Вирок № 80771645, 27.03.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 612/810/18

Провадження № 1-кп/629/199/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220730000195, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коканд, Ферганської області, Казахстан, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_2, перебуваючого в цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 09.08.2002 року апеляційним судом Донецької області за п.п. «а,і» ст. 93, ч. 3 ст.142, 42 КК України до13 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 04.04.2012 року з Петроівської ВК Луганської області (№ 24) на підставі постанови Краснролучського міського суду Луганської області від 27.03.2012 року умовно-достроково на невідбутий строк: 2 роки 4 місяці 15 днів,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Майдан, Слов'янського району, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Кучеренка С.М.,

- захисту - обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, захисника - адвоката Овчаренка О.О., -

в с т а н о в и в:

08 липня 2018 року близько 03:00 години ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, разом з ОСОБА_3 перебували на автомобілі ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_3, в АДРЕСА_3 помітили автомобіль ВАЗ 21214 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 про спільне вчинення крадіжки бензину з баку автомобіля, взяв з багажнику свого автомобілю каністру та шланг,підійшов до автомобілю ВАЗ 21214 та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, відчинив кришку баку та за допомогою шланги злив з автомобілю 10 л бензину А-92 до своєї каністри. В цей час ОСОБА_3 спостерігав за обстановкою на вулиці, щоб в разі появи сторонніх осіб попередити ОСОБА_1, тим самим забезпечував таємність вчинення спільного злочину. Після вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, переливши бензин в бак свого автомобілю.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № 295/3163 від 24.09.2018 року ринкова вартість бензину автомобільного А-92, об'ємом 10 літрів, станом на 08.07.2018 року складала 283 гривні 40 копійок.

Крім цього, 08 липня 2018 року близько 03:30 години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 перебували на автомобілі ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_3, в АДРЕСА_5 біля гаражів, розташованих паралельно АДРЕСА_6, де попередньо домовилися про спільне вчинення крадіжки майна з одного з гаражів. Так, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключів,проникли до гаражу, який належить ОСОБА_7, звідки таємно викрали дріт двохжильний довжиною 47 м 809 см, дріт одножильний довжиною 2 м 14 см, одного кролика породи «Радянська шиншила» та одного кролика породи «Каліфорнійська», а також 6 кілограмів 300 грамів часнику. Після вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № 295/3163 від 24.09.2018 року ринкова вартість дроту визначена не була.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Зас. проф. М.С.Бокаріуса № 18162 від 28.08.2018 року, вартість на момент вчинення злочину, тобто на 08.07.2018 року одного кролика породи «Радянська шиншила» складає 400 гривень 00 копійок, кролика породи «Каліфорнійська» складає 333 гривні 00 копійок, а також 6 кілограмів 300 грамів часнику складає 270 гривень 90 копійок, чим завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1003 гривні 90 копійок.

Крім цього, 08 липня 2018 року близько 04:00 години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 перебували на автомобілі ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_3, в АДРЕСА_5 біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, де попередньо домовилися про спільне вчинення крадіжки акумуляторних батарей з автомобілю марки «КАМАЗ» модель 65117-030, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9, та який стояв на вулиці поруч з домоволодінням. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою наживи, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до автомобілю та почали відкручувати кріплення акумуляторів. В цей час з домоволодіння вийшов господар та помітив сторонніх осіб біля автомобілю, почав робити їм зауваження, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 втекли з місця злочину.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № 295/3163 від 24.09.2018 року ринкова вартість акумуляторних батарей не обслуговуваної марки TRP модель Xtreme Power SHD артикул 1528608 в кількості 2-х штук станом на момент скоєння злочину складає 1 тисячу 164 гривні 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочинів визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених обставинах, а саме 08.07.2018 року десь о 03:00 год. він разом з ОСОБА_3 на автомобілі приїхали на АДРЕСА_3 помітили автомобіль синього кольору. Скориставшись тим, що їх ніхто не бачить, вони вирішили викрасти з баку автомобіля бензин. ОСОБА_3 спостерігав на вулиці, щоб ніхто із сторонніх осіб не помітив їх дії, а він взяв каністру та з допомогою шлангу злив з баку автомобіля 10 л бензину. Викрадений бензин перелили в бак свого автомобіля, з місця події зникли. Крім того, цього ж дня десь о 03:30 год. вони разом з ОСОБА_3 на автомобілі приїхали в смт. Близнюки Харківської області до гаражів, розташованих паралельно АДРЕСА_6, де шляхом підбору ключів, проникли до гаражу ОСОБА_10, звідки викрали два виду дроту, два кролика та часник, викраденим розпорядилися на власний розсуд. Крім того, цього ж дня десь о 04:00 год. вони разом з ОСОБА_3 перебували на автомобілі в АДРЕСА_4 побачили автомобіль «КАМАЗ», з якого вирішили викрасти акумуляторні батареї. Вони підійшли до автомобіля та почали відкручувати кріплення акумуляторів, але в цей час вийшов господар автомобіля та їх помітив, почав робити їм зауваження, після чого вони втекли з місця злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочинів визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених обставинах, а саме 08.07.2018 року десь о 03:00 год. він разом з ОСОБА_1 на автомобілі приїхали на АДРЕСА_3 помітили автомобіль синього кольору. Скориставшись тим, що їх ніхто не бачить, вони вирішили викрасти з баку автомобіля бензин. Він спостерігав на вулиці, щоб ніхто із сторонніх осіб не помітив їх дії, а ОСОБА_1 взяв каністру та з допомогою шлангу злив з баку автомобіля 10 л бензину. Викрадений бензин перелили в бак свого автомобіля, з місця події зникли. Крім того, цього ж дня десь о 03:30 год. вони разом з ОСОБА_1 на автомобілі приїхали в смт. Близнюки Харківської області до гаражів, розташованих паралельно АДРЕСА_6, де шляхом підбору ключів, проникли до гаражу ОСОБА_10, звідки викрали два виду дроту, два кролика та часник, викраденим розпорядилися на власний розсуд. Крім того, цього ж дня десь о 04:00 год. вони разом з ОСОБА_1 перебували на автомобілі в АДРЕСА_4 побачили автомобіль «КАМАЗ», з якого вирішили викрасти акумуляторні батареї. Вони підійшли до автомобіля та почали відкручувати кріплення акумуляторів, але в цей час вийшов господар автомобіля та їх помітив, почав робити їм зауваження, після чого вони втекли з місця злочину.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не мають, не заперечують проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Визнавальні свідчення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачені повністю визнали свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодилися з правовою кваліфікацією своїх дій, їх свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинувачених, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинувачених, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинувачених.

Таким чином, суд знаходить вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по факту викрадення майна гр. ОСОБА_6 повністю доведеною, а скоєне ними підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, суд знаходить вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по факту викрадення майна гр. ОСОБА_7 повністю доведеною, а скоєне ними підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд знаходить вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по факту замаху на викрадення майна гр. ОСОБА_11 повністю доведеною, а скоєне ними підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 винні у скоєнні даних кримінальних правопорушень і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має середню освіту, перебуває в цивільному шлюбі, не військовозобов'язаний, офіційно не працевлаштований, але раніше працював водієм у ФОП ОСОБА_12, на даний час працює водієм у ФОП ОСОБА_2, за місцем роботи характеризувався позитивно, має батька - інваліда ІІ групи та матір - інваліда ІІІ групи, які страждають на важкі захворювання, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_1 з'явився для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується високою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, досудової доповіді, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. ч. 2,3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплив 21.12.2018 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має середню освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9 та сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_3 з'явився для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується середньою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавлення волі, доцільним покладення на нього обов'язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, досудової доповіді, особи обвинуваченого ОСОБА_3, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкцій ч. ч. 2,3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,, строк дії якого сплив 21.12.2018 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не обирався.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує в рівних долях з обвинувачених витрати за проведення судових експертиз.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2018 року ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області був накладений арешт на майно, а саме автомобіль ВАЗ 21099, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_15, користувачем якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11.

В зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, КК України та піддати його покаранню:

за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (два) років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Визнати ОСОБА_3 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, КК України та піддати його покаранню:

за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (два) років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116115020005, код доходів 24060300, інші надходження) в рівних долях судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 295/3163 від 24.09.2018 року в розмірі 572,00 гривні по 286 гривень 00 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави (Лозівське УК/мЛозова/24060300, код банку 38053090, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31117115020015, код доходів 24060300, інші надходження) в рівних долях судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 18162 від 17.08.2018 року в розмірі 858 гривень 00 копійок по 429 гривень 00 копійок з кожного.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 13.07.2018 року, а саме: автомобіль ВАЗ 21099, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_15, користувачем якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_3, який переданий на відповідне зберігання до камери схову Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (книга обліку 202, порядковий номер 026), - повернути законному власнику ОСОБА_15.

- два кролики, два мотки електричного дроту, білий полімерний мішок з часником, які належать потерпілій ОСОБА_7 та передані їй на відповідальне зберігання під розписку; два акумулятори, які належать потерпілому ОСОБА_11 та передані йому на відповідальне зберігання під розписку, - залишити останнім,

- 10-літрову пластикову каністру та шланг, які передані на відповідне зберігання до камери схову Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (книга обліку 202, порядковий номер 026) - знищити як такі що не мають цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова