Рішення № 80773264, 15.03.2019, Харківський районний суд Харківської області

15.03.19

Справа № 635/3433/17

Провадження № 2-а/635/1/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

за участі позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення органу владних повноважень, -

встановив:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 №6324003523 від 03.02.2015;

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про припинення нарахування та виплати внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про стягнення з внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 «надміру отриманих державних коштів» в сумі 42686,86 гривень;

-зобов’язати Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації поновити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на обліку як внутрішньо переміщених осіб з моменту незаконного зняття з обліку;

-зобов’язати Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому силі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту звернення за такою допомого.

В обґрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає, що вона, разом зі своїми неповнолітніми дітьми, з 2000 року постійно проживає у батьків чоловіка в м.Волноваха Донецької області. Разом з тим, позивач вказує, що працює вчителем молодших класів у середній школі в с. Лук’янці Харківського району Харківської області, де також навчаються її діти. До 2014 року, коли на території Донецької області розпочалася АТО, вона з дітьми всі вихідні дні проводили родиною спільно, у м. Волноваха. Згідно довідки з місця роботи у 2013 році позивач працювала (а отже - перебувала у с. Лук’янці) лише 145 днів. Решту часу, як вказує позивач, вона з дітьми проводила у м. Волноваха, разом з чоловіком - батьком дітей. У 2014 році таких днів, проведених у с. Лук’янці, було лише 163. Відтак, у м. Волноваха Донецької області, позивач перебувала щороку понад 6 місяців (180 календарних днів), а з огляду на вимоги статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є законні підстави стверджувати, що місцем постійного проживання позивача та її неповнолітніх дітей до 2014 року було м. Волноваха, де вони проводили не менше 200 календарних днів щороку. Додатковим підтвердженням проживання позивача з дітьми у м. Волноваха у 2013-2014 рік є: копія направлення в поліклініку Донецького НІІТО від 06 серпня 2013 року, копія виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4.6677 від 11.11.2013, а також - копія ощадної книжки рахунку №15/67, яка свідчить про регулярність прибутково-видаткових операцій, які має право вчиняти лише власник рахунку, тобто ОСОБА_1, та які здійснювались в установі банку № 3137 у м. Волноваха. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Саме через збройний конфлікт на території Донецької області позивач з дітьми починаючи з 2014 року не може безпечно проживати у м. Волноваха. Отже, вона та її діти згідно наведеного вище законодавства, є внутрішньо переміщеними особами, у зв’язку з чим, її разом з дітьми було взято на облік як внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО) та призначено виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 505. Проте, у жовтні 2016 року УСЗН Харківської районної державної адміністрації надіслав позивачу повідомлення про повернення коштів (вих. № 04- 27/11607 від 25.10.2016), згідно якого позивач повинна повернути надміру отримані кошти у розмірі 42686,86 грн., а саме повідомлення містить як підставу стягнення вказівку на надання до УСЗН неправдивих даних. Проте, позивач наполягає на тому, що місцем її постійного проживання та проживання її дітей в період з 2000 року та до 2014 року є м. Волноваха Донецької області, а село Лук’янці у цей період було місцем перебування у зв’язку з роботою та навчанням відповідно. Позивач зауважує, що виходячи з системного тлумачення норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, можливо дійти висновку, що завданням цих нормативно-правових актів є реалізація державної політики щодо забезпечення гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб шляхом надання грошової допомоги особі, яка, внаслідок тимчасової окупації певної території України або внаслідок проведення антитерористичної операції, вимушена була залишити своє житло, звичний спосіб життя, роботу тощо, та переїхати в іншу місцевість та у зв’язку з цим має нести витрати на оплату житла та комунальних послуг. Мета такого виду соціальної виплати полягає в тому, щоб надати грошову допомогу переселенцям для компенсації витрат по найму (оренді) житла та/або оплаті комунальних послуг, яке відповідає встановленим законодавцем житловим, санітарно-гігієнічним та іншим нормам. Відтак, позивач стверджує, що є об’єктивні підстави стверджувати, що рішення відповідача про зняття її разом з дітьми, з обліку як ВПО та припинення виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання є необґрунтованим, безпідставним та протирічить самому цільовому призначенню грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 505. Так, позивачем вказано, що вона змушена була переміститись з родиною у Харківську область, покинувши належне батькам її чоловіка житло у м. Волноваха (яке, згідно вищенаведеного Розпорядження КМУ № 1275-р від 02 грудня 2015 року є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція). Саме на оплату комунальних послуг позивач витрачала призначену їй та дітям згідно чинної Постанови КМУ № 505 щомісячну адресну допомогу. Як зрозуміло з вищенаведеного, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод ВПО», Постановою КМУ № 509 «Про порядок обліку ВПО» (далі за текстом - Постанова № 509) та Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. за № 505 (надалі – Порядок № 505). Разом з тим, стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО» містить вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Жодної з цих підстав з боку позивача допущено/вчинено не було, а тому - зняття позивача та її неповнолітніх дітей з обліку як ВПО є незаконним. Незаконність рішення про скасування довідки ВПО щодо позивача та її дітей, і відповідно надіслання позивачу вимоги про повернення надміру отриманої грошової допомоги обґрунтовується положеннями статей 1, 3, 4, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку № 505. Намагання відповідача безпідставно стягнути з почивача - внутрішньо переміщеної особи, матері п’ятьох дітей, значну суму, яку позивач отримувала на законних підставах, ставить позивача у надскрутне становище, аж на межу виживання. Такі обставини зумовлюють необхідність ОСОБА_1 звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк позивачу на усунення визначених ухвалою недоліків.

