Рішення № 8077126, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 29/11

За позовом: відкритого акціонерного товариства «Агрохімцентр»,

м. Київ,

до відповідача: фермерського господарства «Федис», м. Пустомити,

про: стягнення 56’262,50 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Кулішов В. М. –дов. №130-01/03 від 08.01.2008 р.,

відповідача:Гвоздюк Р. М. –дов. від 08.02.2010 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов відкритого акціонерного товариства «Агрохімцентр»до фермерського господарства «Федис»про стягнення 56’262,50 грн. Ухвалою від 28.01.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.02.2010 р. Розгляд справи відкладено на 16.02.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №130/4-25 на зберігання мінеральних добрив від 15.12.2008 р. неналежним чином виконав взяті зобов’язання зі зберігання мінеральних добрив в частині забезпечення схоронності переданого на зберігання товару. У зв’язку з виявленою нестачею товару позивач просить відшкодувати збитки в сумі 56’262,50 грн., які становлять вартість втраченого товару.

В судове засідання 16.02.2010 р. представник відповідача з’явився та подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги в розмірі 56’262,50 грн. визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.02.2010 р. представник позивача подав копію гарантійного листа від 19.11.2009 р., згідно з яким відповідач визнав заборгованість у сумі 92’667,70 грн. та зобов’язався сплатити суму боргу до 01.02.2010 р.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №130/4-25 на зберігання мінеральних добрив від 15.12.2008 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору поклажодавець (позивач у справі) забезпечує постачання мінеральних добрив, на відповідальне зберігання в асортименті та кількості, що передбачені в додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною. Орієнтована вартість Товару передбачена п. 1.3 Договору та складає 56’250,04 грн.

На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу на зберігання мінеральні добрива в кількості 17,750 т, у тому числі:

-          тукосуміш 19;15;15 –7,750 т на суму 27’262,50 грн.;

-          аміачна селітра –10,0 т на суму 29’000,00 грн.;

на загальну суму 56’262,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі мінеральних добрив №1 від 15.12.2008 р.

Актом від 18.11.2009 р. сторонами у справі встановлено факт нестачі мінеральних добрив в кількості 17,750 т на загальну суму 56’262,50 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Предметом спору у цій справі є відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем узятих на себе зобов’язань в частині забезпечення схоронності переданих на зберігання мінеральних добрив. Підставою застосування такої санкції, як відшкодування збитків, є вчинене порушником господарське правопорушення, про що зазначено в ч. 1 ст. 218 ГК України. Елементами складу господарського правопорушення є протиправність дії (бездіяльності), вина порушника, наявність шкоди та причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) та шкодою. При чому для застосування санкції у вигляді відшкодування збитків необхідним є повний склад господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами Договору між сторонами виникли правовідносини з приводу зберігання мінеральних добрив. Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Частиною 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Враховуючи ту обставину, що сторонами встановлено факт відсутності переданих на зберігання мінеральних добрив, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови укладеного Договору та вимоги ст. ст. 942, 949 ЦК України в частині забезпечення схоронності переданих на зберігання мінеральних добрив. За таких обставин наявним є перший елемент складу господарського правопорушення –протиправність.

Поняття збитків передбачено ст. 22 ЦК України. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. Враховуючи ту обставину, що відповідач не забезпечив схоронності переданих на зберігання мінеральних добрив, зазначені мінеральні добрива зникли, наявним є і інший елемент складу господарського правопорушення –збитки.

Оскільки відповідач узяв на себе обов’язок зберігати передані йому мінеральні добрива, проте його не виконав, зазначені дії (бездіяльність) стали причиною завдання позивачу збитків. За таких обставин суд визнає наявним наступний елемент складу господарського правопорушення –причинний зв’язок.

Що стосується останнього елементу складу правопорушення, то суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В судовому засіданні відповідач не навів обставин, які б усували його відповідальність за порушення взятих на себе обов’язків, зокрема не представив доказів вжиття усіх залежних заходів щодо належного виконання зобов’язання. Таким чином, наявним є останній елемент складу господарського правопорушення –вина відповідача.

Оскільки наявними є всі елементи складу господарського правопорушення, вимоги позивача про відшкодування збитків є обґрунтованими та підставними. Що стосується розміру завданих збитків, то суд зазначає таке.

Статтею 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості.

Згідно з п. 7.1 Договору у разі втрати, пошкодження та відпуску зберігачем добрив без дозволу поклажодавця, переданих на зберігання, зберігач відшкодовує поклажодавцеві їх вартість за заставними цінами вказаними у Додатку №2 до Договору. Додатком №2 до Договору передбачено, що вартість тукосуміші №19; Р15; К15 становить 3’450,00 грн. (з ПДВ) / 1 т, тукосуміші №19; Р15; К15 –4’500,00 грн. (з ПДВ) / 1 т, аміачної селітри –2’900,00 грн. (з ПДВ) / 1 т.

Таким чином, оскільки відповідач порушив узяті на себе зобов’язання в частині забезпечення схоронності мінеральних добрив, завдав таким порушенням реальних збитків, що полягають у втраті цих мінеральних добрив, сторонами погоджено вартість переданих на зберігання мінеральних добрив, вимоги позивача про стягнення 56’262,50 грн. завданих збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 193, 218 ГК України, ст. ст. 22, 614, 950, 951 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з фермерського господарства «Федис»(адреса: вул. Сонячна, 15, м.Пустомити, 81100; код ЄДРПОУ 20808164) на користь відкритого акціонерного товариства «Агрохімцентр»(адреса: вул. Лобачевского, 23/4-Б, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 23497084) 56’262,50 грн. збитків, 562,63 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технгічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя