Рішення № 8077107, 10.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09                                                                                           Справа № 31/102

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Закритого акціонерного товариства «Промспецстрой»(м. Новий Уренгой, Російська Федерація)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(м. Львів)

про:стягнення 20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок (з яких: 16000000,00 російських рублів - основний борг, 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування)

Суддя: Цікало А.І. Цікало А.І.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б. Представники

від позивача:Стефанюк А.Б. –представник (довіреність № 1 від 20.03.09 року )

від відповідача:Потинський А.М. –представник (довіреність № 1 від 20.03.09 року) Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Закритим акціонерним товариством «Промспецстрой»(м. Новий Уренгой, Російська Федерація) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(спільного українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями) (м. Львів) про стягнення 20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок (з яких: 16000000,00 російських рублів - основний борг, 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування).

Ухвалою суду від 20.03.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2008 р. Вказаною ухвалою судом вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на кошти в сумі 4393248,17 грн. до вирішення спору по суті у даній справі.

Відповідачем 28.03.2008 р. подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2008 р. У зв’язку з цим ухвалою суду від 02.04.2008 р. провадження у справі зупинено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 р. оскаржувану ухвалу господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2008 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 20.03.2008 р. в частині накладення арешту на кошти (п. 6) скасовано. Ухвалою Верховного суду України від 02.10.2008 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2008 р.

Ухвалою суду від 10.11.2008 р. поновлено провадження у справі, яке в зв’язку з апеляційним оскарженням відповідачем вказаної ухвали 01.12.2008 р. зупинено. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. відмовлено відповідачеві у прийнятті апеляційної скарги. Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2009 р. ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. залишено без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Ухвалою суду від 03.04.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.04.2009 р.

Розпорядженням голови Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 р. справу № 31/102 передано для розгляду судді Цікало А.І.

Позивач вимоги ухвал суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду виконав, відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги, представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30 грудня 2002 року між Закритим акціонерним товариством «Промспецстрой»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октант»було укладено договір позики (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно з яким позивач, як позикодавець, зобов’язався передати відповідачеві, як позичальникові, позику в розмірі 16000000,00 російських рублів, а відповідач зобов’язався повернути позивачеві суму позики та належні відсотки за користування позикою в розмірі 0,5 % річних у визначений договором позики строк.

Згідно з п. 2.1 договору сума позики передається відповідачеві строком на один рік з моменту надходження коштів на валютний рахунок відповідача, але не пізніше 24.01.2004 р.

17.12.2004 р. сторони договору уклали додаткову угоду № 3 до договору позики, згідно якої п. 2.1 виклали в новій редакції: вказана в п. 1.1 сума позики передається позичальнику строком на три роки з моменту надходження останньої частки позики на валютний рахунок позичальника, але не пізніше 24.10.2006 р. У вказаній додатковій угоді сторони дійшли згоди, що всі суперечки підлягають розгляду в суді за законодавством України.

Матеріалами справи, актом звірки заборгованості станом на 09.04.2009 р., довідкою Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк»№ 1506 від 05.03.2008 р. та банківськими виписками підтверджується, що на рахунок відповідача поступили кошти, як кредит від нерезидента, в загальній сумі 16000000,00 російських рублів, наступними платежами:

-          21.01.2003 р. –5000000,00 російських рублів;

-          01.04.2003 р. –5000000,00 російських рублів;

-          21.10.2003 р. –6000000,00 російських рублів.

Повноваження представника позивача Клепака Я.С. підтверджуються випискою № 45896 від 29.10.2008 р. з єдиного державного реєстру юридичних осіб, виданою Міжрайонною ІФНС Росії по Ямало-Ненецькому автономному округу, а повноваження представника відповідача Артемова І.В. –витягом від 09.04.2009 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а тому судом не приймаються доводи відповідача, наведені у апеляційній та касаційній скаргах, про підписання позову не уповноваженою особою, оскільки вони спростовуються вказаними вище виписками.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» відомості Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відповідно до ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України 19.12.1992 р. № 2889-XII, документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст.ст. 625, 1048 ЦК України та Договору, нараховано: 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування.

Станом на день розгляду справи відповідач позов визнав повністю, доказ сплати заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 374 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору позики, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. При цьому договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

У відповідності до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Також правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Зважаючи на строк повернення позики, визначений у договорі позики, норми Цивільного кодексу України, в тому числі про позовну давність, поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 1.1 договору позики передбачено, що розмір процентів за користування позикою складає 0,5 % річних від суми позики.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов подав, позовні вимоги визнав повністю, доказів сплати заборгованості не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Закритого акціонерного товариства «Промспецстрой»(м. Новий Уренгой, Російська Федерація) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(м. Львів) про стягнення 20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок (з яких: 16000000,00 російських рублів - основний борг, 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок, державне мито, згідно квитанції від 27.02.08 р., позивачем сплачено в сумі 25 500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп.

Згідно квитанції від 27.02.08 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 1048 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Промспецстрой»(м. Новий Уренгой, Російська Федерація) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант» (м. Львів) про стягнення 20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок (з яких: 16000000,00 російських рублів - основний борг, 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування) задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(79053, вул. Наукова, 5а, к. 340, м. Львів; код ЄДРПОУ 32052882) на користь Закритого акціонерного товариства «Промспецстрой»(629307, Російська Федерація, Ямало-Ненецький автономний округ, м. Новий Уренгой, вул. Губкіна, 4; ИНН 8904030268; КПП 890401001; ОКПО 47209894) –20494720 (двадцять мільйонів чотириста дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять) російських рублів 00 копійок (з яких: 16000000,00 російських рублів - основний борг, 342720,00 російських рублів –0,5 відсотків річних за користування позикою, 600000,00 російських рублів –три відсотка річних, 3552000,00 російських рублів –інфляційні нарахування), 25 500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя