Вирок № 80768929, 26.03.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/831/19

1-КП/415/480/19

ВИРОК

Іменем України

26.03.19 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про визнання винуватості між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною ОСОБА_2, укладену 31 січня 2019 року, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12019130240000028 від 05 січня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не заміжньої, судимої 05 вересня 1997 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.208 КК України (1960 року) до 1 року позбавлення волі, 03 березня 1999 року Лисичанським міським судом за ст.140 ч.2, ст.140 ч.3, ст.208, ст.42, ст.43 КК України (1960 року) до 4 років 03 місяців позбавлення волі, 02 грудня 2003 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.3, ст.71 КК України (2001 року) до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 17 лютого 2007 року звільненої з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, не зареєстрованої, проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_2,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – обвинувачена ОСОБА_2 приблизно наприкінці грудня 2018 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами, зокрема, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знайшовши у занедбаній будівлі, по вулиці Героїв Сталінграду, 4, міста Лисичанська, предмет, що, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/19-е від 24 січня 2019 року, – є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини (тротил, масою 100-115 грам) – корпусом ручної бойової гранати РГД-5 та засобом ініціювання – підривачем типу «УЗРГМ-2» для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини (ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам), які, в сукупності, являються боєприпасом – ручною осколковою гранатою РГД-5, у справному стані, придатною до вибуху, перенесла останній за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, де зберігала без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції, в присутності понятих, під час огляду місця події, 04 січня 2019 року, в період часу з 17 години до 17 години 40 хвилин, в районі будинку №13 на кварталі Дружби Народів міста Лисичанська, взявши боєприпас з собою та привернувши увагу правоохоронців палінням цигарок.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, а саме, – незаконне поводження з бойовими припасами, тобто, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судове засідання надана угода про визнання винуватості, укладена 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої –

прокурор Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрювана ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останньої за ст.263 ч.1 КК України, і підозрювана ОСОБА_2 повністю визнає себе винуватою у вчиненні зазначеного злочину, – в незаконному поводженні з бойовими припасами, тобто, придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу,

сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні підозрюваній ОСОБА_2 покарання за ст.263 ч.1 КК України – у виді позбавлення волі, строком на 3 роки, із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На підставі ст.469 КПК України – угода про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст.468 КПК України, може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 пояснила, що вона повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті та в Угоді про визнання винуватості, вказавши, що час та місце скоєння нею інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу, – гранати, знайшовши останню у занедбаній будівлі, по вулиці Героїв Сталінграду, 4, міста Лисичанська, приблизно наприкінці грудня 2018 року, в денний час, яку, в подальшому, перенесла за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, де зберігала до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції, в районі будинку №13 на кварталі Дружби Народів міста Лисичанська, на початку січня 2019 року, в вечорі, коли, взявши боєприпас з собою з метою, з метою віднести правоохоронцям, привернула увагу співробітників поліції палінням цигарок, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Будь-якого дозволу, який би надавав їй право на законних підставах поводжуватися зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими пристроями – вона не має. У скоєному – щиро розкаялась, перепрошуючи за свої дії, та, заключивши відповідну Угоду про визнання винуватості, при цьому, вона цілком розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, і інші заходи, які, можливо, будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної Угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченої ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковані, як злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, а саме, – як незаконне поводження з бойовими припасами, тобто, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, при цьому, обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у скоєному – визнала в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про визнання винуватості від 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про визнання винуватості від 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 – відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Умови Угоди про визнання винуватості від 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, визначені в межах санкції ст.263 ч.1 КК України, застосування покарання – у виді позбавлення волі, на строк 3 роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, – відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, суд, вислухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні наполягала на затвердженні Угоди, вислухавши думку захисника обвинуваченої ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, який підтримав позицію обвинуваченої щодо затвердження Угоди, погоджуючись з думкою прокурора Беднарського А.Є., який вважав, що Угода про визнання винуватості від 31 січня 2019 року може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про визнання винуватості від 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 і призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, оскільки, – інкриміноване у провину обвинуваченій ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок скоєння якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, і підстав для відмови в затвердженні Угоди про визнання винуватості від 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – не встановлено.

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді особистого зобов’язання, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання» від 31 січня 2019 року (а.с.68-69), у відношенні обвинуваченої ОСОБА_2, – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі – в сумі 1144 гривні (а.с.23), пов'язані із залученням експертів, під час проведення судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/19-е від 24 січня 2019 року (а.с.24-30), в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Речові докази по справі:

первинні упаковки, металеві уламки, важиль (скоба), кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.33-1),

– підлягають знищенню, як не уявляючи ніякої цінності.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.472, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 31 січня 2019 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та підозрюваною ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, зареєстрованому ЄРДР за №12019130240000028 від 05 січня 2019 року, відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, – затвердити.

ОСОБА_2 – визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання – у виді позбавлення волі, на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – у вигляді особистого зобов’язання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

1144 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні за проведення судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/11/19-е від 24 січня 2019 року.

Речові докази по справі:

первинні упаковки, металеві уламки, важиль (скобу), кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– знищити.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченою ОСОБА_2 і прокурором, виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.4 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій та прокуророві.

Суддя: