Ухвала суду № 80773649, 28.03.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12701/18

Провадження № 1-кп/712/269/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Чечот А.А.

при секретарі – Деркач А.І.

за участю прокурора - Хоменко М.Д.

захисника – ОСОБА_1

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12018251010006431 відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою терміном на 60 днів та про продовження строків домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 терміном на 60 днів.

Захисник заперечував проти продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_2 та просив суд змінити запобіжний захід на більш м’який. Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечував.

Обвинувачені підтримали думку захисника.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально – процесуального законодавства та вимогами закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч.2 ст.177 КПК України).

Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особата особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Згідно з практикою ЄСПЛ до ризиків, на які можна посилатись при вирішенні питання про взяття особи під варту, належать: 1)ризик переховування і тоді в рішенні суду мають бути зазначені обставини, які дають підстави очікувати, що такий ризик може справдитись, наприклад дані, що ця особа раніше ухилялась від слідства та суду, 2)перешкоджання здійсненню правосуддя. Цей ризик може полягати у вчиненні підозрюваним особисто чи спільно з іншими особами незаконних дій, спрямованих на фальсифікацію чи знищення доказів; небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, 3) вчинення нових кримінальних правопорушень. Він може згадуватись тоді, коли попередня поведінка особи дає підстави очікувати, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

Відповідно до ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою, суд приймає до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, крім того існують ризики вчиняти інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_3 строк домашнього арешту, суд приймає до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, крім того існують ризики вчиняти інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження строку запобіжного заходу щодо обвинувачених покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні; вчиняти інше кримінальне правопорушення, тому суд вбачає необхідність у продовженні строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та продовження строку домашнього арешту відносно ОСОБА_3

Керуючись ч. 1 ст. 32 , ч. 2 ст. 34, 177, 181, 183, 184, 186 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 24.05.2019 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 діб до 24.05.2019 року в період часу з 22-00 год. по 06-00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий : А.А. Чечот