У липні 2017 року представником позивача – адвокатом ОСОБА_7 до суду надано матеріали на усунення визначених в ухвалі суду від 26.06.2017 недоліків.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у спарі.

06 вересня 2017 року до суду з Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації надійшло заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1. У відповідності до даного заперечення, відповідач у справі просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з посиланням на наступне. Так, з 01.01.2011 на обліку в управлінні соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації перебуває ОСОБА_1, яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а зареєстроване у встановленому порядку місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до управління як внутрішньо переміщена особа із заявою про взяття на облік особи, яка тимчасово переміщується з тимчасової окупованої території України або району проведення антитерористичної операції згідно постанови Кабінету Міністрів №01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі – Постанова №509). В заяві ОСОБА_1 зазначила обставини, що спричинили переміщення: проведення АТО та подала заяву на отримання щомісячної адресної допомоги відповідно до «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі – Постанова №505). Управління на підставі заяви та наданих документів була надана грошова допомога з 03.02.2015 по 02.08.2016 у розмірі 42 686, 86 гривень. При детальному вивчені наданих документів з’ясовано, що ОСОБА_1 надала недостовірну інформацію при оформленні довідки як внутрішньо переміщена особа і отриманні грошової допомоги, як внутрішньо переміщена особа, тоді як ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною адресою з жовтня 2010 року (що підтверджує довідка про склад сім’ї від 19.10.2010, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 28.10.2010 та довідка Волновахського УПСЗН про зняття ОСОБА_1 з обліку та переїзд на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2, дата зняття з обліку 04.01.2011). Відтак, управління вказує, що ОСОБА_1 не є переміщеною особою, оскільки її переміщення не було викликане веденням АТО. У зв’язку з чим було прийнято рішення про скасування дії довідки № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої 03.02.2015 відповідно до п. 5 ст. 12 (подання завідомо недостовірних відомостей) Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706- VІІ (протокол скасування довідки додається) та на підставі п. 8 пп. 1, 2 Постанови № 509 від 01.10.2014 (далі – Постанова №505) (відсутні причини, що спричинили внутрішнє переміщення та наявність подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки). У відповідності до ст. 12 Закону № 1706-VІІ та до пп. 2 п. 7-1 Постанови № 509, рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12№ 1706-VІІ Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. ОСОБА_1Г були направлені рекомендовані листи про скасування дії довідки та повідомлення про повернення коштів. Щодо підстав скасування довідки як внутрішньо переміщеної особи відповідачем зазначено, що 16 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до управління з заявою про включення інформації про неї та членів її сім’ї до бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб для отримання пільг за фактичним місцем проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 729 «Про доповнення 2 пункту Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги». Подаючи заяву ОСОБА_1 наполягала на тому, що фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2. Про що свідчить заява написана ОСОБА_1 особисто та довідка від 04.01.2011 Волновахського УСЗН про зняття з обліку ОСОБА_1 Відтак, у 2010 році ОСОБА_1 запевняла працівників управління, що мешкає у с. Лук’янці Харківського району з метою отримання пільг на житлово-комунальні послуги, тоді як в даному адміністративному позові ОСОБА_1 запевняє, що постійно мешкала саме у м. Волноваха Донецької області, а у с.Лук’янці Харківського району Харківської області тимчасово перебувала у зв’язку з необхідністю заробітку коштів. Враховуючи письмову заяву ОСОБА_1 від 16.10.2010 та акт обстеження матеріально-побутових умов заявниці від 28.10.2010, зазначене питання було розглянуто на засіданні конфліктної комісії по вирішенню спірних питань щодо надання населенню соціальних виплат, допомог, призначення субсидій та включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Згідно рішення конфліктної комісії № 2 від 10.02.2011 ОСОБА_1 взято на облік до бази ЄДАРП з 01.01.2011. Враховуючи все вище викладене та з огляду на прийняте рішення про скасування довідки ВПО, Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних допомог Харківської обласної державної адміністрації, який здійснює нарахування та виплату допомог, розраховано переплату бюджетних коштів гр. ОСОБА_1, яка склала 42686, 86 грн. Відповідно до п.11. Постанови № 505 уповноважений представник сім’ї, якому призначено грошову допомогу, зобов’язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім’ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. З посилання на викладене вище відповідач вказує, що приймаючи рішення про скасування довідки ОСОБА_1, управління керувалось чинним законодавством, а відтак, у відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

В судовому засіданні 09 жовтня 2017 року було допитано в якості свідка – ОСОБА_8, який надав пояснення, про те, що його дружина – позивач у даній справі ОСОБА_1, з 2010 року, після виходу з відпустки по догляду за дитиною, працювала на посаді вчителя початкових класів в Лук’янцівській ЗОШ, проте продовжувала приїздити до м.Волноваха Донецької області кожних вихідних та в період канікул. Діти переїхали мешкати разом з нею до с.Лук’янці Харківського району Харківської області, однак з ОСОБА_1 він продовжував вважати себе однією сім’єю. Неможливість переїзду зі своєю дружиною та дітьми до с.Лук’янці, ОСОБА_8 пояснив тим, що продовжував працювати в м.Волноваха та доглядав за будинком. Разом з тим, ним зазначено, що час який могла б витрачати його дружина з дітьми для того, щоб приїхати на автобусі чи поїзді з с.Лук’янці Харківського району Харківської області до м.Воноваха Донецької області, складав близько 10 годин на дорогу в один бік.

Також 09 жовтня 2017 року в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що ОСОБА_1 дійсно приїздила до м.Волноваха Донецької області до 2014 року на вихідних, у святкові дні та літні канікули. З ОСОБА_8 вони вели спільне господарство, а будинок в м.Волноваха Донецької області вважала своїм домом. Нею також вказано, що ОСОБА_1 переїхала в с.Лук’янці Харківського району Харківської області у літку 2014 року та продовжувала далі приїздити до м.Волноваха Донецької області, тоді як сама ОСОБА_9 переїхала з м.Волноваха Донецької області у вересні 2014 року.

В судовому засіданні 09 жовтня 2017 року було допитано в якості свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що з ОСОБА_1 є її колегою. Їй відомо, що у 2010 році ОСОБА_1 повернулась до с.Лук’янці після виходу з відпустки по догляду за дитиною. Ввесь цей час ОСОБА_1 продовжувала їздити з дітьми до м.Волноваха Донецької області, де залишився її чоловік. А про те, що дійсно ОСОБА_1 від’їздила з с.Лук’янці, ОСОБА_10 знає через те, що досить частко по понеділках ї приходилось підміняти на робочому місці ОСОБА_1, яка запізнювалась на роботу, а саме, на перший урок. Перестала приїздити до м.Волноваха у лютому 2014 року.

В судовому засіданні 09 жовтня 2017 року було допитано в якості свідка ОСОБА_11, яка приходиться донькою ОСОБА_1. ОСОБА_11 пояснила суду, що її мати з працевлаштуванням та переїздом у с.Лук’янці Харківського району Харківської області продовжувала їздити в м.Волноваха Донецької області, до свого чоловіка на вихідні та канікули, що обумовлювало 5 денний робочий тиждень. Також вказала, що ОСОБА_1 перестала їздити до м.Волноваха Донецької області у зв’язку з трагічними обставини, що сталися 25.07.2014 в родині ОСОБА_11, адже остання потребувала допомоги своєї матері.

15 грудня 2017 року набрала чинності редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно пункту 10 Розділ VII Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набув чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України (у редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2019 року у даній справі з Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації витребувано докази, перелік який приведений в тексті ухвали.

В судовому засіданні також було запропоновано позивачу надати ряд доказів, а саме:

- дані про реєстрацію місця проживання Позивача за період з 2010 року по 2015 рік;

- інформацію про працевлаштування Позивача на території Харківського району Харківської області за час з 2010 року по сьогоднішній день із зазначенням відповідної посади та робочих днів щомісячно за кожний рік роботи, а також відомості про отримані доходи за ввесь період відповідного працевлаштування;

- інформацію про місця навчання дітей Позивача (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) чи відвідування інших закладів (ясла, дитячих садків тощо) за період з 2010 року по сьогоднішній день;

- чи є у власності Позивача будь-які житлові приміщення.

08 лютого 2018 року у зв’язку з неявкою в судове засідання позивача та її представника, які були повідомлені про час, дату та місце розгляду, керуючись положеннями частини четвертої статті 233 КАС України (у редакції з 15.12.2017), де вказано, що у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули, суд допитав свідків, які були заявлені зі сторони відповідача по даній справі.

Отже, в судовому засіданні, яке відбулося 08 лютого 2018 року, було допитано в якості свідків осіб, які з’явилися у відповідне судове засідання. Таким чином, в якості свідка було допитано ОСОБА_12, яка пояснила, що ОСОБА_1 мешкала після одруження в м.Волноваха, а з 2010 року повернулась до с.Лук’янці. Також ОСОБА_12 вказала, що до 2012 року ОСОБА_1 їздила до свого чоловіка ОСОБА_8, однак після конфлікту зі свекрухою перестала туди їздити, і чоловік ОСОБА_8 сам приїздив в с.Лук’янці.

08 лютого 2018 року також було допитано в якості свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які не повідомили суду відомостей, які мають значення щодо суті розглядуваної справи.

Витребувані на підставі ухвали суду від 29 січня 2019 року докази, представником відповідача було надано в повному обсязі 19 лютого 2019 року, окрім яких також подано додаткові пояснення щодо питань приведених в ухвалі суду від 29 січня 2019 року.

Натомість, представником позивача та позивачем у судовому засіданні 22 лютого 2019 року надано частково документи, які було запропоновано надати ще в судовому засіданні 29 січня 2019 року, а саме, до суду не надано даних щодо кількості робочих днів щомісячно за кожний рік роботи позивача та відомостей про те, які заклади (ясла, дитячий садок, шкода тощо) з 2010 року відвідували діти позивача (копія довідки вих.№31 від 01.02.2019 (а.с.224) має суперечливий зміст).

В судовому засіданні 15 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, з посиланням, зокрема, на безпідставність дій Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та їх необґрунтованість. Щодо питання про пропуск строку звернення до суду з відповідним позовом позивач в судовому засіданні пояснила, що дійсно в жовтня 2016 року вона отримала по пошті лист щодо скасування довідки. Далі, у грудні 2016 року до відповідача зверталась зі скаргою та на якому отримала відповідь, а у січні 2017 року вона викликалась до прокуратури для дачі пояснень.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації ОСОБА_3, яка діє на підставі доручення, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі, з посиланням на те, що при зверненні до управління із заявою про отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та написанні заяви про отримання адресної допомоги, як внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 вказала завідомо недостовірні дані, а саме, дату з якої вона фактично працює в Лук’янцівській ЗОШ та наявність у неї на праві власності частки у житловому приміщенні.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, вислухавши пояснення учасників у справі та допитавши свідків, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Отже, обставини визначені частиною першою статтею 1 Закону №1706-VII, для надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи, мають існувати саме станом на 20 лютого 2014 року, а відтак і доведення їх існування має здійснюватися саме з огляду на відповідну дату.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частини перша статті 4 Закону № 1706-VII).

Частиною другою статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками в судовому засіданні, що 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.51, 176). Згідно даної заяви, заявник ОСОБА_1 власноручно вказала наступні відомості:

-в графі «фактичне місцеперебування» - АДРЕСА_1, з 15 серпня 2014 року;

-в графі «місце роботи та час, з якого особа там працює» - Лук’янівська ЗОШ з 01 вересня 2014 року;

-в графі «обставини, що спричинили переміщення» - проведення АТО;

-в графі «наявність у заявника або будь-якого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення (зазначені дані про житлові приміщення, розташовані в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції)» - ні, у володінні немає житлових приміщень.

Як вбачається з довідки від 03.02.2015 за №6324003523 про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_15, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, взята на облік разом із своїми трьома неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України 01.10.2014 прийнята постанова № 505, якою затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі - Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї), встановлено у п. 3 Порядку № 505.

Так, 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 надала до Харківської районної державної адміністрації заяву для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, де в графі «інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції» вказала – ні (відсутні у володіння житлових приміщень) (а.с.177).

На підставі звернення від 03.02.2015 та у відповідності до рішення про призначення допомоги переміщених особам на проживання від 03.03.2015, ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог Закону України допомога переміщеним особам на проживання в період з 03.02.2015 по 02.08.2015 у сумі 2400 гривень (а.с. 191). Згідно рішення про призначення допомоги переміщених особам на проживання від 07.09.2015, ОСОБА_1 на підставі звернення від 06.08.2015 продовжено витрати відповідно до вимог Закону України допомога переміщеним особам на проживання в період з 03.08.2015 по 02.02.2016 у сумі 2400 гривень (а.с.193). На підставі рішення про призначення допомоги переміщених особам на проживання від 19.04.2016, ОСОБА_1 на підставі звернення від 09.06.2016 продовжено витрати відповідно до вимог Закону України допомога переміщеним особам на проживання в період з 09.02.2016 по 02.08.2016 у сумі 2400 гривень (а.с.192).

Разом з тим, частиною першою статті 12 Закону № 1706 передбачено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту: створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу норм права, вбачається, що однією із підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є подання особою завідомо недостовірні відомості.

Однак, нормами чинного законодавства України не встановлено чіткого поняття «завідомо недостовірні відомості» і не окреслює фактичних ознак, які вказують на недостовірність відомостей. Встановлюються тільки ознаки недостовірності, які можуть бути спростовані (статті 277 ЦК України). Крім того, поняття «завідомо недостовірні відомості» вказують на обов’язковий умисел особи, яка подає відомості, які не відповідають дійсності. При цьому умисел такої особи не є юридичною презумпцією, а тому «завідомо недостовірність відомості» повинна бути перевірена судом на предмет її достовірності та недостовірність.

Проводячи системний аналіз приведених вище норм, в поєднанні із вимогами статті 12 Закону № 1706 та їх застосуванні, можливо прийти до висновку, що «завідомо недостовірні відомості» - це відомості, про існування яких особа достовірно знала, на момент вчинення дії чи бездіяльності, та які особа не повідомила або спотворила такі відомості.

На підставі протоколу б/н від 06.10.2016 УСЗН ХРДА, ОСОБА_1 скасовано дію довідки №6324003523 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану 03.02.2015 відповідно до п.5 ст.12 (подання завідомо недостовірних відомостей) Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ (а.с.202).

Про прийняте 06.10.2016 рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 було повідомлено листом від 07.10.2016 за вих.№04-27/11028 (а.с. 203), який остання отримала у відповідності до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення - 23.10.2016 (а.с. 204).

Згідно з протоколу б/н УСЗН ХРДА, особистий рахунок №610809, ОСОБА_1, відмовлено в призначенні виплати грошової допомоги на підставі п.12 постанови КМУ №505 від 01.10.2016, у зв’язку із виявлення факту подання недостовірної інформації та вчасне неповідомлення про обставини, що впливають на призначення допомоги (а.с. 207).

У відповідності до листа за вих.№04-27/11607 від 25.10.2016, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність повернення надміру отриманих державних коштів у розмірі 42686,86 гривень (а.с.209). Підрахований розмір співпадає з даними із довідки про суму нарахованої та виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 03.02.2015 по 02.08.2016 по особовому рахунку ОСОБА_1 (№610809) (а.с.212).

Як встановлено з наданих до суду Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації доказів, зокрема, заяви ОСОБА_1 про включення її до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за фактичним місцем проживання від 16.10.2010 (а.с.199, 200), акту депутата Лук’янівської сільської ради від 28.10.2010 складений відносно ОСОБА_1 (а.с.52), довідки про склад сім’ї за вих.№1006 від 19.10.2010 (а.с.53, 197), акту про обстеження матеріально-побутових умов сім’ї №486 складеного соціальними працівниками Відділу соціальної адресної допомоги Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (а.с.54), та довідки №09-07/0002 від 04.01.2011, за підписом Начальника УПСЗН м.Волноваха Донецької області, про зняття з обліку ОСОБА_1 (а.с.55, 201), а також відомостей викладених в письмових запереченнях та наданих представником відповідача в судовому засіданні, при перевірці саме вказаних вище відомостей, було встановлено, що позивач в своїй заяві від 03.02.2015 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, в графі «фактичне місцеперебування» та в графі «місце роботи та час, з якого особа там працює» зазначила недостовірні відомості, а саме, проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, з 15 серпня 2014 року, та працевлаштування в Лук’янівськів ЗОШ з 01 вересня 2014 року.

Окрім, приведених вище доказів, судом також враховано, що згідно з копії трудової книжки серії БТ-ІІ №5353553 виданої на ім’я ОСОБА_1, остання за записом №6 від 25.08.2002 призначена на посаду вчителя початкових класів в Лук’янцівській ОСОБА_16 ступенів, а записом №7 від 04.10.2018 - звільнена із займаної посади за угодою сторін (а.с.225-226).

З пояснень наданих в суді ОСОБА_1 судом встановлено, що з 1986 по 2000 рік була працевлаштована в Лук’янцівській ЗОШ, потім обліковувалась як безробітна, з 2002 по 2003 роки вона дійсно працювала в Лук’янцівській ЗОШ, з 2003 по 2010 роки знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, а вже з 2010 по 2018 роки продовжила працювати в Лук’янцівській ЗОШ. Вказане ОСОБА_1 частково співпадає з даними трудової книжки, за виключенням записів про перебування у відпустці по догляду за дитиною.

У відповідності до довідки виданої директором Лук’янцівської ОСОБА_16 ступенів від 01.02.2019 №30, ОСОБА_1 дійсно працювала вчителем початкових класів Лук’янцівської ОСОБА_16 ступенів Харківської районної ради Харківської області з 01.09.2010 по 04.10.2018 (а.с.223).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу – ОСОБА_1, Форми ОК-5, судом встановлено, що з вересня 2010 року по жовтень 2018 року Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02146191) проводив безперервні виплати страхових внесків на застраховану особу, а саме ОСОБА_1 (а.с.227-232).

Відтак, вбачається, що ОСОБА_1 на території Харківського району постійно мешкає та працює з 2010 року, при цьому з 27.08.2003 по сьогоднішній день має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 216 – копія довідки Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області від 04.12.2017 №07-02-2396).

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 (далі – Закон 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно вимог статті 3 Закон 1382-IV закріплено визначення термінів, а саме, місце перебування – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, тоді як місце проживання – це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Судом в ході розгляду справи встановлено та на чому наполягала позивач ОСОБА_1, вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, тоді як фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. За останньою вказаною адресою у 2010 році позивач ОСОБА_1 була внесена за власною заявою до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб для отримання пільг за фактичним місцем проживання (ведення якого здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України №729 від 17.07.2009). Даних про те, що ОСОБА_1 була знята за заявою з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб для отримання пільг за фактичним місцем проживання, в період з 2010 по 2015 роки, до суду не надавалось та в судовому засіданні з даного приводу пояснення не надавались.

Натомість, у 03 лютого 2015 року в ході написання заяви про взяття на облік особи, яка переміщена з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 вказала, що фактичне її місце перебування за адресою: АДРЕСА_1, саме з 15 серпня 2014 року. Отже, в цій частині з огляду на встановлене в ході судового розгляду, особою вказано приведені вище дані недостовірно. Між тим, недостовірними є також зазначені у вказаній вище заяві відомості про час роботи, з якого особа працює у Лук’янцівській ЗОШ.

Разом з тим, пунктом 10 Порядку № 505 передбачено, що уповноважені органи, тобто органи праці та соціального захисту населення, мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

На підставі пункту 10 Порядку № 505 відповідачем було зроблено запити, зокрема, до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» з проханням надати інформацію про власників квартири за адресою: АДРЕСА_1. На відповідний запит управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації отримало відповідь за вих.№53 від 14.02.2018, з якого вбачається, що станом на 31.12.2012 право приватної спільної сумісної власності на квартиру №12 в житловому будинку №4, що знаходиться в с.Лук’янці по вул.Перемоги Харківського району Харківської області, зареєстровано за ОСОБА_17, ОСОБА_11 та ОСОБА_18 згідно свідоцтва про право на житло, виданого відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації 01.12.1995 (а.с.213).

Згідно зі свідоцтва про одруження серії І-НО №128680, виданого 28.08.2001 Волноваським відділом реєстрації актів громадського стану Донецької області, ОСОБА_8 та ОСОБА_17 28 серпня 2001 уклали шлюб, актовий запис №109 (а.с.182). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_17 присвоєно прізвище – «Сєрих».

Пояснення ОСОБА_1, які надані в судовому засідання 22 березня 2019 року, про те, що вона подарувала у 2004 році належну їй частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, своєму внуку, однак у належній формі оформити договір дарування не мала змоги у зв’язку з тим, що були законнізаборони, суд не приймає до уваги, адже розпорядження своїм правом на нерухоме майно (в тому числі, його часткою) може відбуватися лише у встановленому законом порядку та у чітко визначені формі. Суду зі сторони позивача не було надано належних та допустимих доказів, що відомості з довідки за вих.№53 від 14.02.2018 з Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» будь-яким чином змінені.

Також посилання позивача про те, що належна їй на праві приватної власності частка в квартирі, на її думку, не є житловим приміщенням, суд не оцінює, оскільки судом не досліджувалось питання, чи відповідає відповідне нерухоме майно (в тому числі, його частка) житловим, санітарним та іншим нормам, встановленим для житлових приміщень. Будь-яких доказів з цього приводу до суду не надавалось.

Щодо доказів та пояснень, якими позивач підтверджує свої вимоги про те, що протягом 2013 року вона перебувала в с.Лук’янці Харківського району Харківської області лише 145 днів (зокрема, згідно з довідки від 21.10.2016 (а.с.18)), а відтак це фактично менше ніж шість місяців на рік, і може вважатися лише місцем перебування особи в розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а ніяк не місцем проживання, яке нею приведено як м.Волноваха Донецької області, суд вказує наступне.

У відповідності до пункту 7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово. У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначає, що в с.Лук’янці Харківського району Харківської області вона на період 2013-2014 років мала лише місце перебування, тоді як місцем проживання в розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було м.Волноваха Донецької області.

Однак виходячи з приведеного вище та вимог пункту 7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивач у такому разі мала письмово повідомити про це уповноважений орган, знятись з обліку в с.Лук’янці Харківського району Харківської області та стати на облік в м.Волноваха Донецької області. Даних про те, що така дія була вчинена суду не надано. Отжак, позивач уповноважені органи не поставила до відома про те, що більше шести місяців проживає за іншою адресою.

Поряд з цим, показання свідків допитаних в судовому засіданні 09 жовтня 2017 року, якими позивач підтверджує факт постійних від’їздів до м.Волноваха Донецької області разом з дітьми, у вихідні та святкові дні, мають суперечливий зміст в часових проміжках, а саме коли ОСОБА_1 перестала приїздити до м.Волноваха Донецької області у 2014 році. А оскільки саме часові межі від’їздів до м.Волноваха Донецької області у 2014 році мають значення, суд приходить до висновку, їх не враховувати, як і не враховувати показання свідків допитаних 08 лютого 2018 року.

Посилання на відомості з ощадної книжки №15/67, як доказ регулярності перебування у м.Волноваха Донецької області та вчинення прибутково-видаткових операцій саме там, не є достатнім доказів, адже згідно її копії, відповідні операції вчинялися зазвичай один чи два рази на місяць, що не може свідчити про перебування особи на вказаній території більше ніж 6 місяців на рік, а лише про закономірність приїздів один чи два рази на місяць.

Таким чином, оцінивши всі надані суду докази у їх сукупності та приймаючи до уваги всі надані суду пояснення учасників справи, суд приходить до висновку про те, що дійсно ОСОБА_1 при зверненні із заявою 03 лютого 2015 року до Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та написанні заяви про отримання щомісячної адресної допомоги, в порушення вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» вказала недостовірні відомості, а саме:

-в графі «фактичне місцеперебування», недостовірно зазначила час з якого мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - 15 серпня 2014 року, коли насправді приблизно з 2010 року;

-в графі «місце роботи та час, з якого особа там працює» недостовірно зазначила час з якого працює в Лук’янцівській ЗОШ - з 01 вересня 2014 року, коли насправді з вересня 2010 року;

-в графі «наявність у заявника або будь-якого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення (зазначені дані про житлові приміщення, розташовані в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції)», недостовірно вказала що, у володінні заявника немає житлових приміщень, коли насправді у власності є частка квартира в с.Лук’янці Харківського району Харківської області.

Оскільки підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за вимогами пункту 5 статті 12 Закону №1706-VІІ є подача завідомо недостовірних відомостей, а умисел на подачу недостовірних відомостей не є юридичною презумпцією, а підлягає перевірці судом на предмет її достовірності та недостовірність, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду було перевірено недостовірність поданих ОСОБА_1 відомостей. Разом з тим, умисел на вказівку відповідних недостовірних відомостей, прослідковується виходячи з пільг, які отримано позивачем.

Щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з відповідним позовом, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач повинен довести факт, що він не знав і не міг знати про дію чи бездіяльність, за оскарженням якої звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку.

В ході судового засідання 15 березня 2019 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 про порушення її права, яке вона наразі оскаржує (скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої 03.02.2015), дізналась лише 23.10.2016 коли отримала лист за вих.№04-27/11028 від 07.10.2016 (а.с.203), тоді як за захистом своїх порушених справ із адміністративним позовом до Харківського районного суду Харківської області звернулась лише 21 червня 2017 року.

Про отримання позивачем листа за вих.№04-27/11028 від 07.10.2016 в матеріалах справи міститься доказ, а саме, зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.204). Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні факт отримання 23.10.2016 вказаного вище листа не заперечувала, проте вказала, що після того, як вона дізналась про порушення свого права, а саме, у грудні 2016 року зверталась зі скаргою до відповідача та на яку отримала відповідь, а у січні 2017 року вона викликалась до прокуратури для дачі пояснень з приводу даної справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд, оцінюючи пояснення надані в судовому засіданні 15 березня 2019 року позивачем ОСОБА_1, з приводу пропуску нею строку звернення до суду, приходить до висновку, що вбачається порушення шестимісячного строку звернення до суду з відповідним позовом, проте з огляду на досудове листування позивача з відповідачем та незначний проміжок часу, який і складає загалом порушення (23.10.2016-21.06.2017), залишати позовну заяву без розгляду з підстав визначених частиною четвертою статті 123 КАС України, є недоцільно, у зв’язку з чим, суд вирішує спір по суті.

Відтак, щодо вимоги позивача про скасування рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 №6324003523 від 03.02.2015, суд оцінивши докази у їх сукупності та доводи сторін, прийшов до висновку, що в силу положень пункту 5 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації, у зв’язку з поданням ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей, правомірно скасувало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6324003523 від 03.02.2015. Отже, суд в цій частині вимог позовної заяви приходить до висновку про необґрунтованість, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

З приводу іншої частини вимог адміністративного позову, то оскільки вони тісно взаємопов’язані з вимогою щодо скасування рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6324003523 від 03.02.2015, в їх задоволенні також слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255, 292, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення органу владних повноважень – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування тимчасово переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2;

Відповідач - Управління соціального захисту населення харківської районної державної адміністрації (скорочена назва – Управління соціального захисту населення Харківської РДА), місцезнаходження юридичної особи: 62458, Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, вулиця Незалежності, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) – 03196541.

Повне рішення складено 26 березня 2019 року.

Суддя – Я.А. Шинкарчук