Ухвала суду № 80773315, 25.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/634/19

Провадження № 2/645/901/19

У Х В А Л А

іменем України

25 березня 2019 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду міста Харкова Шарко О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, , -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.11.2018 року №127 про оголошення догани головному фахівцю Харківського регіонального відділу за умовами праці та промислової безпеки ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1, стягнути моральну шкоду у розмірі 35670 грн, мотивуючи вимоги тим, що вважає зазначений наказ незаконним, оскільки він не вчиняв жодних проступків, не порушував трудової дисципліни. Також, оскільки позивач вважає, що незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, і порушення його прав та гарантій як працівника призвели до значних моральних страждань.

Ухвалою судді від 11 лютого 2019 року провадження по справі відкрито, справу призначено до розгляду по суті в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні.

Однак, після відкриття провадження встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документ, що підтверджує оплату судового збору.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте, у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Обов’язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов’язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до п. 58 Постанови Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У той час як позивачем заявлено вимоги про скасування наказу про оголошення догани та стягнути моральну шкоду, на які не поширюються пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подання позову до суду становить 768,40 грн.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (ч.3 ст.23 ЦК України). Однак спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону Україну "Про судовий збір", встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, вказана позовна заява містить одночасно дві вимоги немайнового характеру за які сплачується судовий збір, а саме: про скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1536 грн. 80 коп. (768.40х2) на реквізити: отримувач коштів: УК Немишлян/м. Хар. Немишлянсь/22030101; код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 37999669; рахунок отримувача: 31214206020010; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до ч.2 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України постановлює ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За таких обставин, суд вважає за можливе у відповідності до п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України надати заявнику строк для усунення виявлених недоліків, а в разі неусунення недоліків будуть застосовані наслідки, передбачені п.8 ч.1ст.257 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 257, 317 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надати підтвердження сплати судового збору у розмірі відповідно до п.п. 2 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за дві вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 1536 грн. 80 коп. (768.40х2)

Роз’яснити позивачу, якщо у встановлені строки вказані недоліки не будуть усунені, заява буде залишена без розгляду у відповідності до вимог п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання апеляційної скарги, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя