Рішення № 8077268, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 25/16

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів)

до відповідача:Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 56 215,36.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з»явився

від відповідача :Прокурат М.Д.-представник, довіреність від 15.02.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 56 215,36 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.02.2010 року. Ухвалою від 01.02.2010 року розгляд справи відкладено до 08.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 08.02.2010 року розгляд справи відкладено до 16.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 01.02.2010 року, від 08.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 01.02.2010 року, від 08.02.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

08.02.2010 року за вх.№2343 відповідач подав відзив на позов.

08.02.2010 року за вх.№2344 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.02.2010 року за вх.№3078 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди.

Позов розглянуто у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.02.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18.04.2005 року між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств “Авіокон проект” (надалі –позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (надалі –відповідач) укладено контракт №4/18 субпідряду на будівництво (надалі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору, позивач виконує роботи по влаштуванню силових мереж, електроосвітлення та заземлення, комплектації електрообладнанням, електросиловим устаткуванням, роботи по опаленню, вентиляції, водопроводу та каналізації на об”єкті: прибудова житлової секції на 36 квартир з будинкоуправлінням та бойлерною, здає в назначені п.2.1 договору терміни виконані роботи генпідряднику і усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об”єкта недоробки, які виникли внаслідок неякісного виконання робіт або застосування неякісних матеріалів і виробів.

Відповідно до розділу ІІІ договору, генпідрядник зобов”язується забезпечувати безперервне функціонування будівництва, прийняти від субпідрядника по акту закінчені електромонтажні роботи та здійснити остаточні розрахунки після здачі об”єкту, забезпечує збереження матеріалів і обладнання субпідряднику на об”єкті.

Згідно п.5.1 договору, генпідрядник до початку робіт перераховує аванс в розмірі, зазначеному в рахунку виставленому субпідряднику на придбання обладнання та матеріалів.

Згідно додатку №2 до контракту від 18.04.2005 року №4/18 “Загальна вартість робіт визначається на підставі договірної ціни і складає 775 415,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 129 235,83 грн.

Згідно п.5.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником на основі акту прийому виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки форми КБ-3 перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Протягом грудня 2005 року –грудня 2007 року позивачем на користь відповідача виконано роботи на загальну суму 761 385,60 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач провів лише часткову оплату виконах робіт.

17.11.2009 року позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов”язань.

Згідно відповіді на вказану вимогу позивачу в оплату заборгованості відповідача перед позивачем зарахована сума в розмірі 189 698,24 грн. вартості виконаних підрядних робіт відповідачем, згідно договорів №08/2006 від 21.08.2006 року та №01/07 від 10.01.2007 року, укладених між позивачем та відповідачем.

Також, згідно даної відповіді, в оплату заборгованості відповідача перед позивачем зарахована сума в розмірі 5 472,00 грн. переплати відповідачем за виконані роботи, згідно договору №076.06 від 22.09.2006 року, укладеного між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств “Авіокон проект” та Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління”, відповідно до якого позивач виконав роботи перед ДП “Львівський облавтодор” на загальну суму 274 528,00 грн, проте, відповідач оплатив виконані роботи по вище зазначеному договорі у сумі 280 000,00 грн. (280 000,00 –274 528,00 = 5 472,00). Таким чином, 5 472,00 грн., за твердженням позивача, переходить у зарахування боргу по контракту №4/18 від 18.04.2005 року.

Підсумовуючи вищенаведені оплати та зарахування, на думку позивача, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 56 215,36 грн.

Як стверджує позивач, ДП МОУ “Львівське будівельне управління” суму основного боргу по контракту №4/18 в розмірі 56 215,36 грн. визнав у повному обсязі, що підтверджується листом відповідача №256.

Отже, на момент звернення з позовом заборгованість відповідача становить 56 215,36 грн.

В судовому засіданні відповідач 16.02.2010 року суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 56 215,36 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №8088 від 05.05.2010 року на суму 562,16 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №8089 від 05.01.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (79000, м.Львів, вул.Творча,11; код ЄДРПОУ 24298352, р/р 26008301410428 в ФЛЦВ АК ПІВ м.Львів, МФО 325633, інд. № 2429833513076) на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (79035, м.Львів, вул.Січинського,7; р/р 26001012512 в ПЛФ “Кредит-Банк” м.Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 23958467, інд.№ 239584613049) –борг у сумі 56 215 (п”ятдесят шість тисяч двісті п”ятнадцять) грн. 36 коп., 562 (п”ятсот шістдесят дві) грн. 15 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя