Рішення № 80771562, 19.03.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Провадження № 2/628/16/19

Справа № 628/559/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Куп’янський міськрайоний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Гетьман Л.В.,

за участю секретаря - Разєнкової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в місті Куп’янську Харківської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Куп’янського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, вказуючи на те, що 19.04.2013 року він звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» за отриманням послуги по відкриттю та веденню банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання. Працівниками банку було роз'яснено порядок надання та використання послуги та що для отримання вказаної послуги потрібно лише заповнити та підписати заяву, яку йому було надано для підпису. 19.04.2013 року він підписав анкету-заяву б\н до ПАТ КБ «Приватбанк» про надання банківських послуг. Інформація про ознайомлення та підтвердження того, що вказана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складають договір про надання банківських послуг, була надрукована занадто дрібним кеглем шрифту, що суттєво ускладнило йому, як особі похилого віку, прочитання цього застереження, саме тому питань, з приводу ненадання в письмовій формі та неналежного ознайомлення з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», не виникло. Також примірників цих документів під підпис видано не було. Певний час він користувався відкритим в ПАТ КБ «Приватбанк» рахунком, вносив та отримував власні кошти. Проте, лише в 2017 році, під час судового розгляду справи про стягнення з нього заборгованості, відповідач надав до суду «Тарифи» та виписку з «Умов та правил про надання банківських послуг» саме тоді він ознайомився з ними вперше та дізнався, що ознайомитися з повним текстом «Умов та правил», які, за твердженням відповідача, є невід'ємною частиною договору про надання послуг, можливо лише на сайті ПАТ КБ «Приватбанк», скористатися чим під час підписання анкети-заяви він не міг, оскільки не мав доступу до мережі інтернет. Фактично банк свідомо ускладнював можливість ознайомлення із вказаними документами. Під час підписання анкети-заяви співробітниками банку не надається необхідних роз'яснень та інформації для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору щодо їх придбання. Відсутнє підтвердження повідомлення споживача у письмовій формі про: кредитні умови. Відповідачем докладно не розписана сукупна вартість кредиту, у кредитному договорі відсутня істотна умова як розмір фінансового зобов’язання, що підлягає сплаті на користь страховиків, нотаріусів, кредитора, суб'єктів оціночної діяльності. Також умовами кредитного договору не визначений розмір реальної процентної ставки. Договір було укладено без дотримання обов'язкової письмової форми. В анкеті - заяві від 19.04.2013 р. взагалі не зазначений ні тип процентної ставки, ні порядок нарахування процентів. Банк здійснював самовільне автоматичне погашення частини кредиту з іншого відкритого у нього рахунку та за рахунок збільшення ліміту, на яке він не надавав згоди.

У судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмову заяву згідно якої, просить суд розглянути справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги, які просить суд задовольнити, у разі неявки відповідача просив винести заочне рішення по справі.

Відповідач в судове засідання з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов не визнав, надавши відзив де вказує, що договір б/н від 19 квітня 2013 року який був укладений між банком та ОСОБА_1 такий, що чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Також зазначає, що відповідно ст. 256 ЦК України вважає за необхідне застосувати позовну давність до позовних вимог позивача, оскільки спірний договір укдадено 19.04.2013 р., а ОСОБА_1 з позовом до суду звернувся лише у 2018 році.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

19.04.2013 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» за отриманням послуги по відкриттю та веденню банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписувалась повнолітньою, дієздатною особою. Укладання договору здійснювалось за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднався до запропонованих банком умовами та тарифами. Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах надання банківських послуг та тарифах, що означає, що між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений.

Виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором і з моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Рішенням Куп“янського міськрайонного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту б/н від 19 квітня 2013 у розмірі 20826,66 грн задоволені в повному обсязі (а.с. 108,109).

Факт укладання кредитного договору свідчить : копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ( на час укладення спірного договору); копія Наказу про затвердження Умов та правил надання банківських послуг № СП-2010-256 від 06.03.2010 р.; довідка про умови кредитування (Тарифи банку) на момент укладання кредитного договору (а.с. 53, 57).

Згідно анкети-заяви від 19.04.2013 року, вбачаються: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки; а також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання продуктів банку та особистим підписом (а.с.53).

Відповідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна 55” з якої чітко вбачається, що ОСОБА_2 встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30 % на рік, вказано розміри комісій та штрафів тощо, тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови (а.с.54).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України ).

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо домовленості сторін стосовно збільшення строку позовної давності, а тому строк позовної давності повинен визначатися за загальними правилами.

Згідно правової позиції ВСУ у постанові № 6-1188цс16 від 29.06.2016 р. в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України), одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк, при цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності встановлену законом, вважаючи, що такий строк ним пропущено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у позивача початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення права на позов, а саме з 19 квітня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що ні в позовній заяві, ні в доданих до суду документах не вказані обставини поважності пропуску строку позовної давності.

Доводи позивача про те, що він ознайомився з тарифами та «Умовами та правилами про надання банківських послуг» вперше лише у 2017 році, не мають достатніх доказів.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, а також у зв’язку з тим, що позивач не скористався своїм правом звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у строки встановлені законом, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись 12, 13, 78, 79, 89, ч. 6 ст. 259, 264, 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи, що копія (текст) судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій видано це судове рішення).

Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2019 року

Суддя Л.В. Гетьман