено вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року згідно ст.370 КПК України.

Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_13 в таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які досліджені судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та ніким з учасників процесу не оскаржується.

Дії ОСОБА_13 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до житла, - вірно з чим і погоджується колегія суддів та не ставить під сумнів щодо правильності даної кваліфікації.

Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз’яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше судимого, судимість в установленому законом порядку незнята та непогашена, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні матір – інваліда першої групи, за наявності пом’якшуючих покарання обставин – щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілим та відсутності обтяжуючих покарання обставин – обґрунтовано призначив ОСОБА_13 покарання в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п’ять років, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Разом з тим, суд, врахувавши критичне відношення обвинуваченого до вчинених ним злочинів, його намір стати на шлях виправлення та перевиховання, прийшов до висновку про можливість соціальної реабілітації ОСОБА_13 без реального відбуття покарання, звільнив останнього від відбуття основного покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.

Колегія суддів критично оцінює вимоги апеляційної скарги з доповненнями прокурора, оскільки в суді першої інстанції державний обвинувач підтримував позицію щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_13 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із іспитовим строком 3 роки. Натомість, вимоги апеляційної скарги з доповненнями прокурора зводяться до призначення більш суворого покарання обвинуваченому, оскільки призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. На думку колегії суддів така позиція прокурора є незрозумілою, оскільки рішення суду першої інстанції повністю узгоджується з позицією прокурора, заявленою в суді першої інстанції, та, крім того, суд при призначенні покарання врахував всі наведені прокурором обставини, а інших підстав для погіршення становища обвинуваченого під час апеляційного розгляду колегія суддів не вбачає та прокурором не наведено. Судом першої інстанції враховано, що обвинувачений раніше судимий та судимість не погашена, однак, це не є перешкодою для призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України. Не заслуговують на увагу твердження прокурора, що судом безпідставно було визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину пом’якшуючою обставиною, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, обвинувального акту, допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_13 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю та дав визнавальні покази. В тому ж обвинувальному акті обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченому зазначено, про можливість врахування судом визнання вини та часткове відшкодування завданого збитку. Таким чином твердження прокурора в апеляції з доповненнями про відсутність відшкодування шкоди обвинуваченим також є безпідставним та суперечить позиції, визначеної в обвинувальному акті, який затверджено прокурором Коропом С.В. - автором апеляції.

Стосовно доводів апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають до задоволення, оскільки в суді першої інстанції участі в судових засіданнях потерпілі не приймали, до судового засідання потерпілі звернулися із заявами (а.к.п.106,128,170) про розгляд справи без їх участі, висловили позицію про підтримання цивільного позову, а потерпіла ОСОБА_14 щодо міри покарання покладалась на думку державного обвинувача (а.к.п.128).

Враховуючи таку позицію потерпілих, рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам їх заяв.

Підстав для обрання обвинуваченому реального позбавлення волі, як того просять потерпілі, колегія суддів на даний час не вбачає, з наведених вище підстав.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_13 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Коропа С.В. та апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 – залишити без задоволення, а вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року – без змін.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_13 скасувати, звільнивши його з під варти в залі суду.

Ухвала апеляційного суду Черкаської області може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі трьох місяців.

Головуючий :

Судді :