Рішення № 80772891, 25.03.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19894/18

Провадження № 2-о/234/61/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чернобай А.О.,

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Вербовецька Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати її сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її сином. Протягом всього часу вони мешкали за адресою: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 29 -5. Одного дня, у квітні 2015 року ОСОБА_4 вийшов з квартири і не повернувся. Місцезнаходження її сина до теперішнього часу невідоме. Окрім того, син заявниці перебуває у державному розшуку відповідно до інформації із Довідки з Державної установи "Центр пробації". Задоволення заяви має для заявниці юридичне значення, що дозволить їй мати можливість не сплачувати комунальні послуги за особу, яка ними фактично не користується, що передбачено чинним законодавством України. Маючи дуже малий дохід, заявниця змушена сплачувати комунальні послуги за ОСОБА_4 Ці обставини змушують її звернутися до суду із заявою про визнання сина безвісно відсутнім.

У судове засідання заявниця ОСОБА_3 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі її представника.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечує.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що вимоги заявниці не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 4 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, підставою для захисту прав в судовому порядку є їх порушення, оспорювання чи невизнання іншими особами.

Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином заявниці ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 37).

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи 08.01.2019 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23) з 28.08.2009 року.

Згідно паспорту позивача ОСОБА_3 адресою реєстрації є АДРЕСА_1 (а.с. 6-7)

Як вбачається з акту про непроживання від 25.09.2018 року, підписаного свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 за адресою: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 29-5 не мешкає з червня 2015 року (а.с. 5).

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області ОСОБА_4 в базі одержувачів пенсій по лінії силових структур на обліку не перебуває. Станом на 28.01.2019 року за призначенням пенсії ОСОБА_4 не звертався. (а.с. 25).

Згідно довідки Краматорського міського відділу філії державної установи "Центр пробації" в Донецькій області від 18.09.2018 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в Краматорському міському відділі пробації з 30.12.2014 року, який засуджений 27.11.2014 року Краматорським міським судом Донецької області за ст. 260 ч. 2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки. З 17.06.2015 року ОСОБА_4 знаходиться у Державному розшуку (а.с. 4)

Відповідно до довідки Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 14.02.2019 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, розшукується як особа, що ухиляється від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, ОРС категорія "Розшук" № 40-54 від 17.06.2015 року. Розшук станом на 14.02.2019 року не припинено. (а.с. 35).

Згідно довідки Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Згідно інформаційної бази Державного реєстру останній раз ОСОБА_4 отримував дохід в 3 кварталі 2012 року. (а.с. 48)

Інформація з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону відносно ОСОБА_4 на запит суду не надана. (а.с. 50) З клопотанням про витребування доказів сторони не зверталися.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою настають правові наслідки визначені ст. 44 ЦК України.

Таким чином, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою слід встановити кілька юридичних фактів, а саме: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) протягом тривалого часу; 2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами; 3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Отже, предметом доказування у справі про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою є обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місцеперебування особи у місці її постійного проживання протягом одного року, вживання заявником заходів до розшуку особи, неможливість встановлення місця знаходження даної особи.

Заявниця в заяві, із якою вона звернулася до суду, посилається на те, що її син, ОСОБА_4 за місцем свого проживання та реєстрації не проживає з квітня 2015 року, дані про його місце перебування у неї відсутні.

Разом з тим, сама по собі тривала відсутність особи за місцем проживання або реєстрації не може бути підставою для визнання такої особи безвісно відсутньою, оскільки безвісна відсутність – засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці свого проживання, якщо не вдалося встановити місце її перебування.

За своїм змістом стаття 43 ЦК України передбачає з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжиті всі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.

Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність».

Законом України «Про Національну поліцію» (ст.23) визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Як встановлено у судовому засіданні, заявниця ОСОБА_3 не зверталась до органів Національної поліції України із заявою про зникнення сина, ОСОБА_4 Разом з цим, ОСОБА_4 розшукується як особа, що ухиляється від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, ОРС категорія "Розшук" № 40-54 від 17.06.2015 року. Розшук станом на 14.02.2019 року не припинено.

В судовому засіданні суду ні заявником, ні представником заявника не надано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження наявності обставин, які дають підстави вважати, що за останнім місцем проживання ОСОБА_4 відсутні відомості про його місцезнаходження. На думку суду, не може бути підставою визнання особи безвісно відсутньою тривала відсутність за адресою реєстрації, небажання спілкуватись з родиною та розшук особи, що ухиляється від відбування покарання.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 293-294, 305-308 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

Присяжні:

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, видрукуване в єдиному екземплярі.

Суддя:

Присяжні: