Рішення № 80770790, 04.03.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1488/18

№ 2/544/79/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Сайко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Костенко Т. В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що на підставі кредитного договору № б/н від 12.08.2013 відповідачу був наданий кредит у розмірі 14720 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач за кредитним договором свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 30.10.2018 має заборгованість за договором в сумі 47472,32 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 11636 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом 18862,52 грн, нарахованої пені 14237 грн, штрафу (фіксована частина) 500 грн, штрафу (процентна складова) 2236,78 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги пред’явлені позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», він не визнає, вважає дії позивача по односторонньому підняттю відсоткової ставки у бік збільшення без повідомлення відповідача неправомірними. При цьому, відповідачем було надано власний розрахунок заборгованості використовуючи відсоткову ставку, яка діяла на момент укладення кредитного договору. Також, відповідач вказав, що при укладенні кредитного договору не була дотримана обов’язкова письмова форма такого договору та всупереч ЗУ «Про захист прав споживачів» не ознайомлено відповідача з усіма істотними умовами договору. Також, відповідач просив застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідно до законодавства, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання, шляхом підписання заяви про приєднання до запропонованих банком Умов та Тарифів. В підписаній відповідачем анкеті – заяві зазначено, що ОСОБА_3 ознайомився у повному обсязі та висловив добровільну згоду на отримання банківських послуг у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, які запропонував банк. Окрім того, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконував зобов’язання за кредитним договором, що свідчить про згоду з вказаними умовами. На підтвердження укладення договору позивачем надані відповідні докази: копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, копію паспорта відповідача, виписку по рахунку. Зміна відсоткової ставки передбачена умовами укладеного договору, а тому банк правомірно скористався своїм правом та підняв відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Окрім цього, представник позивача вказав, що строк позовної давності дотримано при зверненні до суду.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов, а також надав суду заяву про застосування ч. 3 ст.551 ЦК України до вимог позивача про стягнення неустойки в разі, якщо суд не знайде підстав для застосування до вимог позивача наслідків спливу строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених вимог та заперечень, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 12 серпня 2013 року ОСОБА_3 і АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уклали кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 14720 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору та ч. 1 статті 634 ЦК України договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_4, що підтверджується підписом відповідача у заяві (а.с. 8).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами ОСОБА_4», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. складає між ним та ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та ОСОБА_1 з «Тарифів Банку» додано до позовної заяви (а.с.9-24).

Згідно п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1.2.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу ОСОБА_4 виконати зобов'язання з повернення кредиту (а тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплати винагороди ОСОБА_4.

Згідно п.1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і правилами, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожний день прострочки.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не у повному обсязі, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно, тому станом на 30.10.2018 утворилась заборгованість за договором в розмірі 47472,32 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 11636 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом 18862,52 грн, нарахованої пені 14237 грн, штрафу (фіксована частина) 500 грн, штрафу (процентна складова) 2236,78 грн, що підтверджено розрахунком позивача (а.с.5-7).

Розглядаючи вимоги позивача суд зазначає наступне.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей у термін і в порядку, передбаченими договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, отриманий кредит не повернув, у зв’язку з чим у кредитора виникло право на захист своїх порушених прав.

Представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, тобто 07/19 (а.с.91), позивач звернувся до суду з вимогами 19.11.2018, тобто строк позовної давності в частині стягнення кредитного ліміту не пропущений, тому вимоги в частині стягнення кредитного ліміту в сумі 11636 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги позивача в частині заборгованості по процентам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно Умов та Правил строк погашення відсотків по кредиту та комісій - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Установлено, що відповідач ОСОБА_3 згідно розрахунку заборгованості останній платіж на кредитну картку здійснив у лютому 2018 року, а в подальшому припинив оплату чергових платежів.

Позивач звернувся до суду з позовом 19.11.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності для стягнення заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Доводи відповідача про те, що він не здійснював платежів на кредитну картку в 2018 році не підтверджені належними та допустимими доказами, як того вимагає ст. 81 ЦПК України.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З моменту підписання Договору відповідач користувався кредитними коштами з процентною ставкою 30%. Проте з 01.09.2014 ОСОБА_4 в односторонньому порядку була змінена відсоткова ставка до 34,80, з 01.04.2015 до 43,20 %. Представник відповідача зазначає, що вказані зміни відбувалися без будь-якого попередження та повідомлення відповідача ОСОБА_4 про здійснення таких змін.

Порядок внесення змін до умов договору: пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни банком ОСОБА_4 та інших невід'ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов'язки:

-у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін не менше ніж за сім днів до введення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору;

-у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках.

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт ОСОБА_4 www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях ОСОБА_4, підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні ОСОБА_4.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати ОСОБА_4 заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі – Правила), рекомендоване поштове відправлення – це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності – повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться в постанові Верховного Суду України від №6-1374цс17 від 17 жовтня 2017 року.

Зі своєї сторони АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з програмних комплексів СМС повідомлень про інформування відповідача шляхом надсилання СМС повідомлення, однак суд не приймає це як доказ належного повідомлення ОСОБА_3 про зміну процентної ставки з підстав, викладених вище.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, складеним АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якого відсоткова ставка змінювалася від 30% до 43,20%, представник відповідача надав суду свій розрахунок відсотків за кредитом за відсотковою ставкою 30 %, відповідно до якого загальна заборгованість по процентам за користування кредитом становить 6009,58 грн.

Дослідивши та перевіривши наданий відповідачем розрахунок відсотків, суд вважає його правильним, оскільки зроблений він відповідно до умов договору, тарифів банку, умов та правил надання банківських послуг, тому саме цей розрахунок підлягає застосуванню при розрахунку загальної суми заборгованості.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 6009,58 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафів суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, сторони погодили у кредитному договорі відповідальність позичальника, а саме, неустойку у вигляді пені за прострочення сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. Станом на 30.10.2018 заборгованість відповідача по пені склала 14237,02 грн. (а.с. 5-7).

Суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Представник відповідача надав суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, у тому числі щодо стягнення пені. Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У заяві позичальника, яка є частиною укладеного кредитного договору, від 12 серпня 2003 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Таким чином, до вимог позивача про стягнення пені суд застосовує річний строк позовної давності, установлений ст. 258 ЦК України.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

При зверненні до суду банк надав розрахунок заборгованості по пені станом на 30.10.2018 року за період з 01.08.2015 року. Разом з цим, суд бере до уваги, що з позовом банк звернувся 19.11.2018 року, що поза межами наданого розрахунку, а тому період нарахування пені необхідно рахувати в межах одного року перед зверненням до суду з позовом, тобто, з 19.11.2017 року по 18.11.2018 року. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості по пені за вказаний період, що складає 13577,02 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як слідує з п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення ч.3.ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Судом встановлено, що відповідач не працює та має скрутний матеріальний стан.

З огляду на викладене та враховуючи, що розмір нарахованої відповідачу пені перевищує розмір його основної заборгованості за кредитом, майновий стан відповідача, а також те, що неустойка не є платою за користування грошима, а є засобом цивільно-правової відповідальності, негативні наслідки для позивача не настали, тому суд вважає за можливе зменшити нараховану суму пені за прострочення повернення кредиту та встановити її справедливий розмір у сумі 5000 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення штрафів суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правових позиціях у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та постанові від 11 жовтня 2017 року у справі 6-1374цс17.

Відповідно до п.п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і правилами, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожний день прострочки.

У той самий час, згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, при цьому позичальник зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та двох штрафів за порушення грошового зобов'язання, тобто подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу (процентна складова) в сумі 2236,78 грн., слід відмовити, а стягнути лише 500 грн – штрафу (фіксована частина).

Підсумовуючи вище викладене суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором в наступному розмірі: 11636 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6009,58 грн - заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитом, 5000 – заборгованість по нарахованій пені, 500 – заборгованість по штрафу (фіксована частина). Всього сума до стягнення складає 23145,58 грн. Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 859 грн з розрахунку: 23145,58 грн х 1762 грн / 47472,32 грн = 859 грн.

Керуючись ст.6-13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором в сумі 23 145 (двадцять три тисячі сто сорок п’ять) грн. 58 коп., яка складається з: 11 636 грн. – тіло кредиту, 6009,58 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5000 грн. – пеня, 500 грн. штраф (фіксована частина), а також стягнути судовий збір у сумі 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн., а всього стягнути 24 004 (двадцять чотири тисячі чотири) грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019

Головуючий –